Рішення від 22.01.2021 по справі П/320/308/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року справа №П/320/308/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Згурівської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправними та скасування висновку та наказів та поновлення на посаді.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Згурівської районної державної адміністрації Київської області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державних службовців апарату та структурних підрозділів Згурівської районної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорії "Б" та "В" у 2019 році, в частині оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , який займає посаду державної служби категорії "Б", затверджений наказом керівника Згурівської районної державної адміністрації від 02.12.2019 №82;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Згурівської районної державної адміністрації від 02.12.2019 №82 "Про затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державних службовців апарату та структурних підрозділів Згурівської районної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорії "Б" та "В" у 2019 році" в частині оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Згурівської районної державної адміністрації від 02.12.2019 №82 "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу юридичного забезпечення та контролю Згурівської районної державної адміністрації з 05.12.2019.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що у Згурівській районній державній адміністрації у жовтні-грудні 2019 року було проведено оцінювання службової діяльності державних службовців категорії «Б» та «В», за результатом якого діяльність начальника відділу юридичного забезпечення та контролю ОСОБА_1 оцінено негативно, про що складено спірний висновок, затверджений спірним наказом керівника Згурівської районної державної адміністрації від 02.12.2019 №82. За результатами такого оцінювання позивачку наказом керівника апарату Згурівської районної державної адміністрації від 02.12.2019 №82 було звільнено з посади.

Позивачка стверджує, що оцінювання було проведено відповідачем формально, без дотримання принципів об'єктивності, достовірності, доступності та прозорості, а також з порушенням положень чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про державну службу» (далі - Закон №889) та Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 р. N 640 (далі - Типовий порядок), а звільнення з посади також відбулося з допущенням відповідачем чисельних порушень.

Так, ОСОБА_1 зазначає, що:

- відповідно до положень пунктів 1 та 2 Типового порядку оцінювання не передбачає звільнення державного службовця за отримання негативної оцінки;

- відповідачем не дотримано гарантії, передбаченої частиною третьою статті 184 Кодексу законів про працю України, які не допускають звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років;

- всупереч вимогам пунктів 9, 37 та 39 Типового порядку визначення результатів виконання позивачкою завдань було проведено без оціночної співбесіди, внаслідок чого керівник апарату не мала права заповнювати форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем з виставленням балів та визначенням оцінки;

- керівником апарату визначено позивачці 10 завдань на 2019 рік, що перевищує вдвічі норму, визначену пунктом 11 Типового порядку (від 2 до 5 на рік); вважає, що виконання такої кількості завдань було надто складним та нереальним; завдання та ключові показники було визначено керівником апарату на власний розсуд, без урахування планів роботи РДА та без обговорення з позивачкою; виконання деяких завдань, наприклад, перевірка протоколів засідань виконавчих комітетів селищної та сільських рад районів, залежить від взаємодії з іншою особою - головним спеціалістом Бардиком В. Б., який уповноважений на одержання цих протоколів, проте жодного протоколу позивачці не передано; завдання у вигляді розробки та укладання проектів договорів оренди землі, нежитлових приміщень та додатків до них не було виконано у зв'язку з тим, що протягом 2019 року від керівництва РДА не надходили доручення щодо підготовки таких проектів, однак ці обставини не були враховані під час оцінювання;

- всупереч п.43 Типового положення з позивачкою не було проведено повторне оцінювання;

- всупереч п. 35, 37 Типового положення керівник апарату протягом 2019 року не проводила моніторинг виконання позивачкою завдань, що унеможливило об'єктивне встановлення причин їх невиконання, а тому при виставленні балів керівник апарату діяв необ'єктивно;

- у формі щодо результатів виконання завдань по жодному з 10 завдань не був зазначений критерій щодо порушення строків виконання, який є критерієм виставлення балу « 2», а тому незрозумілі причини, з яких у графі «обґрунтування оцінки» зазначено критерій «завдання виконувалися, але з порушенням строків»;

- за завдання №8 необ'єктивно виставлено бал « 0», оскільки виконання цього завдання віднесено до повноважень Згурівської районної міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення, до складу якої позивачку не включено;

- за завдання №10 (участь у навчальних програмах) необ'єктивно виставлено бал « 0», оскільки посади позивачки відноситься до категорії «Б», навчання яких Центром перепідготовки та підвищення кваліфікації при Київській облдержадміністрації протягом 2019 року не проводилося; при цьому позивач стверджує, що у 2019 році вона отримала освітні послуги в Інституті підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, а також пройшла стажування у відділі систематизації законодавства, правової роботи та правової освіти Головного територіального управління юстиції у Київській області, що не було враховано відповідачем;

- за завдання №№1, 2, 3, 4, 6, 7 необ'єктивно виставлено бал « 2», оскільки відповідачем при цьому були використані одні і ті самі критерії без підтвердження жодними доказами та поясненнями їх використання керівником апарату; без обґрунтування балів по кожному пункту; при цьому позивачка стверджує, що у 2019 році вказані завдання вона виконувала у встановленні строки, а підготовлені нею проекти документів в ході виконання цих завдань суттєво не коригувалися та негативних відгуків про її роботу не було;

- на дату затвердження висновку оцінювання (02.12.2019) посада начальника відділу юридичного забезпечення та контролю Згурівської райдержадміністрації була скорочена (25.11.2019), внаслідок чого оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 було проведено за неіснуючою у Згурівській райдержадміністрації на момент оцінювання посадою, а провівши таке оцінювання, керівник апарату адміністрації вчинила протиправні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання по справі.

Протокольною ухвалою суду від 10.03.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивачка просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Згурівської районної державної адміністрації від 05.12.2019 №48-1К "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу юридичного забезпечення апарату Згурівської районної державної адміністрації з 05.12.2019 по 01.01.202;

- зобов'язати Згурівську районну державну адміністрацію призначити ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта відділу ведення Державного реєстру виборців апарату Згурівської районної державної адміністрації Київської області з 01.01.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 закрито провадження у справі в частині позовної вимоги про зобов'язання Згурівської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта відділу ведення Державного реєстру апарату Згурівської районної державної адміністрації Київської області з 01.01.2020.

Прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державних службовців апарату та структурних підрозділів Згурівської районної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорії "Б" та "В" у 2019 році, в частині оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , який займає посаду державної служби категорії "б", затверджений наказом керівника Згурівської районної державної адміністрації від 02.12.2019 №82;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу юридичного забезпечення апарату Згурівської районної державної адміністрації з 05.12.2019;

- стягнути з Згурівської районної державної адміністрації за рахунок коштів бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням з 06.12.2019 до дня поновлення на робот, який на день пред'явлення позовної вимоги становить 42413,00 грн.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що ОСОБА_1 була звільнена з посади у зв'язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності за 2019 рік. При цьому, пояснюючи причини непроведення стосовно позивачки повторного оцінювання, відповідач послався на Закон України від 19.09.2019 №117-ІХ, яким внесені зміни до Закону України «Про державну службу» та виключені положення щодо проведення повторного оцінювання. Враховуючи пріоритетність норм Закону №889 над нормами Типового порядку, відповідач вважає, що правові передумови для проведення повторного оцінювання позивачки були відсутні.

Відповідач вважає безпідставними посилання позивачки на положення частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України, оскільки вважає, що норми законодавства про працю у даному випадку не застосовуються з огляду на регулювання спірних правовідносин спеціальним законодавством, а саме: Законом №889. Крім того, відповідач, з посиланням на правові позиції, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 та постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №753/14765/15-ц, зазначив, що до одиноких матерів належать жінки, які не перебувають у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини яких відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, які виховують і утримують дитину самі. Враховуючи відсутність такої інформації у свідоцтві про народження дитини позивачки, а також відсутність належних документів, які підтверджують відсутність участі батька у вихованні дитини, відповідач заперечує наявність у позивачки статусу одинокої матері.

Також відповідач зазначив, що оціночна співбесіда перед складанням висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності у 2019 році була проведена з позивачкою 15.11.2019, під час якої їй було поставлено ряд запитань для уточнення інформації щодо встановлення фактичного стану виконання завдань. При цьому відповідач повідомив, що усі державні службовці апарату Згурівської районної державної адміністрації, у тому числі і ОСОБА_1 , запрошувалися безпосередніми керівниками для проведення оціночної співбесіди особисто або в телефонному режимі.

Відповідач повідомив, що враховуючи скорочення структури відділу юридичного забезпечення та контролю апарату адміністрації з 05.07.2018 вся правова робота в адміністрації здійснювалася лише начальником відділу ОСОБА_1 , у тому числі і організація роботи Згурівської районної міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення, проте ця робота позивачкою не проводилася.

Стосовно невиконання ОСОБА_1 завдання у вигляді участі у навчальних програмах відповідач повідомив, що Згурівська РДА не направляла позивачку на навчання у 2019 році, однак державні службовці мають бути самі зацікавлені у тому, щоб своєчасно і в повному обсязі реалізувати свої потреби у професійному навчанні, користуючись інформацією, оприлюдненою на веб-сайтах Української школи урядування, Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, та обираючи потрібні для підвищення своєї професійної компетентності напрямки та теми, а також обираючи найбільш прийнятні для себе дати навчання.

У судове засідання 10.11.2020 з'явилася позивачка.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи на інший день у зв'язку з участю в іншому судовому процесі - в Господарському суді міста Києва.

Клопотання представника відповідача судом було відхилено у зв'язку з тим, що явка представника у судове засідання обов'язковою не визнавалася, а наявні у справі матеріали є достатніми для прийняття рішення у цій справі. При цьому, участь представника відповідача в іншому судовому процесі не є поважною причиною для відкладення розгляду справи, а відповідач не був позбавлений можливості залучити до участі у судовому засіданні іншого представника за договором або направити до суду особу, яка здійснює самопредставництво суб'єкта владних повноважень.

У судовому засіданні позивачкою було заявлено клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі наведеного, усною ухвалою суду від 10.11.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Згурівським РС Управління ДМС України в Київській області 08.11.2013.

Розпорядженням голови Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 25.02.2015 №9-1/к позивачку призначено за переведенням на посаду завідувача юридичного сектора апарату райдержадміністрації з 26.02.2015 з випробувальним терміном у два місяця.

Розпорядженням голови Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 06.07.2016 №47-1/к позивачку переведено з посади завідувача юридичного сектора апарату райдержадміністрації на посаду начальника відділу юридичного забезпечення та контролю апарату адміністрації.

Розпорядженням голови Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 01.10.2019 №171 передбачено здійснити визначення результатів виконання завдань державними службовцями Згурівської районної державної адміністрації Київської області, які займають посади категорій «Б» та «В» згідно графіку.

Так, як вбачається із завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорій "Б" і "В", ОСОБА_1 04 грудня 2018 року були визначені на 2019 рік 10 завдань з такими ключовим показниками:

1. Завдання: організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів структурними підрозділами, апаратом та посадовими особами районної державної адміністрації під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків, представлення інтересів райдержадміністрації в судах.

Ключові показники: прийнято участь у:

- семінар-навчанні державних службовців апарату райдержадміністрації, відділів, управлінь, інших структурних підрозділів адміністрації - 6 (строк виконання: за потребою);

- міжвідомчій координаційно-методичній раді з правової освіти населення - 2 (строк виконання: не менше одного разу на півроку);

- нарадах -22 (строк виконання: згідно плану роботи РДА на рік);

- судових засіданнях - 2 (строк виконання: за потребою);

- підготовці матеріалів по судових справах - 138 (строк виконання: за потребою);

- підготовці розроблення претензії та позовної заяви, які пред'явлені установою - 2 (строк виконання: за потребою).

2. Завдання: систематизація законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, розпоряджень облдержадміністрації, райдержадміністрації.

Ключові показники: надано консультативну методичну допомогу щодо опрацювання нормативно-правових актів.

Строк виконання: протягом року.

3. Завдання: підготовка інформаційно-аналітичних та інших матеріалів з питань виконання документів та роботи з реагування на запити і звернення народних депутатів України, депутатів місцевих рад та адвокатів.

Ключові показники: підготовлено інформації щодо запитів і звернень:

- народних депутатів - 2;

- депутатів місцевих рад - 4;

- адвокатів - 8;

- звернень громадян - 48.

Строк виконання: протягом року.

4. Завдання: підготовка проектів розпоряджень і доручень голови адміністрації з питань, що належать до компетенції відділу.

Ключові показники: підготовлено проектів розпоряджень голови - 200 та доручень голови - 2.

Строк виконання: протягом року.

5. Завдання: розробка та укладання проектів договорів оренди землі, оренди нежитлових приміщень та додаткових угод до них.

Ключові показники: підготовлено проекти договори оренди землі - 15; оренди нежитлових приміщень - 2; додаткових угод до них - 3.

Строк виконання: протягом року.

6. Завдання: виконання доручення Міністерства юстиції України від 27 квітня 2016 року за №3515/10/32-16 «Про заходи, пов'язані з реформуванням територіальних органів Міністерства юстиції України щодо державної реєстрації нормативно-правових актів».

Ключові показники: підготовлено щомісячний перелік розпоряджень голови - 12.

Строк виконання: щомісячно до 5 числа.

7. Завдання: перевірка протоколів засідань виконавчих комітетів селищної та сільських рад району.

Ключові показники: підготовлено висновок щодо правового аналізу протоколів виконавчих комітетів селищної та сільських рад району - 252.

Строк виконання: щомісячно.

8. Завдання: виконання реалізацій положень Національної програми правової освіти населення, затвердженої Указом Президента України від 18.01.2001 №992/2001, рекомендацій Всеукраїнської МКМР з правової освіти населення.

Ключові показники: виконання рекомендацій за результатами засідання Київської обласної міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення - 4.

Строк виконання: щокварталу до 5 числа.

9. Завдання: проходження безкоштовних онлайн-курсів "PROMETHEUS".

Ключові показники: пройдено онлайн-курсів "PROMETHEUS" - 3.

Строк виконання: протягом року.

10. Завдання: прийняття участі у навчальних програмах в Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації при Київській обласній державній адміністрації.

Ключові показники: прийнято участь у навчальній програмі в Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації при Київській обласній державній адміністрації.

Строк виконання: протягом року.

15.11.2019 за результатом оцінювання результатів службової діяльності позивачки вищевказані завдання були оцінені відповідачем таким чином (за порядковими номерами завдань на 2019 рік, визначених позивачці 04 грудня 2018 року):

1. Досягнутий результат (заповнюється державним службовцем відповідно до показників результативності, ефективності та якості): прийнято участь у:

- 2 семінарах-навчаннях державних службовців апарату райдержадміністрації, відділів, управлінь, інших структурних підрозділів адміністрації;

- 2 нарадах міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення;

- 5 нарадах;

- 0 судових засіданнях.

Підготовлено матеріали в 80 судових засіданнях.

Підготовлено 1 претензія та 1 касаційна скарга, яка пред'явлена установою.

Строк фактичного виконання: за потребою.

Бал: 2.

Примітка: завдання виконано.

2. Досягнутий результат: надано консультативну методичну допомогу щодо опрацювання нормативно-правових актів.

Строк фактичного виконання: протягом року.

Бал: 2.

Примітка: завдання виконано.

3. Досягнутий результат: підготовлено інформації щодо запитів і звернень:

- народних депутатів - 0;

- депутатів місцевих рад - 1;

- адвокатів - 5;

- звернень громадян - 16.

Строк фактичного виконання: протягом року.

Бал: 2.

Примітка: завдання виконано.

4. Досягнутий результат: підготовлено проекти розпоряджень голови - 13, доручень голови - 1.

Строк фактичного виконання: протягом року.

Бал: 2.

Примітка: завдання виконано.

5. Досягнутий результат: підготовлено проекти договорів оренди землі - 0, оренди нежитлових приміщень - ? та додаткових умов до них.

Строк фактичного виконання: протягом року.

Бал: не підлягає оцінюванню.

Примітка: завдання не могло бути виконано через обставини, які об'єктивно унеможливили його виконання і щодо яких державний службовець не міг впливати чи пропонувати інший спосіб виконання завдання.

6. Досягнутий результат: підготовлено щомісячний перелік розпоряджень голови адміністрації - 7.

Строк фактичного виконання: щомісячно до 05 числа.

Бал: 2.

Примітка: завдання виконано.

7. Досягнутий результат: підготовлено висновок щодо правового аналізу протоколів виконавчих комітетів селищної та сільських рад району - 252.

Строк фактичного виконання: щомісячно.

Бал: 2.

Примітка: завдання виконано.

8. Досягнутий результат: виконання рекомендацій за результатами засідання Київської обласної міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення - 2.

Строк фактичного виконання: щокварталу до 05 числа.

Бал: 0.

Примітка: завдання не виконано.

9. Досягнутий результат: пройдено 3 онлайн-курси "PROMETHEUS".

Строк фактичного виконання: протягом року.

Бал: 4.

Примітка: завдання виконано своєчасно, результат високої якості, його досягнуто з високим ступенем самостійності.

10. Досягнутий результат: прийнято участь у навчальній програмі в Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації при Київській обласній державній адміністрації - 0.

Строк фактичного виконання: протягом року.

Бал: 0.

Примітка: завдання не виконано.

Середній бал визначено позивачці на рівні « 2,0», що віднесено до негативної оцінки.

В якості обґрунтування оцінки вказано таке: «завдання виконувалися, але з порушенням строків виконання або із залученням до виконання завдання інших осіб (під час виконання роботи державний службовець потребував суттєвого коригування проектів документів, проявляв низьку самостійність, потребував нагадувань і високої мірі контролю з боку керівника тощо). Процес досягнення результату чи сам результат мав негативні відгуки з боку користувачів та керівництва».

Наказом керівника апарату Згурівської районної державної адміністрації від 02.12.2019 №82 затверджено висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державних службовців апарату та структурних підрозділів Згурівської районної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорії "Б" та "В" у 2019 році, у тому числі щодо позивачки.

05.12.2019 керівником апарату Згурівської районної державної адміністрації Київської області було прийнято наказ №48-1/к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу юридичного забезпечення та контролю адміністрації з 06.12.2019 за отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності - за пунктом 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та на підставі наказу керівника апарату адміністрації від 02.12.2019 №82.

Не погоджуючись с правомірністю прийняття відповідачем вищевказаних висновку та наказів через недотримання порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності позивачки, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначені Законом №889 (тут і далі - в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №889 державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч.2 ст.1 Закону №889).

Положеннями статті 6 Закону №889 визначено, що посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

До категорія "Б" віднесено посади:

- керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення;

- керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення;

- керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по суті, посада, які позивачка займала до моменту її звільнення, відноситься до категорії «Б».

Оцінювання результатів службової діяльності врегульовано статтею 44 Закону №889.

Так, результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар'єри.

Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", здійснюється суб'єктом призначення.

Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення.

За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.

У разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).

Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців визначена Типовим порядком (тут і далі - в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 2, 3 Типового порядку метою оцінювання є визначення якості виконання державним службовцем поставлених завдань, а також прийняття рішення щодо його преміювання, планування службової кар'єри, визначення потреби у професійному навчанні.

Оцінювання проводиться з дотриманням принципів об'єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця.

Оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції (п.7 Типового порядку).

Пунктом 9 Типового порядку визначено, що оцінювання проводиться поетапно:

- визначення завдань і ключових показників;

- визначення результатів виконання завдань;

- затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню).

Завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні (п.10 Типового порядку).

Згідно з пунктом 11 Типового порядку державному службовцю визначається від двох до п'яти завдань.

Строк виконання завдання має бути реальним для досягнення необхідного результату та визначатися з урахуванням дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань відповідно до пункту 13 цього Типового порядку.

Відповідно до пункту 33 Типового порядку завдання і ключові показники державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", визначаються за формою згідно з додатком 7 з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов'язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції.

Пунктом 34 Типового порядку визначено, що завдання і ключові показники після їх обговорення з державним службовцем визначаються такими особами:

- державним службовцям, які обіймають посади керівників територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, - суб'єктом призначення;

- державним службовцям, які обіймають посади керівників апаратів місцевих держадміністрацій, керівника апарату Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, - суб'єктом призначення;

- державним службовцям, які обіймають посади керівників структурних підрозділів місцевих держадміністрацій із статусом юридичної особи публічного права, - головою відповідної місцевої держадміністрації або його заступником (відповідно до підпорядкування);

- державним службовцям, які обіймають посади заступників керівників територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади; заступників керівників структурних підрозділів місцевих держадміністрацій із статусом юридичної особи публічного права, - керівником державної служби;

- державним службовцям, які обіймають посади керівників апаратів місцевих судів, апеляційних судів, - головою відповідного суду;

- державним службовцям, які обіймають посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "В", визначені структурою державних органів у разі недоцільності утворення структурних підрозділів, - керівником державного органу або його заступником, або керівником державної служби (відповідно до підпорядкування);

- державним службовцям, які займають інші посади державної служби категорій "Б" і "В", - безпосереднім керівником за погодженням з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності).

Згідно з пунктом 35 Типового порядку у разі внесення змін до документів, зазначених в пункті 33 цього Типового порядку, завдання і ключові показники можуть переглядатися відповідно до пунктів 10, 11, 33 і 34 цього Типового порядку, але не частіше одного разу на квартал.

Особа, яка визначає завдання і ключові показники державному службовцю, проводить моніторинг їх виконання.

Відповідно до положень пунктів 37-39 Типового порядку для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", оціночну співбесіду.

Перед проведенням оціночної співбесіди державний службовець, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", заповнює форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині відомостей щодо себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання.

Оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі (у разі його подання державним службовцем). Під час оціночної співбесіди також визначаються потреби у професійному навчанні та розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період.

Після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, а також визначення потреб у професійному навчанні. Безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком 4.

Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення (п.41 Типового порядку).

Як було вказано вище, позивачці на 2019 рік було визначено 10 завдань, що вдвічі перевищує граничний показник норми, визначений пунктом 11 Типового порядку, внаслідок чого суд погоджується з твердженнями позивачки про порушення Згурівською районною державною адміністрацією Київської області зазначеної норми, що призвело до покладення на ОСОБА_1 надмірного тягаря за відсутності законодавчо обумовлених передумов для цього та ставить її в нерівне становище порівняно з іншими державними службовцями.

Наказом Національного агентства України з питань державної служби (НАДС) від 27 листопада 2017 року N 237 були затверджені Методичні рекомендації щодо визначення завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", моніторингу їх виконання та перегляду (далі - Методичні рекомендації №237).

Пунктами 2 та 3 розділу ІІІ цих Методичних рекомендацій визначено, що відповідно до абзацу першого пункту 11 Типового порядку державному службовцю визначається від двох до п'яти завдань.

При визначенні кількості завдань рекомендовано враховувати:

- зміст, кількість пріоритетних завдань, визначених для структурного підрозділу, в якому працює державний службовець;

- посадові обов'язки, права (повноваження), відповідальність, що покладені на державного службовця;

- період, який працює на відповідній посаді державний службовець;

- зміст та обсяг роботи державного службовця;

- державні службовці одного структурного підрозділу, які виконують однакові посадові обов'язки і трудові функції, реалізовують ідентичні завдання.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, під час розгляду справи відповідач не надав суду документально підтверджених обґрунтованих пояснень щодо причин та передумов покладення на позивачку обов'язку по виконанню у 2019 році 10 завдань, що є порушенням пункту 11 Типового порядку.

Надаючи правову оцінку іншим твердженням позивача про допущення відповідачем порушень положень чинного законодавства під час проведення щорічної оцінки результатів службової діяльності ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Додатком 4 до Типового порядку закріплені такі критерії визначення балів:

- «Не підлягає оцінюванню» - завдання не могло бути виконано через обставини, які об'єктивно унеможливили його виконання і щодо яких державний службовець не міг впливати чи пропонувати інший спосіб виконання завдання, зокрема тимчасова непрацездатність, відсторонення від виконання посадових обов'язків (повноважень);

- "0" - завдання не виконано або під час його виконання порушено вимоги законодавства у сфері запобігання корупції;

- "1" - завдання виконано частково, результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання, до виконання завдання державний службовець підійшов формально, чим нівелював практичну цінність отриманого результату, або завдання виконане з демонстрацією неспроможності одночасного забезпечення на належному рівні і своєчасного виконання посадових обов'язків, або під час виконання такого завдання порушено вимоги правил етичної поведінки, або процес досягнення результату чи сам результат мав негативний відгук з боку користувачів, споживачів, співвиконавців, керівництва тощо;

- "2" - завдання виконано, але з порушенням строку виконання та/або із залученням до виконання завдання інших осіб (під час виконання роботи державний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, аналізі нормативно-правових актів, суттєвому коригуванні проектів документів, проявляв низьку самостійність, недостатність знань нормативно-правових актів, вимог до підготовки службових документів, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника тощо);

- "3" - завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі. Робота проводилась ефективно з дотриманням правил етичної поведінки;

- "4" - завдання виконано своєчасно (завчасно), результат високої якості, його досягнуто з високим ступенем самостійності (за необхідності командної роботи), ініціативності, робота проводилась ефективно, з дотриманням правил етичної поведінки. Під час виконання завдання державним службовцем вносилися пропозиції щодо інших документів або їх удосконалення. Пройдено професійне навчання відповідно до індивідуальної програми, за результатами якого нараховано не менше ніж 0,4 кредиту Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (ЄКТС).

Як було вказано вище, позивачці за завдання №8 (виконання рекомендацій за результатами засідання Київської обласної міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення) було виставлено оцінку « 0» з приміткою «завдання не виконано».

Указом Президента України від 18 жовтня 2001 року №992/2001 затверджено Національну програму правової освіти населення (далі - Програма), та передбачено, що витрати на реалізацію заходів із забезпечення виконання Програми здійснювати за рахунок коштів державного бюджету в межах асигнувань, передбачених для відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які визначені відповідальними за виконання цих заходів.

Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям доручено вживати заходів до виділення в установленому порядку з місцевих бюджетів коштів на реалізацію заходів із забезпечення виконання Програми.

Відповідно до положень Розділу ІІ Програми Розроблення пропозицій щодо координації діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, навчальних та культурних закладів, наукових установ, видавництв та видавничих організацій, засобів масової інформації у сфері правової освіти, а також надання методичної допомоги у проведенні цієї діяльності здійснює Всеукраїнська міжвідомча координаційно-методична рада з правової освіти населення, положення про яку затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства юстиції України.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади за поданням відповідних управлінь юстиції утворюють місцеві міжвідомчі координаційно-методичні ради з правової освіти населення, затверджують їх склад та положення, вирішують у межах своєї компетенції питання організаційного і матеріально-технічного забезпечення їх діяльності.

Розпорядженням голови Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 09.06.2017 №318 затверджено Положення про Згурівську районну міжвідомчу координаційно-методичну раду з правової освіти населення (далі - Положення), новий склад цієї ради, яким доручено організувати виконання Положення та рішень ради у межах її компетенції.

Пунктом 1 Положення визначено, що Згурівська районна міжвідомча координаційно-методична рада з правової освіти населення (далі - Рада) утворена як консультативно-дорадчий орган при Згурівській районній державній адміністрації Київської області для забезпечення взаємодії місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, навчальних закладів, закладів культури, засобів масової інформації у сфері правової освіти населення, а також надання відповідної методичної допомоги.

Згідно з пунктом 13 Положення Рада інформує Київську обласну міжвідомчу координаційно-методичну раду з правової освіти населення про діяльність районної Ради та хід виконання рекомендацій Всеукраїнської та Київської обласної міжвідомчих координаційно-методичних рад з правової освіти населення.

Відповідно до пункту 8 Положення відповідальний секретар Ради забезпечує організацію діяльності Ради, розробляє проекти планів її роботи, проекти рекомендацій та інших документів, необхідних для провадження Радою діяльності, залучає до цієї роботи членів Ради, контролює хід виконання прийнятих Радою документів.

Отже, виконання завдання №8, визначеного позивачці на 2019 рік, віднесено до повноважень відповідального секретаря Ради, про що також безпосередньо зазначено в листі Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 19.12.2019 №6-28-2116/2748.

Персональний склад Ради визначено Додатком до розпорядження голови Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 09.06.2017 №318, згідно якого ОСОБА_1 не є членом Ради.

У вищевказаному листі Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 19.12.2019 №6-28-2116/2748 вказано, що відповідальним секретарем Ради визначено головного спеціаліста відділу юридичного забезпечення та контролю адміністрації Жмуру Ю. І., яку з 05.07.2018 призначено на посаду головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції апарату адміністрації, у зв'язку з чим організація роботи Ради була покладена на ОСОБА_1 .

Однак, у матеріалах справи відсутні докази внесення Згурівською районною державною адміністрацією Київської області змін до персонального складу Ради у вигляді включення до нього ОСОБА_1 .

Факт відсутності внесених змін до персонального складу Ради визнає сам відповідач у вищевказаному листі від 19.12.2019 №6-28-2116/2748.

Як було вказано вище, відповідно до пункту 33 Типового порядку завдання і ключові показники державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", визначаються за формою згідно з додатком 7 з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов'язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу ІІ Методичних рекомендацій №237 завдання і ключові показники рекомендується визначати індивідуально для кожного державного службовця. При цьому рекомендовано брати до уваги, що на відміну від завдань та посадових обов'язків, які на нього покладені та здійснюються ним постійно, виконання завдання має завершуватися досягненням конкретного результату, визначеної мети. Вимір ступеня виконання завдання (досягнення поставленої мети) рекомендується здійснювати за допомогою ключових показників.

Відповідно до пункту 33 Типового порядку завдання і ключові показники державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", визначаються за формою згідно з додатком 7 до Типового порядку з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов'язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції.

За таких обставин, суд вважає, що при визначенні на 2019 позивачці завдання №8 (виконання рекомендацій за результатами засідання Київської обласної міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення) та, відповідно, визначення результатів виконання цього завдання, відповідачем не було враховано, що виконання цього завдання віднесено до повноважень відповідального секретаря Ради, яким ОСОБА_2 не є, як і не є взагалі членом цієї Ради.

Таким чином, на переконання суду, під час проведення оцінювання результатів службової діяльності позивачки за 2019 рік виконання нею завдання під №8 не підлягало оцінюванню відповідно до норм Додатку 4 до Типового порядку, оскільки завдання не могло бути виконано через обставини, які об'єктивно унеможливили його виконання і щодо яких державний службовець не міг впливати чи пропонувати інший спосіб виконання завдання.

Визначаючи позивачці 0 балів на виконання нею завдання №10 (прийняття участі у навчальних програмах в Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації при Київській обласній державній адміністрації), відповідачем не було враховано, що цей заклад післядипломної освіти здійснює навчання державних службовців, посади яких належать до категорії «В», у той час як посада, яку обіймала позивачка на момент проведення оцінювання, була віднесена до категорії «Б».

Цей факт підтверджується самим відповідачем у листі від 19.12.2019 №6-28-2116/2748, у якому Згурівська районна державна адміністрація Київської області підтвердила, що не направляла ОСОБА_1 до вищевказаного закладу для підвищення кваліфікації.

При цьому суд критично оцінює твердження відповідача про те, що державні службовці мають бути самі зацікавлені у тому, щоб своєчасно і в повному обсязі реалізувати свої потреби у професійному навчанні, користуючись інформацією, оприлюдненою на веб-сайтах Української школи урядування, Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, та обираючи потрібні для підвищення своєї професійної компетентності напрямки та теми, а також обираючи найбільш прийнятні для себе дати навчання.

Так, суд звертає увагу на те, що визначене позивачці на 2019 рік завдання №10 полягало у прийнятті участі у навчальних програмах в Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації при Київській обласній державній адміністрації, тобто у конкретно визначеному закладі, який, за твердженням самого ж відповідача, не здійснює навчання державних службовців, посади яких належать до категорії «Б».

Отже, визначене позивачці на 2019 рік завдання №10 вочевидь не могло бути виконано нею.

Наведені обставини, на переконання суду, свідчать про те, що під час проведення оцінювання результатів службової діяльності позивачки за 2019 рік в частині виконання нею завдання під №10 відповідач мав зазначити, що виконання цього завдання не підлягало оцінюванню відповідно до норм Додатку 4 до Типового порядку, оскільки завдання не могло бути виконано через обставини, які об'єктивно унеможливили його виконання і щодо яких державний службовець не міг впливати чи пропонувати інший спосіб виконання завдання.

Крім того, відповідачем не надано жодної оцінки тому факту, що протягом 2019 року ОСОБА_1 неодноразово підвищувала свою кваліфікацію, що підтверджується:

- свідоцтвом Національної академії державного управління при Президентові України від 18.09.2019, реєстраційний номер 236968430125619;

- свідоцтвом Національної академії державного управління при Президентові України від 25.09.2019, реєстраційний номер 236968432670219;

- сертифікатом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦФЕР-Україна» від 09.10.2019;

- сертифікатом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦФЕР-Україна» від 16.05.2019;

- довідкою від 22.05.2019 №2302-6-4 за результатами стажування позивачки у відділі державної реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освіти Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Аналізуючи інші доводи позивачки, суд погоджується з її твердженнями щодо порушення відповідачем Типового порядку при визначенні балів, оскільки у формі щодо результатів виконання завдань по жодному з 10 завдань не був зазначений критерій щодо порушення строків виконання, який є критерієм виставлення балу « 2», а при виставленні балів під час оцінювання виконання позивачкою завдань №№1, 2, 3, 4, 6, 7 відповідачем були використані одні й ті самі критерії без підтвердження жодними доказами та поясненнями їх використання керівником апарату та без обґрунтування балів по кожному пункту.

Як було вказано раніше, пунктом 37 Типового порядку передбачено, що для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", оціночну співбесіду.

При цьому суд вважає непереконливими посилання позивачки на непроведення з нею оціночної співбесіди, оскільки така співбесіда була проведена 15.11.2019, про що зазначає сама позивачка у п'ятому абзаці третьої сторінки позовної заяви.

Пунктом 39 Типового порядку визначено, що оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі (у разі його подання державним службовцем).

Отже, з наведених норм вбачає, що обов'язковому обґрунтуванню підлягають як сама оцінка державного службовця, так і бали за кожне завдання, на підставі яких така оцінка виставляється.

Так, відповідно до пунктів 3, 4 Методичних рекомендацій щодо визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", та затвердження висновку, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 29 серпня 2018 року N208-18 (які були чинним на момент виникнення спірних правовідносин) у формі щодо визначення результатів виконання завдань у графі "Обґрунтування" безпосередньому керівнику рекомендується аргументувати виставлені ним бали. Наприклад, якщо безпосередній керівник не згоден із досягнутим результатом, який зазначено державним службовцем у формі щодо результатів виконання завдань, такому керівнику рекомендується обґрунтувати незгоду. Якщо державний службовець успішно виконав завдання і безпосередній керівник виставив бал у значенні "4", рекомендується, зокрема, зазначити, до яких документів державним службовцем вносилися пропозиції щодо їх удосконалення.

За результатами розрахунку середнього бала безпосередньому керівнику рекомендується поставити позначку в графі "Оцінка" та заповнити графу "Обґрунтування оцінки", коротко аргументуючи, чому державний службовець отримав відмінну, позитивну або негативну оцінку.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №560/1764/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91919310) зазначив, що виставлення відповідних балів без обґрунтування окремо по завданнях не може свідчити про об'єктивність оцінки роботи позивачки. За відсутності відповідних обґрунтувань неможливо встановити достовірність виставлення середнього балу.

Натомість, по жодному з 10 завдань відповідачем не наведено обґрунтування виставлених балів, а обґрунтування містить виключно сама оцінки, яке полягає у цитуванні критерію визначення балу «2» відповідно до додатку 4 до Типового положення, без наведення конкретних обставин, мотивів та підстав для виставлення такої оцінки.

Наведене свідчить про невмотивованість спірного висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності позивачки.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії відповідача по прийняттю спірного висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності позивачки, в якому не наведені мотиви його ухвалення, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача.

Всупереч положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляд цієї справи відповідач також не зміг надати документально підтверджені письмові пояснення щодо мотивів виставлення позивачці однакових балів (2») при оцінці виконання нею завдань №№1, 2, 3, 4, 6, 7, враховуючи, що позивачка спростовує об'єктивність виставлення таких балів.

Так, враховуючи встановлені додатком 4 до Типового положення критерії визначення балів, відповідач мав довести, що завдання №№1, 2, 3, 4, 6, 7 виконані, але:

- з порушенням строку виконання та/або

- із залученням до виконання завдання інших осіб .

При цьому у дужках до цієї норми наведені приклади, за яких обставин державному службовцю може бути виставлений бал « 2»: під час виконання роботи державний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, аналізі нормативно-правових актів, суттєвому коригуванні проектів документів, проявляв низьку самостійність, недостатність знань нормативно-правових актів, вимог до підготовки службових документів, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника тощо.

Наявність таких обставин в якості обґрунтування виставлення позивачці балів « 2» за виконання нею завдань №№1, 2, 3, 4, 6, 7 відповідачем суду не доведена.

Суд приймає до уваги надані позивачкою твердження щодо неврахування відповідачем під час виставлення балів за виконання ОСОБА_1 завдання №7 того факту, що перевірка протоколів засідань виконавчих комітетів селищної та сільських рад районів, залежить від взаємодії з іншою особою - головним спеціалістом Бардиком В. Б., який уповноважений на одержання цих протоколів, проте жодного протоколу позивачці не передано.

Відповідно до частини четвертої статті 143 Конституції України органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Згідно з частиною другою статті 76 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999 р. N339 затверджено Порядок контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади, положеннями якого визначено, що контроль за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади (далі - контроль) покладається на відповідні місцеві держадміністрації та Раду міністрів Автономної Республіки Крим, а у випадках, передбачених законодавством, - на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи (далі - органи, що здійснюють контроль).

Контроль здійснюється шляхом аналізу актів органів місцевого самоврядування, надання органами місцевого самоврядування інформації про виконання делегованих повноважень органів виконавчої влади, проведення перевірок діяльності виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Райдержадміністрації контролюють здійснення виконавчими органами сільських, селищних і міських рад (міст районного значення), розташованих на території району, делегованих повноважень органів виконавчої влади.

Копії актів органів місцевого самоврядування, прийнятих з питань здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади, протягом 10 днів з дня їх прийняття надсилаються до органу, що здійснює контроль.

У разі виявлення невідповідності акта органу місцевого самоврядування, прийнятого з питань здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади, законодавству орган, що здійснює контроль, протягом трьох місяців надсилає органу місцевого самоврядування повідомлення про невідповідність акта.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад один раз на півріччя до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом надсилають інформацію про виконання делегованих повноважень органів виконавчої влади до органів, що здійснюють контроль. Форму такої інформації затверджує керівник органу, що здійснює контроль.

Розпорядженням голови Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 20.05.2011 №243 затверджено Положення про забезпечення Згурівською районною державною адміністрацією Київської області контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування району делегованих повноважень органів виконавчої влади (далі - Положення №243), пунктом 2.1.1 якого передбачено, що аналіз актів органів місцевого самоврядування здійснюється щомісячно відділом організаційної роботи та юридичним сектором апарату райдержадміністрації.

Аналізу підлягають всі акти, прийняті за відповідний період органами місцевого самоврядування з питань здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади (п.2.1.2 Положення №243).

Пунктом 2.1.3 Положення №243 визначено, що копії актів органів місцевого самоврядування, прийнятих з питань здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади, у десятиденний термін з дня їх прийняття надсилаються у відділ організаційної роботи апарату райдержадміністрації, який забезпечує контроль за їх надходженням та зберігання у межах визначених термінів.

Юридичний сектор апарату райдержадміністрації перевіряє відповідність чинному законодавству актів органів місцевого самоврядування з питань здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади (п.п. «б» п.2.1.4 Положення №243).

Таким чином, з наведених норм вбачається, що передумовою здійснення юридичним сектором апарату райдержадміністрації аналізу актів органів місцевого самоврядування є отримання копій таких актів відділом організаційної роботи апарату райдержадміністрації, у повноваження якого входить контроль за надходженням цих актів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка стверджує про відсутність вказаної передумови для виникнення у неї обов'язку з виконання завдання №7, у зв'язку з чим ці обставини входять до предмета доказування у цій справі.

Натомість, всупереч вимогам статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не надав суду допустимих доказів надходження до відділу організаційної роботи апарату райдержадміністрації копій актів органів місцевого самоврядування, подальшої передачі цих актів позивачці для здійснення їх правового аналізу та ухилення ОСОБА_1 від виконання таких завдань.

Суд вважає непереконливими посилання відповідача в обґрунтування своєї правової позиції на знаходження ОСОБА_1 в одному робочому кабінеті з головним спеціалістом з організаційної роботи апарату райдержадміністрації, який контролював напрямок роботи органів місцевого самоврядування, оскільки ці посилання не підтверджені жодними доказами.

При цьому, лише факт розміщення робочого місця ОСОБА_1 в одному кабінеті з працівником, відповідальним за надходження до райдержадміністрації копій актів органів місцевого самоврядування не свідчить про передачу цих актів позивачці для здійснення юридичного аналізу, а тому твердження відповідача в цій частині носять характер припущень та не приймаються судом до уваги.

На підставі цього, обґрунтованість виставлення позивачці балу «2» за виконання нею протягом 2019 року завдання №7 документально не підтверджується.

З аналогічних підстав не підтверджується належними та допустимими доказами обґрунтованість та об'єктивність виставлення відповідачем ОСОБА_1 балів « 2» за виконання нею протягом 2019 року завдань №№1, 2, 3, 4, 6.

Зокрема, відповідачем не пояснено, з порушенням яких строків позивачка брала участь у семінарах-навчаннях, нарадах, судових засіданнях; чи було суттєве коригування підготовлених позивачкою документів стосовно супроводжуваних нею судових справ тощо (завдання №1).

У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження фактів неналежного (або із суттєвими зауваженнями) виконання позивачкою завдання №2 (систематизація законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, розпоряджень облдержадміністрації, райдержадміністрації).

Відповідач не навів обґрунтування виставлення позивачці балу « 2» з виконання нею завдання №3: «підготовка інформаційно-аналітичних та інших матеріалів з питань виконання документів та роботи з реагування на запити і звернення народних депутатів України, депутатів місцевих рад та адвокатів», зокрема, чи виконувалося це завдання нею з порушенням строків, із залученням інших осіб, чи були суттєво відкориговані розроблені нею проекти документів тощо.

Аналогічно, відсутні належні до допустимі докази наявності з боку відповідача зауважень до підготовлених позивачкою протягом 2019 року проектів розпоряджень і доручень голови адміністрації з питань, що належать до компетенції відділу (завдання №4), щомісячного переліку розпоряджень голови (завдання №6), виконання нею цих завдань з порушенням встановлених строків або із залученням інших осіб.

Враховуючи вищевикладені обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що всупереч вимогам пункту 3 Типового порядку оцінювання результатів службової діяльності позивачки за 2019 рік було проведено без дотримання принципів об'єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 7 Закону №889 державний службовець має право на оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності.

Частиною сьомою статті 44 Закону №889 визначено, що висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

У свою чергу, статті 11 вказаного Закону визначає право державного службовця на подання керівнику державної служби скарги із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації, а у разі незгоди з відповіддю керівника державної служби - право на звернення до суду.

Відповідно до пункту 49 Типового порядку висновок скасовується суб'єктом призначення або судом у частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що проведення відповідачем оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 за 2019 рік вищевказаним критеріям не відповідає, що є підставою для визнання протиправним та скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , яка займає посаду державної служби категорії "Б", у 2019 році, з оцінкою "негативна", затверджений наказом наказом керівника апарату Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 02.12.2019 №82.

Крім того, також підлягає визнанню протиправним та скасуванню наказ керівника апарату Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 02.12.2019 №82 "Про затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державних службовців апарату та структурних підрозділів Згурівської районної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорії "Б" та "В" у 2019 році" в частині затвердження результату оцінювання службової діяльності начальника відділу юридичного забезпечення та контролю апарату Згурівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 з оцінкою "негативна".

Правовий висновок щодо необхідності скасування як висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, так і наказу про його затвердження, у разі підтвердження неправомірності проведення такого оцінювання та виставлених балів, викладено Верховним Судом у вищевказаній постанові від 30.09.2020 у справі №560/1764/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91919310), а також у постанові від 31.10.2019 у справі №240/6051/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85354646).

Водночас, суд вважає непереконливими твердження позивачки про порушення відповідачем положень чинного законодавства у вигляді непроведення з нею повторного оцінювання, оскільки положення про проведення повторного оцінювання були виключені зі статті 44 Закону №889 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19.09.2019 р. N 117-IX.

Так, частина шоста статті 44 Закону №889 в редакції до внесення змін згідно із Законом України від 19.09.2019 р. N 117-IX передбачала, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки не раніше ніж через три місяці проводиться повторне оцінювання результатів його службової діяльності.

Однак, після прийняття Закону України від 19.09.2019 р. N 117-IX, який набрав чинності 25.09.2019, вказана норма передбачає, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин Закон №889, норми якого є вищими за юридичною силою над нормами Типового порядку, передбачав, що отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання його службової діяльності є підставою для звільнення його зі служби.

У зв'язку з цим суд також вважає необґрунтованими доводи позивачки про те, що відповідно до положень пунктів 1 та 2 Типового порядку оцінювання не передбачає звільнення державного службовця за отримання негативної оцінки. Суд зазначає, що норма про звільнення державного службовця зі служби у випадку отримання ним негативної оцінки його службової діяльності безпосередньо передбачена в Законі №889.

Як було вказано вище, частиною шостою статті 44 Закону №889 визначено, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).

Пунктом 3 частини першої статті 87 Закону №889 передбачено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

Враховуючи визнання судом протиправними та скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності позивачки та наказу про його затвердження, підлягає задоволенню і похідна позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу керівника апарату Згурівської районної державної адміністрації від 05.12.2019 №48-1К "Про звільнення ОСОБА_1 ", оскільки звільнення позивачки відбулося саме у зв'язку з отриманням нею негативної оцінки за результатом оцінювання службової діяльності.

Крім того, суд погоджується з твердженням позивачки про те, що прийняття наказу про звільнення відбулося з порушенням гарантій, визначених частиною третьою статті 184 Кодексу законів про працю України.

Так, цією нормою закріплено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача про непоширення цієї норм на спірні правовідносини, оскільки відповідно до частини першої статті 5 Закону №889 дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Пленум Верховного Суду України у пункті 9 постанови від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що одинокою матір'ю є жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка не перебуває у шлюбі та ІНФОРМАЦІЯ_2 народила доньку, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 05.05.2016 серії НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 11.11.2017 №00018833362 (т.1 а.с.47), відомості про батька дитини позивачки - ОСОБА_4 , записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

У свою чергу, стаття 135 Сімейного кодексу України має назву «Запис про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлене» та частиною першою цієї норми визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Наведені обставини свідчать про наявність у позивачки статусу одинокої матері та поширення на неї гарантій, встановлених частиною третьою статті 184 Кодексу законів про працю України, у вигляді недопущення звільнення без обов'язкового працевлаштування.

Наявність відповідного статусу також підтверджується наданням відповідачем ОСОБА_1 додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів як одинокій матері, про що свідчить наказ Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 12.04.2019 №31-2/к.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, враховуючи скасування судом наказу про звільнення позивачки, вона підлягає поновленню на попередній роботі.

З наказу керівника апарату Згурівської районної державної адміністрації від 05.12.2019 №48-1К вбачається, що ОСОБА_1 була звільнена з 06.12.2019.

Відповідно до положень статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Таким чином, працівник вважатиметься звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. №58, днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже, позивачка має бути поновлена на роботі з наступного дня після звільнення, тобто з 07.12.2019, а не з 05.12.2019 як вона просить у позові.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №711/8138/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85679198) зазначила, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає в тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов'язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Як було вказано раніше, позивачку було звільнено з посади начальника відділу юридичного забезпечення та контролю апарату Згурівської районної державної адміністрації Київської області, яку розпорядженням голови Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 25.11.2019 №206 було скорочено.

Натомість на теперішній час в апараті Згурівської районної державної адміністрації Київської області наявна посада головного спеціаліста-юрисконсульта апарату адміністрації, посадові обов'язки якого є тотожними обов'язків посади, з якої позивачку було звільнено, що підтверджується відповідною посадовою інструкцією (т. 3, а.с.42-44) та поясненнями відповідача (т.2., а. с. 34).

Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 у справі №500/424/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89251733) зазначив, що поновлення на роботі має бути реальним, тобто з відновленням трудових відносин між працівником і роботодавцем, що виходячи зі змісту статей 21 і 24 КЗпП, передбачає не лише винесення наказу про поновлення працівника на роботі, але і фактичний допуск його до роботи, виконання працівником своїх службових (посадових) обов'язків, а роботодавцем - обов'язку виплачувати працівникові заробітну плату.

У постанові від 11.06.2020 у справі №826/5602/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89757515) Верховний Суд зазначив, що спосіб, у який держава реалізує владні повноваження через свої державні органи, може змінюватися (приміром, через утворені територіальні органи, як-от управління, підрозділи, відділи, відділення, які можуть діяти як самостійні структурні одиниці зі статусом юридичної особи, або ж у складі центрального органу як структурний підрозділ), але коли йдеться про ліквідацію певного органу державної влади як юридичної особи важливим є з'ясувати насамперед чи припиняються водночас його завдання та функції або чи передбачено передання того обсягу функціоналу, яким була наділена ця державна інституція, іншим органам виконавчої влади.

Подібний підхід висловив Верховний Суд України у постанові від 04.03.2014 у справі № 21-8а14.

У вищевказаній справі №826/5602/16 Верховним Судом було встановлено, що позивач працювала на посаді начальника Відділу Держземагентства у Тетіївському районі Київської області, у зв'язку з його реорганізацією її звільнили, однак ані до новоутвореного Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області (який згодом теж ліквідовано як юридичну особу), ані на іншу посаду державної служби у Головному управлінні Держгеокадастру у Київській області (у складі/структурі якого діяли ці відділи) її не призначили.

З огляду на встановлені у справі обставини, Верховний Суд зауважив, що звільнення позивача із займаної посади було неправомірним і може вважатися втручанням у її права. Поновити на раніше займану посаду або на посаду державної служби в новоутвореному відділі було об'єктивно неможливо. Тому зважаючи на правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Київській області обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача (поновлення на іншій рівноцінній посаді державної служби в Головному управлінні Держгеокадастру у Київській області по відношенню до посади начальника Відділу Держземагентства у Тетіївському районі Київської області) в контексті спірних правовідносин є виправданим і обґрунтованим. У цьому зв'язку Верховний Суд зауважив, що поновити на рівноцінну посаду, як зазначено у судовому рішенні суду першої інстанції, не слід розуміти як зобов'язання поновити на таку саму посаду, з якої звільнили позивача. Колегія суддів погодилася з доводами відповідачів, що зайняття певних посад державної служби має свої особливості (визначені законом), зокрема йоли йдеться про керівну посаду, то призначення на неї може відбутися тільки за результатами конкурсу, але у площині цього спору йдеться не стільки про назву посади державної служби і коло повноважень за цією посадою, скільки про необхідність відновити порушене право позивача працювати на посаді державної служби в тому органі (інституції), з посади у якому її було неправомірно звільнено, з урахуванням, зокрема (але не виключно) її фаху, освітньо-кваліфікаційного рівня, категорії раніше займаної посади.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Правовідносини у цій справі щодо поновлення позивачки на роботі є подібними до правовідносин у вищевказаній справі №826/5602/16, з огляду на те, що посада позивачки, з якої її було звільнено, скорочена та на теперішній час відсутня. У зв'язку з цим суд вважає за доцільне застосувати у цій справі правовий висновок Верховного Суду та відновити порушені трудові права позивачки шляхом поновлення її на іншій рівноцінній посаді державної служби в Згурівській районній державній адміністрації Київської області по відношенню до посади начальника відділу юридичного забезпечення та контролю апарату Згурівської районної державної адміністрації.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №826/808/16 зазначила, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Пленум Верховного Суду України у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).

Згідно з підпунктом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 (далі - Порядок №100), цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.

Відповідно до положень пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Пунктом 3 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Отже, справляння і сплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, а тому суд повинен визначати зазначену суму без утримання цього податку та збору, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18.07.2018 по справі №359/10023/16-ц.

Враховуючи вищевказані норми та приймаючи до уваги те, що позивачку було звільнено з посади 06.12.2019, при обчисленні середньоденної заробітної плати слід враховувати заробітну плату ОСОБА_1 за жовтень та листопад 2019 року.

Відповідно до наявної у справі довідки про нараховану заробітну плату від 21.01.2020 №37 (т.3, а.с.34) у жовтні 2019 року позивачці було нараховано 12608,59 грн., у листопаді 2019 року - 10726,22 грн.

Враховуючи, що позивачкою було відпрацьовано за цей період 34 дня (у жовтні 2019 року - 13 днів, у листопаді 2019 року - 21 день), середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 686,32 грн. (23334,81 грн. (заробітна плата за жовтень та листопад 2019 року) : 34 відпрацьовані дні).

Період вимушеного прогулу позивачки - з 07.12.2019 (наступний день після звільнення) по 22.01.2021 (день постановлення рішення у цій справі) або 281 робочий день.

Отже, на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 192 855,92 грн. (686,32 грн. х 281 день).

При цьому, направлене позивачкою до суду клопотання від 19.01.2021 про покладення виконання цього рішення на комісію з реорганізації Згурівської районної державної адміністрації Київської області або Броварську районну державну адміністрацію Київської області суд вважає безпідставним з огляду на таке.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р Згурівська райдержадміністрація реорганізується шляхом приєднання до Броварської райдержадміністрації.

Відповідно до пунктів 8-10 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 р. №1321, перехід майна, майнових прав та обов'язків райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється:

- у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з дня затвердження передавального акта комісії з реорганізації.

Передавальний акт складається комісією з реорганізації та затверджується головою облдержадміністрації.

Райдержадміністрація, розташована в ліквідованому районі, продовжує здійснювати свої повноваження до моменту виникнення відповідного правонаступництва, передбаченого пунктами 7 і 8 цього Порядку.

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 11.01.2021 №12 утворено комісію з реорганізації Згурівської районної державної адміністрації Київської області.

Згідно з планом заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій Київської області термін виконання заходу «забезпечення подання на підпис розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації про затвердження передавальних актів комісій з реорганізацій райдержадміністрацій» - до 26.03.2021.

Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні докази складання та затвердження передавального акта комісії з реорганізації Згурівської районної державної адміністрації Київської області (у зв'язку з ненастанням граничного строку для вчинення такої дії), клопотання позивачки є передчасним.

При цьому, суд зазначає, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній запис про припинення Згурівської районної державної адміністрації Київської області як юридичної особи, оскільки з 14.01.2021 зазначений суб'єкт лише перебуває у стані припинення.

Водночас, відповідно до частини п'ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Щодо інших доводів та аргументів учасників справи, суд зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, за результатом розгляду цієї справи на підставі повного та всебічного аналізу обставин справи та оцінці доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачкою було сплачено судовий збір в розмірі 1536,80 грн., що підтверджується квитанцією від 27.12.2019. Вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Згурівської районної державної адміністрації Київської області.

Щодо заяви позивачки про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн., суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).

При цьому з імперативних положень частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п.30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Судом встановлено, що 13.12.2019 між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Шевченком Василем Івановичем (Адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги, який направлений на надання правничої допомоги у цій справі, обсяг якої складається зі збирання доказів та складання позовної заяви.

26.12.2019 між сторонами було підписано акт приймання-передачі наданих послуг.

13.12.2019 позивачкою було сплачено вартість наданих послуг у розмірі 7500,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру.

Суд зауважує, що відповідачем під час розгляду справи не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката та, відповідно, ніяким чином не спростовано правомірність заявленого позивачкою до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

У зв'язку з цим, враховуючи підтвердження понесення позивачкою витрат на правничу допомогу належними та допустимими доказами та їх зв'язок зі справою, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Згурівської районної державної адміністрації Київської області, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн.

Таким чином, загальна сума судових витрат, яку має компенсувати відповідач ОСОБА_1 , складає 9036,80 грн.

Відповідно до положень статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання рішення суду в частині:

- поновлення ОСОБА_1 на іншій рівноцінній посаді державної служби в Згурівській районній державній адміністрації Київської області по відношенню до посади начальника відділу юридичного забезпечення та контролю апарату Згурівської районної державної адміністрації, з 07.12.2019;

- стягнення з Згурівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 у справі № 569/7860/16-ц (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81020440) зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Разом з тим наведене не означає, що дії з виконання рішення про поновлення на роботі повинні відбуватися негайно після проголошення рішення незалежно від волі працівника, поновленого судом. Визнане судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер, тому воно не може бути реалізоване без волевиявлення цього працівника.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Виконання рішення вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення.

Тобто рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Позивачкою також заявлено клопотання про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що клопотання позивача жодним чином не мотивовано, а лише постановлення судом рішення зобов'язального характеру само по собі не є підставою для встановлення судового контролю, без наявності передумов для цього, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , яка займає посаду державної служби категорії "Б", у 2019 році, з оцінкою "негативна", затверджений наказом керівника апарату Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 02.12.2019 №82.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 02.12.2019 №82 "Про затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державних службовців апарату та структурних підрозділів Згурівської районної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорії "Б" та "В" у 2019 році" в частині затвердження результату оцінювання службової діяльності начальника відділу юридичного забезпечення та контролю апарату Згурівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 з оцінкою "негативна".

4. Визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 05.12.2019 №48-1К "Про звільнення ОСОБА_1 ".

5. Поновити ОСОБА_1 на іншій рівноцінній посаді державної служби в Згурівській районній державній адміністрації Київської області по відношенню до посади начальника відділу юридичного забезпечення та контролю апарату Згурівської районної державної адміністрації, з 07.12.2019.

6. Стягнути з Згурівської районної державної адміністрації Київської області (ідентифікаційний код 24211109; місцезнаходження: 07601, Київська область, смт. Згурівка, вул. Українська, 19) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.12.2019 по 22.01.2021 в розмірі 192 855,92 грн. (сто дев'яносто дві тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять грн. 92 коп.), без урахування обов'язкових податків та зборів.

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Згурівської районної державної адміністрації Київської області (ідентифікаційний код 24211109; місцезнаходження: 07601, Київська область, смт. Згурівка, вул. Українська, 19) судові витрати у розмірі 9036,80 грн. (дев'ять тисяч тридцять шість грн. 80 коп.).

8. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на іншій рівноцінній посаді державної служби в Згурівській районній державній адміністрації Київської області по відношенню до посади начальника відділу юридичного забезпечення та контролю апарату Згурівської районної державної адміністрації, з 07.12.2019.

9. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Згурівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.

Попередній документ

94323260

Наступний документ

94323262

Інформація про рішення:

№ рішення:	94323261
№ справи:	П/320/308/20
Дата рішення:	22.01.2021
Дата публікації:	25.01.2021
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

11.02.2020 14:00	Київський окружний адміністративний суд
10.03.2020 10:00	Київський окружний адміністративний суд
02.04.2020 15:30	Київський окружний адміністративний суд
26.05.2020 11:00	Київський окружний адміністративний суд
18.08.2020 12:00	Київський окружний адміністративний суд
08.09.2020 12:30	Київський окружний адміністративний суд
29.09.2020 11:00	Київський окружний адміністративний суд
10.11.2020 12:00	Київський окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ДУДІН С О

відповідач (боржник):

Згурівська районна державна адміністрація Київської області

позивач (заявник):

Соколова Людмила Володимирівна