28 грудня 2020 року м. Київ № 320/6227/19
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства по газопостачанню зрідженим газом «Київпропангаз» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство по газопостачанню зрідженим газом «Київпропангаз» (далі також - позивач, ПрАТ «Київпропангаз») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі також - відповідач, ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 05.08.2019 № 0108895405 та про визнання незаконним і скасування акта камеральної перевірки від 21.06.2019 № 183/54-05.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність висновку акта камеральної перевірки про несвоєчасність сплати ПрАТ «Київпропангаз» до бюджету грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік. Позивач стверджує, що задекларована ним сума такого податку за 2018 рік була перерахована ним до бюджету вчасно та в повному обсязі, що засвідчують квитанції ПрАТ «Київпропангаз» від 30.03.2018 №700, від 06.04.2018 №708, від 26.07.2018 №801, від 29.10.2018 №874 та від 25.01.2019 №935. Водночас при заповнені номеру казначейського рахунку для оплати податку в квитанції від 30.03.2018 №700 акціонерне товариство припустилося технічної помилки, а саме: замість номеру казначейського рахунку, призначеного для оплати «податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» було зазначено рахунок, призначений для сплати «податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості». Позивач стверджує, що вказана помилка у підсумку не призвела до несплати ним податку, оскільки кошти згідно платіжного документу (квитанції від 30.03.2018 №700) надійшли на єдиний держаний казначейський рахунок, а тому в даному випадку відсутні підстави для висновку про не виконання ПрАТ «Київпропангаз» свого обов'язку по сплаті податку. За наведених мотивів позивач заперечував правомірність заснованих до нього штрафних санкцій за несвоєчасну сплату цього податку згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 04.03.2019 № 0108895405.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 відкрито провадження у справі № 320/6227/19 за вказаним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а саму справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з проведенням судового засідання.
Водночас іншою ухвалою суду від 18.11.2019 позивачу відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування акта камеральної перевірки.
Відповідачем до канцелярії суду поданий відзив на позовну заяву. Свої заперечення проти позову ГУ ДПС у Київській області мотивував тим, що застосовані до платника податку (позивача) згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення штрафні санкції є правомірними, а саме податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.
При цьому, жодні документальні докази (в т.ч. засвідчені витяги з інтегрованої картки платника відповідного податку) відповідач в обгрунтування своїх заперечень проти позову до суду не подав.
У свою чергу позивач подав до суду заперечення (відповідь) на відзив, в тексті якої повторно зазначив, що помилкове зазначення платником у платіжному документі неправильного коду, що фактично не спричинило настання негативних наслідків, не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у встановлений законодавством строк. Додатково позивач повідомив суд, що дізнавшись про обставини допущення помилки, ПрАТ «Київпропангаз» подало до контролюючого органу відповідну заяву про повернення помилково сплаченої суми грошового зобовзання, шляхом зарахування такої суми за належністю в оплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Вказана заява була прийнята без зауважень 15.11.2019.
Від позивача до суду 14.01.2020 подано клопотання про здійснення подальшого розгляду цієї спарви в порядку письмового провадження.
14.01.2020 суд, керуючись ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані стронами справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
21.06.2019 працівником ГУ ДФС у Київській області проведена камеральна перевірка, предметом якої було питання дотримання ПрАТ «Київпропангаз» вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати до бюджету земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. За результатами такої перевірки був складений акт від 21.06.2019 № 183/54-05, за висновком якого позивач, в т.ч. порушив граничні строки сплати узгоджених сум грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України.
Так, задекларовані ПрАТ «Київпропангаз» в поданій податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік (реєстр. № 9019443596 від 13.02.2018) суми грошового зобов'язання з названого податку:
у розмірі 18,40 грн. з граничним строком сплати 30.10.2018, фактично погашено 29.05.2019 (тобто, із затримкою на 212 днів);
у розмірі 5 741,20 грн. з граничним строком сплати 30.07.2018, фактично погашено 29.10.2018 (тобто, із затримкою на 92 дні);
у розмірі 12 895,55 грн. з граничним строком сплати 30.07.2018, фактично погашено 29.10.2018 (тобто, із затримкою на 92 дні);
у розмірі 5 741,20 грн. з граничним строком сплати 30.04.2018, фактично погашено 26.07.2018 (тобто, із затримкою на 88 днів);
у розмірі 12 895,55 грн. з граничним строком сплати 30.04.2018, фактично погашено 26.07.2018 (тобто, із затримкою на 88 днів);
у розмірі 5 722,80 грн. з граничним строком сплати 30.10.2018, фактично погашено 25.01.2019 (тобто, із затримкою на 88 днів);
у розмірі 12 895,55 грн. з граничним строком сплати 30.10.2018, фактично погашено 25.01.2019 (тобто, із затримкою на 88 днів).
Тобто, працівник ГУ ДФС у Київській області за наслідками проведення камеральної перевірки дійшов висновку про несвоєчасну сплату ПрАТ «Київпропангаз» податку за 2018 рік, що мали бути сплачені частками за 1-ий, 2-ий та 3-тій квартали звітного року.
05.08.2019 на підставі цього акта камеральної перевірки ГУ ДФС у Київській області прийняло спірне у справі податкове повідомлення-рішення форми «Ш» за №0108895405, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» (код « 18010400») у розмірі 55 910,25 грн. всього на строки 212, 92, 88 календарних днів, нарахувало Акціонерному товариству штраф у сумі 11 182,05 грн. (що, складає 20% від сум несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання).
Не погоджуючись із правомірністю цього податкового повідомлення-рішення від 05.08.2019 ПрАТ «Київпропангаз» подало до центрального органу ДПС скаргу. За результатами розгляду такої скарги Державна податкова служба України своїм рішенням від 23.10.2019 № 6720/6/99-00-08-05-05 залишила скаргу платника (позивача) без задоволення, а саме податкове повідомлення-рішення - без змін.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 № 0108895405 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Київського окружного адміністративного суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом норм ст. 36 цього Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Поряд з цим, нормами пп. 266.7.5 п. 266.5, пп. 266.10.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України встановлено, що платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно,відмінне від земельної ділянки, за звітний рік з податку сплачується юридичними особами наступним порядком: авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).
У силу приписів п. 20.1.19 ст. 20 ПК України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПК України).
Зокрема, згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Дослідивши та проаналізувавши надані представником позивача матеріали суд встановив, що 16.02.2016 ПрАТ «Київпропангаз» подало до Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітний період 2018 рік, з позначкою «звітна», що була зареєстрована за №9019443596. В даній податковій декларації від 13.02.2018 Акціонерне товариство задекларувало до сплати річні суми названого податку у розмірах 51 582,17 грн. і 22 964,80 грн. (всього у розмірі 74 546,97 грн. по двох об'єктах нерухомості), в т.ч. щоквартально до сплати по 12 895,54 грн. і 5 741,20 грн. (всього 18 363,74 грн.). Також в цій податковій декларації ПрАТ «Київпропангаз» зазначило, що об'єкти оподаткування - об'єкти нерухомого майна є об'ктами нежитлової нерухомості (а саме - тим нерухомості з кодом 9 - інші будівлі).
Водночас при складанні такої податкової декларації від 16.02.2016 реєстр. №9017731561 була допущена технічна помилка, а саме в колонці 2 «тип об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості» вказаний невірний код: замість « 5», що використовується для позначення нежитлової нерухомості був вказаний « 3», що відповідає житловій нерухомості.
Таким чином, відповідно до поданої позивачем звітної податкової декларації за 2018 рік, ПрАТ «Київпропангаз» задекларувало до сплати: за 1-ий, 2-ий та 3-ій квартали 2018 року податкові зобов'язання у розмірах по 12 895,54 грн. і 5 741,20 грн., а за 4-ий квартал 2018 року - 12 895,55 грн. і 5 741,20 грн., - що набули статусу узгоджених. Вказані суми податкових зобов'язань позивач в силу норми пп. 266.10.1 п. 266 ст. 266 ПК України мав сплатити до бюджету у терміни до 30.04.2018, 30.07.2020, 30.10.2018 та 30.01.2019 включно.
Як стверджує позивач, задекларовані ним до сплати суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік були сплачені ним у повному обсязі та своєчасно.
На підтвердження чого представник позивача подав до суду копії наступних платіжних документів з підписом та печаткою установи банку:
- квитанції №700 від 30.03.2018 на суму 8 636,74 грн. з призначенням платежу « 18010100;;; Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами»;
- квитанції №708 від 06.04.2018 на суму 10 000 грн. з призначенням платежу « 18010100;;; Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік»;
- квитанції №801 від 26.07.2018 на суму 18 636,74 грн. з призначенням платежу « 18010100;;; Податок на нерухоме майно з юридичних осіб за 2018 рік»;
- квитанції №874 від 29.10.2018 на суму 18 636,74 грн. з призначенням платежу « 18010100;;; Податок на нерухоме майно за 2018 рік з юридичних осіб»;
- квитанції №935 від 25.01.2019 на суму 18 636,74 грн. з призначенням платежу « 18010100;;; Податок на нерухоме майно за 2018 рік з юридичних осіб».
З тексту рішення Державної податкової служби України від 23.10.2019 №6720/6/99-00-08-05-05 про результати розгляду скарги ПрАТ «Київпропангаз» на податкове повідомлення-рішення від 05.08.2019 №0108895405 суд встановив, що орган ДПС визнає ті обставини, що ПрАТ «Київпропангаз» сплатило задекларовані в податковій декларації за реєстр. №9017731561 від 16.02.2016 суми податку згідно платіжних документів від 30.03.2018, 26.07.2018, 29.10.2018 та 25.01.2019. При цьому, платіжний документ, датований 30.03.2018, не було проведено в інтегрованій картці платника (позивача), оскільки за останнім податок фактично сплачено на казначейський рахунок , призначений для сплати податку за об'єкт житлової нерухомості. Внаслідок цього в інтегрованій картці платника з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власником нежитлової нерухомості, станом на 29.04.2018 виник податковий борг.
Також ДПС України зазначила, що оскільки ПрАТ «Київпропангаз» не скористалося своїм правом відповідно до п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України на подання заяви про повернення (перерахування) помилково сплачених коштів, то спрямовані платником на сплату платежів до бюджету з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, кошти в автоматичному режимі зарахувались у погашення суми податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.
Ознайомившись зі змістом наданих представником позивача до суду квитанцій, суд виявив, що сума коштів 18 636,74 грн. була перерахована позивачем у строк до 30.04.2018 згідно квитанцій від 30.03.2018 № 700 та від 06.04.2018 № 708 в рахунок оплати податку за кодом бюджетної класифікації доходів « 18010100» (що відповідає податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості) на казначейський рахунок № НОМЕР_1 . Вказаний рахунок був призначений для сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Решта коштів на загальну суму 55 091,22 грн. (в т.ч. 26.07.2018 та 29.10.2018 по 18 636,74 грн.) були сплачені ПрАТ «Київпропангаз» в рахунок оплати податку за кодом бюджетної класифікації доходів « 18010100» на казначейський рахунок № НОМЕР_2 , призначений для сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
У контексті з наведеним суд враховує зміст п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, відповідно до якої податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Разом з тим, згідно зі ст. 10 ПК України зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Нормами Бюджетного кодексу України, а саме, ч. 1 ст. 43 та ч. 5 ст. 45 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Аналіз наведених норм у сукупності дає суду підстави для висновку, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 126.1 ст. 126 ПК України.
Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений ПК України (в даному випадку пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 цього Кодексу), платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення платником у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання номеру іншого казначейського рахунку з переліку тих рахунків, що призначені для оплати одного виду податку, не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК України строк, а відтак і для застосування на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України штрафних (фінансових) санкцій.
Схожі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 06.10.2020 у справі 804/14569/15, від 24.10.2018 у справі № 760/6097/16-а та від 14.11.2018 у справі № 805/3665/16-а.
Беручи до уваги все наведене та те, що відповідач твердження позивача про сплату ним до бюджету платежів згідно перелічених вище квитанцій від 30.03.2018, 06.04.2018, 26.07.2018, 29.102018 та 25.01.2019 в рахунок оплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, не заперечував та документально жодними доказами не спростував, суд дійшови висновку що відповідно до вказаних платжних документів, у строк, пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України ПрАТ «Київпропангаз» здійснено перерахування до місцевого бюджету коштів з названого податку за період 2018 рік.
У зв'язку з цим суд вважає, що відповідач не довів наявність у нього правових підстав для застосування до ПрАТ «Київпропангаз» штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 55 910,25 грн. Як наслідок суд вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 05.08.2019 № 0108895405 та таким, що підлягає скасуванню повністю.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Наявною у матеріалах справи квитанцією від 08.11.2019 №1167 підтверджено, що ПрАТ «Київпропангаз» під час звернення до суду із цим позовом сплатило судовий збір у загальному розмірі 1 921 грн. Відтак, враховуючи обсяг задоволених вимог суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у зазначеній сумі коштів за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 99, 14, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 05.08.2019 № 0108895405.
3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства по газопостачанню зрідженим газом «Київпропангаз» (ідентифікаційний код 05457000, адреса: 03027, Київська обл., с. Новосілки, вул. Васильківська, 2а) документально підтверджені судові витрати на загальну суму 1 921 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.