Дата документу 23.12.2020 Справа № 554/8822/20
Справа № 554/8822/20
Провадження № 2/554/2450/2020
23 грудня 2020 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі: головуючого судді - Бугрія В.М., за участю секретаря судових засідань Сорока Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління майном комунальної власності міста, треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради про визнання наймачем , -
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до управління майном комунальної власності міста, треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації, Полтавської міської ради про визнання наймачем, в якому, уточнивши позовні вимоги просила визначити її членом сім'ї квартиронаймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , 1943 року народження із 16.08.1997 року, та визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 .
В обгрнутвання позову вказувала, що матері її чоловіка - ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на сім'ю було виділено квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією ордера, який був отриманий нею у КП «ЖЕО №2».
Із 1986 року у даній квартирі був зареєстрований і її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
10 серпня 1997 року вони із ОСОБА_3 одружилися і почали проживати із його матір'ю у цій же квартирі. ОСОБА_2 через короткий проміжок часу виїхала до доньки і чоловіка, а вони залишилися .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька ОСОБА_4 , яка також була зареєстрована проживаючою у даній квартирі, із 19.10.2007 року, що підтверджується довідкою з КП «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради.
ОСОБА_2 знялася із реєстрації місця проживання за адресою квартира АДРЕСА_1 і на даний час зареєстрована проживаючою за адресою: АДРЕСА_2 .
У квартирі АДРЕСА_1 вони проживали разом із чоловіком та донькою, проводили у ній поточні ремонти, сплачували за комунальні послуги.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Серія НОМЕР_1 від 24.07.2020 року.
На підставі рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради № 204 від 08 вересня 2020 року особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 переоформлено на неї - ОСОБА_1 .
14.09.2020 року вона намагалася знятися з реєстрації місця проживання АДРЕСА_3 та зареєструватися за адресою: АДРЕСА_4 , до доньки - ОСОБА_4 , звернулась до центру надання адміністративних послуг Полтавської міської ради з приводу вказаних реєстрацій, подала заяви. Однак, 15.09.2020 року їй відмовили у проведенні зняття з реєстрації та реєстрації за фактичним місцем проживання, посилаючись на некомплектність документів та необхідність наявності договору найму житла або ордеру на її ім'я. Даних документів вона надати не може. У зв'язку з викладеним звернулась до суду.
Ухвалою суду від 02.10.2020 року відкрито провадження у справі.
21.10.2020 року на адресу суду надійшов відзив від представника виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради відповідно до якого останні просили замінити належного відповідача або відмовити у задоволенні позову.
25.11.2020 року від представника Органу опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради надійшла заява з проханням слухати у їх відсутність, при вирішенні спору покладались на розсуд суду.
Ухвалою суду від 25 листопада 2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
23.12.2020 року від представника відповідача управління майном комунальної власності міста надійшов відзив на позовну заяву згідно якого останні просили розглядати справу у їх відсутність, при вирішенні спору покладались на розсуд суду.
23.12.2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява з прохання слухати справу у її відсутність. позов підтримала, просила задовольнити.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України,кожна особа має правов порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини, кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За змістом ст.ст.12,81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно дост.1Першого ПротоколуКонвенції прозахист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 надавалась матері чоловіка позивача - ОСОБА_2 , згідно ордеру № 147, виконавчого комітету Октябрської Ради народних депутатів міста Полтави від 21.01.1986 року.
ОСОБА_2 надала згоду на реєстрацію місця проживання (прописку) в квартирі, ОСОБА_1 .
Згідно рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради у м. Полтаві № 204 від 08.09.2020 особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 переоформлено з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .
Згідно копії свідоцтва про одруження 16.08.1997 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб. Від вказаного шлюбу народилась дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка на даний час зареєстрована у спірній квартирі.
Позивач зазначає, що ОСОБА_2 знялася із реєстрації місця проживання за адресою квартира АДРЕСА_1 і на даний час зареєстрована проживаючою за адресою: АДРЕСА_2 . У квартирі АДРЕСА_1 вони проживали разом із чоловіком та донькою, проводили у ній поточні ремонти, сплачували за комунальні послуги.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Серія НОМЕР_1 від 24.07.2020 року.
14.09.2020 року позивачка ОСОБА_1 намагалася знятися з реєстрації місця проживання АДРЕСА_3 та зареєструватися за адресою: АДРЕСА_4 , за місцем реєстрації дитини.
Згідно листа 15.09.2020 року центру надання адміністративних послуг Полтавської міської ради позивачу відмовлено у проведенні зняття з реєстрації та реєстрації за фактичним місцем проживання, посилаючись на некомплектність документів та необхідність наявності договору найму житла або ордеру на її ім'я.
Так частиною першою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
У статті 9 ЖК Української РСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 61 статей 64 та 65 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Частиною першою статті 106 ЖК Української РСР передбачено, що повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
Як роз'яснено у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01листопада 1996року №9 (з подальшими змінами) «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс-12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК Української РСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК Української РСР).
При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім'ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК Української РСР, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем. За змістом статті 65 ЖК Української РСР за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.
Статтею107 ЖК Української РСР визначено, що у разі вибуття наймача та членів його сім'ї, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. У зв'язку зі смертю основного наймача, договір найму на квартиру підлягає оформленню на ім'я члена сім'ї, який має право користуватися квартирою.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Статтею 8 Європейської конвенції з прав людиниі основоположних свобод закріплено право людини на повагу до свого житла.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач довів своє право на проживання у спірній квартирі, в яку вона вселилась за згоди квартиронаймача та проживала у ній, несла витрати на її утримання, іншого житла не має. Продовжує проживати у спірній квартирі, вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Крім того у матеріалах справи міститься письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які пояснювали, що ОСОБА_2 виїхала зі спірної квартири, періодично приїздить, спору з приводу майна не було.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання членом сім'ї наймача та визнання права користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до управління майном комунальної власності міста, треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації, Полтавська міська рада про визнання наймачем - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 членом сім'ї квартиронаймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , 1943 року народження із 16.08.1997 року.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.М.Бугрій