Справа № 285/5260/20
провадження № 3/0285/52/21
20 січня 2021 року м. Новоград-Волинський
Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Васильчук Л.Й., розглянувши матеріали, що надійшли від Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області
про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП,
за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 01.11.2020 близько 10-00 год. в АДРЕСА_2 , в приміщенні магазину ОСОБА_2 перебувала без засобів індивідуального захисту, а саме: медичних рукавичок, чим порушила постанову КМУ № 641 від 22.07.2020 року та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_3 вину у вчиненні правопорушення не визнала, пояснила, що вона є власником магазину, що знаходиться в АДРЕСА_2 , її працівники забезпечені засобами індивідуального захисту, масками, рукавичками, антисептичними засобами та повідомлено про вимоги карантину. ОСОБА_2 не одягнула рукавички у зв'язку з тим, що виходила в туалет та не встигла їх одягнути. Проте працівниками поліції було складено адміністративний протокол на неї як на суб'єкта господарської діяльності. Тому відсутні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП.
Вислухавши усні пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, ст. 44-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 22.07.2020 року № 641 (далі - Постанова № 641) на всій території України запроваджено карантин.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» фінансування профілактичних і протиепідемічних заходів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а у випадках, передбачених законом, - за рахунок коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, а також коштів фізичних осіб.
Аналізуючи зазначені норми права, суддя приходить до переконання, що обов'язок забезпечення як персоналу, так і відвідувачів, засобами індивідуального захисту законодавець покладає саме на суб'єктів господарювання.
ОСОБА_1 в своїх поясненнях наполягала на тому факті, що продавець магазину ОСОБА_2 була забезпечена засобами індивідуального захисту і в письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначила, що вона працює продавцем в магазині ФОП ОСОБА_1 та зазначала, що засобами індивідуального захисту, а саме: масками, рукавицями, антисептиком забезпечена в повному обсязі.
Оскільки до матеріалів справи не додано відеозапис події на спростування даного факту, тому суддя приймає зазначені обставини як достовірні.
Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_1 , як власник магазину, допустила порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази у їх сукупності, приходжу до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44-3, 247, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Л.Й. Васильчук