21 січня 2021 р. № 400/105/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П. розглянувши в письмовому проваджені за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020
до відповідача:Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), пр-т Миру, 46/1, м.Миколаїв, 54056
про:скасування постанови від 21.12.2020 ВП №61234145,
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - позивач, ГУ ПФУ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач, ВПВР) про скасування постанови про накладення штрафу від 21.12.2020 року ВП №61234145
Ухвалою від 12.01.2021 року суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що штраф за невиконання судового рішення державним виконавцем застосовано безпідставно, оскільки ГУ ПФУ, як боржником, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі № 400/3181/18 в межах наявних у ГУ ПФУ повноважень виконано. Резолютивна частина рішення містить вимогу: здійснити виплату недоплаченої частини основного заробітку пенсії ОСОБА_1 з 30.03.2018 однією сумою. Загальний розмір недоплаченої частини основного заробітку пенсії з 30.03.2018 склав 16 145,44 грн. Сума доплати за період з 30.03.2018 по 26.04.2019 (тобто до моменту набрання законної сили) у розмірі 16 145,44 грн буде виплачена відповідно до Постанови №649
21.01.2021 року на адресу Миколаївського окружного суду відповідач надав відзив на позовну заяву в якому просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на законність дій державного виконавця у межах наданих йому повноважень при виконанні виконавчого документу.
Також відповідачем 21.01.21 року надано клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 для участі в судовому засіданні.
Суд розглянувши вказане клопотання приходить до висновку про відмову в його задоволенні відповідно до приписів статті 49 Кодексу адміністративного судочинства
України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання
або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку (частина друга).
Дослідивши наведені відповідачем у клопотанні про залучення третьої особи доводи, суд констатує відсутність належних обґрунтувань необхідності залучення ОСОБА_1 до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, а також необґрунтованість доводів яким саме чином рішення суду може вплинути на права або обов'язки заявленої у клопотанні третьої особи в контексті вирішення судом спірних відносин між позивачем та відповідачем щодо скасування постанови від 21.12.2020р про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для залучення ОСОБА_1 , який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 року у справі № 400/3181/18 зобов'язано ГУ ПФУ здійснити виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 30.03.2018 року однією сумою. Загальний розмір недоплаченої частини основного розміру пенсії з 30.03.2018 склав 16 145,44 грн.
На виконання зазначеного рішення Миколаївським окружним адміністративним судом 20.05.2019 року видано виконавчий лист.
Виконавчий лист пред'явлений стягувачем ( ОСОБА_1 ) до виконання до ВПВР.
12.02.2020 року головним державним виконавцем ВПВР винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61234145 по примусовому виконанню виконавчого листа від 20.05.2019 року у справі № 400/3181/18. У постанові про відкриття виконавчого провадження головним державним виконавцем ВПВР боржнику (ГУ ПФУ) був встановлений строк для добровільного виконання рішення суду - десять робочих днів.
ГУ ПФУ листом від 04.03.2020 року № 1400-0801-8/8903 повідомило ВПВР, про те, що загальний розмір недоплаченої частини основного розміру пенсії з 30.03.2018 склав 16 145,44 грн. Щодо суми доплати за період з 27.04.2019 по 31.05.2019 у розмірі 1656,09 грн ОСОБА_1 виплачено у червні 2019 року, а залишок суми доплати за період з 30.03.2018 по 26.04.2019 у розмірі 14 488,45 грн буде виплачена однією сумою відповідно до Постанови Кабвнету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Дані виплати проводяться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати. Пенсію позивач отримує з Державного бюджету України. 22.08.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» (далі та раніше за текстом - Постанова № 649), якою встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних витрат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюються відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією постановою. Таким чином, нарахована сума компенсації буде виплачена відповідно до Постанови № 649.
Постановою головного державного виконавця ВПВР від 21.12.2020 року в рамках виконавчого провадження №61234145 по примусовому виконанні виконавчого листа від 20.05.2019 року у справі №400/3181/18, винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ штрафу у розмір 5100,00 грн.
Оскаржувана постанова про накладення штрафу вмотивована тим, що у боржника (ГУ ПФУ) відсутні поважні причини не виконання виконавчого документа, а саме невиплати коштів у сумі 14 488,45 грн. Отже, ГУ ПФУ виконавчий лист не виконано.
Не погорджуючись з постановою ВПВР, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Згідно ч. 1 та 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України № 1404), за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначається вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України № 1404, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З матеріалів справи вбачається, що ГУ ПФУ на виконання рішення суду з метою вжиття заходів для погашення заборгованості забезпечено ведення Реєстру та включення до нього заборгованості по ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним витягом з Реєстру. Виплата включеної до реєстру заборгованості ОСОБА_2 буде проведена після прийняття відповідного рішення комісією. Тобто Головним управлінням проведено виплату пенсії ОСОБА_1 в межах виділених асигнувань.
Відповідно до п. 1 Постанови № 649, порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Згідно п. 3 та 4 Постанови № 649 боржник (та нормами п. 2 Постанови № 649 - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення) веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику (п. 10 Постанови № 649).
ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 01.01.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон України № 2262). Компенсація втрати частини доходів нарахована пенсіонеру у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії у відповідності до зазначеного Закону.
Згідно ст. 8 Закону України № 2262 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно пп. 5 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, завтвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства (п. 20 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України)
Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення позивачем можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі № 826/721/16 (адміністративне провадження № К/9901/12499/18).
У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів суду правомірності накладення штрафу на позивача. Натомість ГУ ПФУ надано достатньо доказів в підтвердження правомірності його дій та вчасного виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки під час розгляду справи не було залучено свідків та не призначено експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв,54020 код ЄДРПОУ 13844159) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (пр-т Миру, 46/1,м.Миколаїв,54056 код ЄДРПОУ 34889877) задовольнити повністю.
2.Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.12.2020 року ВП №61234145 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. П. Фульга