18 січня 2021 року м. Кропивницький справа № 340/3717/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до Гайворонської міської ради Кіровоградської області (вул. Василя Стуса, 30, м. Гайворон, Кіровоградська область, 26300, код ЄДРПОУ - 04055297)
провизнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити дії, -
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати незаконною відмову Гайворонської міської ради, викладену в листі від 23.07.2020 року №02-30/250, щодо вирішення питання про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,1111 га, кадастровий номер 3521110100:50:063:0029, що знаходиться по АДРЕСА_2 , у власність ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Гайворонську міську раду на найближчій сесії Гайворонської міської ради затвердити проекту землеустрою земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,1111 га, кадастровий номер 3521110100:50:063:0029, що знаходиться по АДРЕСА_2 , та передати у власність ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 земельну ділянку площею 0,1111 га для індивідуального садівництва (згідно КВЦПЗ: 01.05) кадастровий номер 3521110100:50:063:0029, що знаходиться по АДРЕСА_2 .
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 23.07.2020 року Гайворонська міська рада листом №02-30/250 повідомила, що за наслідками поіменного голосування на 50-й сесії 7 скликання Гайворонської міської ради від 09.07.2020 року, питання щодо затвердження та передачі земельної ділянки у власність позивачу по АДРЕСА_2 , не набрало достатньої кількості голосів для прийняття рішення.
Також, позивачем отримано висновок про відмову в погодженні проекту землеустрою та вказано про не відповідність наданого проекту землеустрою рішенню Гайворонської міської ради Кіровоградської області №528 26.01.2017 року.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав. Копію ухвали від 16.09.2019 отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.41).
Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (а.с.37).
Інших додаткових заяв чи клопотань до суду подано не було.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені відповідні обставини.
15.06.2020 року ОСОБА_1 відповідно до Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 року звернувся до Гайворонської міської ради Кіровоградської області із заявою про винесення питання на сесію щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1111 га та передачі йому у власність земельної ділянки площею 0,1111 га для індивідуального садівництва (згідно КВЦГІЗ: 01.05) по АДРЕСА_2 . До даної заяви було долучено копію паспорта та РІЮКПП громадянина ОСОБА_1 , копію постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 року, копію проекту землеустрою (та на сесію був наданий оригінал) Витяг з ДЗК №НВ-3504278972017, підтвердженням чого є копія заяви до Гайворонської міської ради з відміткою про одержання (а.с.19).
23.07.2020 року Гайворонською міською радою прийнято висновок про відмову в погодженні проекту №02-30/250. У зазначеному висновку відповідачем зазначено, що за наслідками поіменного голосування на 50-й сесії 7 скликання Гайворонської міської ради від 09.07.2020 року, питання щодо затвердження та передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2 , не набрало достатньої кількості голосів для прийняття рішення.
Також, відповідачем вказано про не відповідність наданого проекту землеустрою рішенню Гайворонської міської ради Кіровоградської області №528 26.01.2017 року: «Надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва за адресою АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0,10 га, а проект землеустрою виготовлений на ділянку площею, 0,1111 га., що дещо більш ніж зазначено в рішенні.
Крім того, відповідач у висновку вказав, що невідповідність рішенню Виконавчого комітету Гайворонської міської ради №161 від 23.10.2014 року «Про надання дозволу на облаштування під'їзних шляхів до станції технічного обслуговування по АДРЕСА_3 » (а.с.20).
Не погоджуючись з такою відмовою, що відображена у вказаному рішенні, позивач звернувся до суду з даним позовом, за захистом порушеного на його думку права.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У свою чергу, пунктами «а», «б» ч.1 ст.12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Таким чином, розпорядження земельними ділянками комунальної власності територіальної громади м. Гайворона відноситься до повноважень Гайворонської міської ради Кіровоградської області.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з ч.1 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Частиною 1 ст.47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
На підставі ч.4 ст.47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Відповідно до ч.1-3 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
З системного аналізу зазначених норм судом встановлено, що за результатами розгляду заяви про затвердження розробленого проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування приймає одне із рішень визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. При цьому, зважаючи на норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», таке рішення приймається на пленарних засіданнях.
Так, заява ОСОБА_1 про винесення питання на сесію щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1111 га та передачі йому у власність земельної ділянки площею 0,1111 га для індивідуального садівництва (згідно КВЦПЗ: 01.05) по АДРЕСА_2 розглядалася 09.07.2020 р. на пленарному засіданні 50 сесії сьомого скликання Гайворонської міської ради Кіровоградської області.
Як вбачається з витягу протоколу 50 сесії Гайворонської міської ради сьомого скликання від 09.07.2019 року рішення за заявою ОСОБА_1 не прийнято, оскільки за результатами голосування не набрало більшості голосів (а.с.22).
Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 , подана 16.06.2019 року не розглянута Гайворонською міською радою Кіровоградської області у строк та у спосіб встановлені Земельним кодексом України, оскільки відповідачем не прийнято рішення про затвердження чи про відмову у затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відсутність належним чином оформленого рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його затвердженні, незважаючи на надсилання заявнику листа за наслідками розгляду заяви, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Розглядаючи цей спір, суд з огляду на встановлені обставини та наданої правової оцінки вважає, що оскаржуване рішення, оформлене у вигляді висновку про відмову в погодженні проекту №02-30/250 від 23.07.2019 року, не є належним рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні наведених норм.
Таким чином, під час розгляду справи встановлено допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 , подана 16.06.2019 року щодо затвердження проекту землеустрою.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені законодавцем, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Гайворонську міську раду Кіровоградської області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 №823/59/17 (К/9901/32364/18) та ін.
За наслідками розгляду поданої заяви Гайворонська міська рада Кіровоградської області висновком про відмову в погодженні проекту №02-30/250 від 23.07.2019 року повідомило ОСОБА_1 про наявність недоліків розроблений проект землеустрою виготовлений на ділянку площею, 0,1111 га. суперечить рішенню Виконавчого комітету Гайворонської міської ради №161 від 23.10.2014 року «Про надання дозволу на облаштування під'їзних шляхів до станції технічного обслуговування по АДРЕСА_3 » та запропоновано змінити межі земельної ділянки в частині, яка суперечить зазначеному рішенню.
Згідно частин восьмої-десятої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Слід зазначити, що зобов'язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Гайворонської міської ради Кіровоградської області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Аналогічний правовий висновок неодноразово зазначався Верховним Судом у постановах від 06 березня 2019 року у справі №1640/2594/18, від 30 жовтня 2018 року у справі №820/4852/17, від 03 липня 2019 року у справі №823/1103/16 та ін.
Таким чином, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
VI. Судові витрати.
Згідно з ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с.1). З огляду на викладене, відповідно до ст. 139 КАС України, судовий збір у розмірі 420,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.9, 77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Гайворонською міською радою Кіровоградської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 16.06.2020 року про винесення питання на сесію щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1111 га та передачі йому у власність земельної ділянки площею 0,1111 га для індивідуального садівництва (згідно КВЦПЗ: 01.05) по АДРЕСА_2 .
Зобов'язати Гайворонську міську раду Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.06.2020 року про винесення питання на сесію щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1111 га та передачі йому у власність земельної ділянки площею 0,1111 га для індивідуального садівництва (згідно КВЦПЗ: АДРЕСА_2 та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Гайворонської міської ради Кіровоградської області (вул. Василя Стуса, 30, м. Гайворон, Кіровоградська область, 26300, код ЄДРПОУ - 04055297).
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук