ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.01.2021Справа № 910/18812/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в
порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали
господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський край - 2012»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Тех Буд Групп»
про стягнення 89 555, 61 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський край - 2012» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Тех Буд Групп» про стягнення 89 555, 61 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх грошових зобов'язань за договором № 18.05.19/1 від 08.05.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/18812/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
У відповідності до статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 07.12.2020 направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення № 0105476300440 за адресою відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Станом на день ухвалення рішення у даній справі відповідачем відзиву або інших документів суду не надано.
Згідно з частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Сторонами у справі 08.05.2019 укладено договір № 18.05.19/1, за яким позивач зобов'язався надати відповідачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а відповідач -повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно пункту 2.1 договору № 18.05.19/1 від 08.05.2019 поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 140 000, 00 грн.
Пунктом 2.2 договору № 18.05.19/1 від 08.05.2019 встановлено, що поворотна фінансова допомога надається відповідачу на безоплатній основі.
Позивач 08 травня 2019 року перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 140 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 124 від 08.05.2019.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 18.05.19/1 від 08.05.2019 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.
Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За приписами частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.1 договору № 18.05.19/1 від 08.05.2019 передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 13.05.2019.
Судом встановлено, що строк повернення фінансової допомоги у розмірі 140 000, 00 грн. по договору № 18.05.19/1 від 08.05.2019 є таким, що настав.
З позовної заяви вбачається, що відповідач протягом періоду червень - серпень 2019 року перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 70 000, 00 грн., у результаті чого на момент звернення до суду прострочена заборгованість складає 70 000, 00 грн.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем вказаної суми заборгованості за договором № 18.05.19/1 від 08.05.2019.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основної суми боргу у загальному розмірі 70 000, 00 грн. є правомірною і підлягає задоволенню повністю.
Позивач також просить стягнути з відповідача 17 435, 37 грн. - пені та 2 120, 24 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період 24.08.2019 - 27.10.2020.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4.1 договору № 18.05.19/1 від 08.05.2019 встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором відповідно до чинного законодавства України.
З наведеного вбачається, що сторони не встановили конкретного виду та розміру пені за порушення строків розрахунків.
Отже, договір, який є підставою для застосування договірної неустойки, містить не її розмір, а лише посилання на законодавство в цілому.
За приписами ж статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд зазначає, що в тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
При цьому, а ні умовами договору, а ні спеціальним законодавчим актом не встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов'язання у даному випадку, а стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" також не встановлює конкретного розміру (відсотку) пені, а лише обмежує її визначення сторонами у договорі подвійною обліковою ставкою Національного банку України.
З огляду на викладене вище, правові підстави для стягнення пені за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені суд відмовляє.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку суми інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.
Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 2 120, 24 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період 24.08.2019 - 27.10.2020.
Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Тех Буд Групп» (03083, місто Київ, проспект Науки, будинок 50, офіс 2, ідентифікаційний код 40163974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський край - 2012» (32225, Хмельницька область, Деражнянський район, село Коричинці, ідентифікаційний код 38188848) 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 2 120 (дві тисячі сто двадцять) грн. 24 коп. - інфляційних втрат та 1 692 (одна тисяча шістсот дев'яносто дві) грн. 11 коп. - судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.Ю.Кирилюк