ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.12.2020Справа № 910/7791/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Вет"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна установа "Державний науково - дослідний і проектний інститут основної хімії"
про визнання бездіяльності протиправною
Представники учасників справи:
від позивача: Поцелов А.О. (ордер серії ВК № 1006552 від 04.06.2020);
від відповідача: Гармашов Б.С. (дов. № 14 від 21.04.2020);
від третьої особи: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Вет" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (відповідач) про:
-визнання протиправною бездіяльністі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву щодо ненадання Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Вет" згоди на здійснення невід'ємних поліпшень нерухомого майна: будівлі (літ. А) загальною площею 674, 2 кв.м. (двоповерхова з підвалом будівля приміщення громадського (виробничого) будинку літ. "А"), яка розміщена за адресою: 02094, м. Київ, вул. Міліна, 12 та перебуває на балансі Державної установи "Державний науково - дослідний і проектний інститут основної хімії", що знаходиться за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 25;
-визнання погодженою заяву на здійснення невід'ємних поліпшень нерухомого майна: будівлі (літ. А) загальною площею 674, 2 кв.м. (двоповерхова з підвалом будівля приміщення громадського (виробничого) будинку літ. "А"), яка розміщена за адресою: 02094, м. Київ, вул. Міліна, 12 та перебуває на балансі Державної установи "Державний науково - дослідний і проектний інститут основної хімії", що знаходиться за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 25.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було розглянуто питання щодо надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна за Договором оренди № 8441 нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.05.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 відкрито провадження у справі № 910/7791/20, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державну установу "Державний науково - дослідний і проектний інститут основної хімії" та призначено підготовче засідання на 09.07.2020.
22.06.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
01.07.2020 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення. У поданих поясненнях третьою особою зазначено, що Державною установою "Державний науково - дослідний і проектний інститут основної хімії" було надано відповідачу згоду на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна та довідку балансоутримувача про вартість об'єкта оренди
02.07.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив та клопотання про закриття провадження у справі. У поданому відзиві відповідач зазначає, що позивач вводить суд в оману стосовно дати звернення до відповідача за погодженням на здійснення невід'ємних поліпшень нерухомого майна, тому на спірні правовідносини розповсюджується Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019. Станом на момент звернення позивача із заявою про надання орендарю згоди орендодавцю державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, порядок передачі майна в оренду не був прийнятий Кабінетом Міністрів України, що унеможливило діяльність Регіонального відділення щодо надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень.
09.07.2020 у судому засіданні судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з його необґрунтованістю, підготовче засідання по справі відкладено на 13.08.2020.
24.07.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про виключення з числа доказів заяви позивача про надання згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна від 10.12.2019 № б/н на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про виключення з числа доказів заяви позивача про надання згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна від 10.12.2019 № б/н на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про відмову в його задоволенні зважаючи на необґрунтованість доводів відповідача.
13.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 15.09.2020.
26.08.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач вважає, що з огляду на те, що звернення до відповідача відбулося станом на час дії Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 02.10.2018, застосуванню у наданні згоди на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна підлягає редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин.
11.09.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
У судовому засіданні 15.09.2020 представник позивача та відповідача не заперечили проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.10.2020.
У судовому засіданні 15.10.2020 розгляд справи відкладено на 19.11.2020.
19.11.2020 судове засідання не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 розгляд справи призначено на 08.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 розгляд справи призначено на 22.12.2020.
У судовому засіданні 22.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
31.05.2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (надалі по тексту - відповідач або орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Вет» (надалі по тексту - позивач або орендар) було укладеного Договір оренди № 8441 (надалі по тексту - Договір оренди №8441 або Договір), предметом якого є державне нерухоме майно: Будівлі (літ. А) загальною площею 674,2 кв.м. (двоповерхова з підвалом будівля приміщення громадського (виробничого) будинку літ. «А»), розміщеної за адресою: 02094, м. Київ, вул. Мініна, 12, та перебуває на балансі Державної установи «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії», код ЄДРПОУ 00209740, що знаходиться за адресою: 61002, м. Київ, вул. Мироносицька, 25.
Пунктом 5.5 Договору оренди від 31.05.2019 №8441 визначено, що орендар зобов'язаний забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки.
Відповідно до пункту 6.2 Договору орендар має право за письмовою згодою орендодавця та уповноваженого органу управління здійснювати капітальний ремонт, проводити зміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості.
Пунктом 4.4. Договору встановлено, що для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар звертається до орендодавця згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна, який затверджений наказом Фонду державного майна України.
02.12.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 02.12.2019 про надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, у якій просив відповідача надати для позивача згоду на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна: Будівлі (літ. А) загальною площею 674,2 кв.м. (двоповерхова з підвалом будівля приміщення громадського (виробничого) будинку літ. «А»), розміщеної за адресою: 02094, м. Київ, вул. Мініна, 12, та перебуває на балансі Державної установи «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії», код ЄДРПОУ 00209740, що знаходиться за адресою: 61002, м. Київ, вул. Мироносицька, 25.
Зазначена заява позивача від 02.12.2019 без вихідного номера надійшла до відповідача 02.12.2019 і була ним зареєстрована 02.12.2019 під вхідним номером 9623.
08.01.2020 за вихідним номером 30-09/42 від 08.01.2020 відповідач надав для позивача відповідь на його заяву від 02.12.2020 №б/н (вхідний номер 9623), в якій повідомив позивача про те, що наданий ним для розгляду пакет документів є неповним та не відповідає «Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна», затвердженого наказом ФДМУ від 25.05.2018 №686, та вимогам наказу ФДМУ від 27.02.2004 №377 щодо складу та оформлення кошторисної документації і після приведення Позивачем документів у відповідність вимогам зазначеного порядку Відповідач повернеться до розгляду порушеного питання.
Вказана відповідь відповідача була отримана представником позивача 30.01.2020, про що свідчить власноручний підпис представника позивача на екземплярі відповіді, наданої для суду відповідачем.
До відповідача надійшла від позивача його заява від 10.12.2019 про надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, у якій позивач просив відповідача надати для позивача згоду на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна. Зазначена заява позивача (датована ним 10.12.2019) є аналогічною за змістом заяві від 02.12.219 і надійшла до відповідача 10.02.2020 та була зареєстрована відповідачем під вхідним номером 1209 від 10.02.2020.
04.03.2020 відповідач за вихідним номером 30-09/2031 від 04.03.2020 на вказану заяву позивача, датовану 10.12.2019, що надійшла відповідачу 10.02.2020 за вхідним номером 1209, надав відповідь, в якій повідомив позивача про те, що на момент розгляду заяви позивача про надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна набрав чинності новий Закон України «Про оренду державного та комунального майна», частиною 8 прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що протягом трьох місяців з моменту набрання чинності цим Законом Кабінет Міністрів України повинен забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, і на момент розгляду заяви позивача вказаний тримісячний строк ще не сплив. Враховуючи відсутність нормативно-правових актів з порушених у заяві питань відповідач повернув позивачу наданий ним пакет документів зазначивши про те, що повернеться до розгляду порушеного позивачем питання про надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого позивачем майна після прийняття відповідних нормативно-правових актів.
При цьому, позивач стверджує, що ще 10.12.2019 ним було подано відповідачу відповідну заяву із пакетом документів про надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, яка не була розглянута відповідачем і позивач не отримав на неї відповідь у строки, встановлені чинним законодавством, а тому за твердженням позивача він відповідно до положень Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» за принципом мовчазної згоди отримав право на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна без отримання на це згоди відповідача.
Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для відхилення твердження позивача про те, що він звертався до відповідача крім 02.12.2019 ще й 10.12.2019 із відповідною заявою про надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, а 10.02.2020 мало місце третє звернення позивача в доповнення до звернення від 10.12.2019 з додатковими документами, оскільки такі твердження позивача є безпідставними та непідтвердженими належними і допустимими доказами у справі.
До такого висновку суд дійшов зважаючи на те, що в ході судового розгляду справи позивач не підтвердив належними і допустимими доказами свого твердження, що датована позивачем 10.12.2019 заява про надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна була подана відповідачу з належним пакетом додатків саме 10.12.2019 або до 10.02.2020. Крім того, позивачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів подачі ним до відповідача 10.02.2020 року будь-якого іншого звернення, ніж те, що було зареєстроване відповідачем під вхідним номером 1209 від 10.02.2020, тобто заяви позивача від 10.12.2019 що була зареєстрована позивачем під вказаним вхідним номером.
Тоді як зі змісту наданої відповідачем для позивача за вихідним номером 30-09/2031 від 04.03.2020 відповіді вбачається, що вона надається на звернення позивача без номера від 10.12.2019, що надійшло до відповідача 10.02.2020 під вхідним номером 1209.
За таких обставин не відповідає фактичним обставинами справи, встановленим судом, твердження позивача про те, що його заява, датована ним 10.12.2019, не була розглянута відповідачем і позивач не отримав на неї відповідь у строки, встановлені чинним законодавством.
Разом з тим, при вирішення спору суд виходить із того, що за загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Оцінивши зміст укладеного між сторонами спору Договору оренди №8441, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України, параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України, а також положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Водночас, вирішуючи спір, суд приймає до уваги те, що станом на момент надходження 10.02.2020 до відповідача заяви позивача, датованої 10.12.2019, про надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, починаючи з 01.02.2020 діє новий Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ (далі по тексту - Закон №157-ІХ). При цьому, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII від 10.04.1992 втратив чинність 01.02.2020.
Крім того, пунктом 10.13. Договору оренди від 31.05.2019 № 8441 встановлено, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України.
За загальними принципами права дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Приймаючи до уваги загальні принципи дії нормативно-правових актів в часі, а також факт погодження сторонами в п.10.13 Договору оренди від 31.05.2019 №8441 можливості застосування чинного законодавства України, суд вважає, що до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню при вирішенні спору положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019.
При цьому, суд зауважує, що умови Договору оренди від 31.05.2019 №8441 зберігають чинність до моменту закінчення строку дії договору, разом з тим, ця обставина жодним чином не обмежує застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019.
Відповідно до ч. 4-7 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ орендар може звернутися з клопотанням про отримання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень, якщо за розрахунками орендаря, підтвердженими висновком будівельної експертизи, його прогнозовані витрати на ремонт об'єкта оренди, за виключенням його витрат на виконання ремонтних робіт, що були зараховані згідно з частиною другою цієї статті, становитимуть не менш як 25 відсотків ринкової вартості об'єкта оренди, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна станом на будь-яку дату поточного року.
Рішення про надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень державного майна приймає орендодавець за наявності письмової згоди балансоутримувача, а також згоди уповноваженого органу управління балансоутримувача у випадках, передбачених статутом чи положенням балансоутримувача, в порядку, встановленому Фондом державного майна України.
Рішення про надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень комунального майна приймає представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи в порядку, встановленому відповідним представницьким органом місцевого самоврядування.
Балансоутримувач орендованого майна приймає рішення про відмову у погодженні клопотання орендаря про здійснення невід'ємних поліпшень, якщо майно перебуває у задовільному стані і не вимагає додаткових поліпшень для здійснення орендарем виду діяльності, передбаченого договором оренди, або якщо поліпшення можуть бути виконані в межах поточного ремонту.
Підставами для прийняття рішення про відмову у погодженні клопотання орендаря про здійснення невід'ємних поліпшень є: отримання орендарем майна в оренду без проведення аукціону або конкурсу; прийняття балансоутримувачем майна рішення, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Рішення, що приймаються за результатами розгляду клопотання орендаря про здійснення поліпшень, ремонту майна, переданого в оренду, оприлюднюються протягом п'яти робочих днів з дня прийняття такого рішення згідно з Порядком передачі майна в оренду.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом: розробити та подати до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям цього Закону; забезпечити прийняття та приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; визначити центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією.
При цьому, лише 17.06.2020 набрав чинності Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, пунктами 153 - 168 якого встановлено порядок здійснення ремонту та невід'ємних поліпшень орендованого майна.
Водночас, на станом на момент надходження 10.02.2020 до відповідача заяви позивача, датованої 10.12.2019, про надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, відповідач за відсутності належного нормативно-правового регулювання питання порядку здійснення ремонту та невід'ємних поліпшень орендованого майна, який відповідав би положенням чинного Закону «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ, з урахуванням приписів частини 2 статті 19 Конституції України фактично був позбавлений можливості здійснювати свої повноваження щодо надання орендарям погодження на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна.
В ході судового розгляду справи встановлено, що 04.03.2020 відповідач за вихідним номером 30-09/2031 від 04.03.2020 на заяву позивача, датовану 10.12.2019, що надійшла відповідачу 10.02.2020 за вхідним номером 1209, надав відповідь, якою враховуючи відсутність нормативно-правових актів з порушених у заяві питань відповідач повернув позивачу наданий ним пакет документів зазначивши про те, що повернеться до розгляду порушеного позивачем питання про надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого позивачем майна після прийняття відповідних нормативно-правових актів.
При цьому, як вбачається зі змісту відповіді відповідача від 04.03.2020 за вихідним номером 30-09/2031 на заяву позивача, датовану ним 10.12.2019, що надійшла відповідачу 10.02.2020 за вхідним номером 1209, відповідач не відмовив позивачу у наданні погодження на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, а повідомив його про неможливість розгляду порушеного позивачем питання до приведення у відповідність вимогам Закону №157-ІХ нормативно-правових актів, що врегульовують це питання.
На переконання суду, зважаючи на зазначені вище положення частини 2 статті 19 Конституції України та приписи статті 21, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №157-ІХ, а також те, що лише 17.06.2020 набрав чинності Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, пунктами 153 - 168 якого встановлено порядок здійснення ремонту та невід'ємних поліпшень орендованого майна, наведені дії відповідача щодо розгляду заяви позивача, датованої ним 10.12.2019, що надійшла відповідачу 10.02.2020 за вхідним номером 1209, не можуть вважатись протиправною бездіяльністю відповідача щодо ненадання позивачу згоди на здійснення невід'ємних поліпшень нерухомого майна.
Водночас, як вже зазначалось вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Вет» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про визнання бездіяльності протиправною, в якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненадання Позивачу згоди на здійснення невід'ємних поліпшень нерухомого майна: Будівлі (літ. А) загальною площею 674,2 кв.м. (двоповерхова з підвалом будівля приміщення громадського (виробничого) будинку літ. «А»), розміщеної за адресою:02094, м. Київ, вул. Мініна, 12, та перебуває на балансі Державної установи «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії», код ЄДРПОУ 00209740, що знаходиться за адресою: 61002, м. Київ, вул. Мироносицька, 25;
-визнати погодженою заяву на здійснення невід'ємних поліпшень нерухомого майна Будівлі (літ. А) загальною площею 674,2 кв.м. (двоповерхова з підвалом будівля приміщення громадського (виробничого) будинку літ. «А»), розміщеної за адресою:02094, м. Київ, вул. Мініна, 12, та перебуває на балансі Державної установи «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії», код ЄДРПОУ 00209740, що знаходиться за адресою: 61002, м. Київ, вул. Мироносицька, 25, за робочим проектом підготовленим ТОВ «Будінновація».
Згідно з ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, за приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права відповідної особи, яка звернулась до суду із відповідною позовною заявою.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Крім того Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.
Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України у сфері оренди державного майна здійснює наступні повноваження:
- виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності;
- здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна;
- проводить інвентаризацію, оцінку цілісних (єдиних) майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що передаються в оренду Фондом державного майна України, а також нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), або виступає її замовником, укладає договори на проведення оцінки зазначеного майна та затверджує акти оцінки (висновки про вартість майна);
- здійснює контроль за використанням орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконанням умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств;
- бере участь у здійсненні контролю за поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договорів оренди.
Як вже зазначалось вище, ч. 4. ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що рішення про надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень державного майна приймає орендодавець за наявності письмової згоди балансоутримувача, а також згоди уповноваженого органу управління балансоутримувача у випадках, передбачених статутом чи положенням балансоутримувача, в порядку, встановленому Фондом державного майна України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із матеріалів справи вбачається, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву виконує функції орендодавця за Договором оренди від 31.05.2019 №8441.
Отже, вирішення питання щодо надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень державного майна за Договором оренди від 31.05.2019 №8441 покладено виключно на Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву.
Водночас, суд вважає за необхідне зауважити про те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, що належать до компетенції такого суб'єкта повноважень, оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду, визначених положеннями Конституції України та Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що питання щодо надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень державного майна не може бути вирішено судом, оскільки вирішення цього питання покладено виключно на відповідача, позовні вимоги про визнання такою, що надана згода позивачу на проведення невід'ємних поліпшень нерухомого майна, яке є об'єктом оренди за Договором оренди від 31.05.2019 №8441 не може вважатись належним та ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Разом з тим, твердження позивача про те, що його заява від 10.12.2019 із пакетом документів про надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна не була розглянута відповідачем і позивач не отримав на неї відповідь у строки, встановлені чинним законодавством, а тому за твердженням позивача він відповідно до положень Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» за принципом мовчазної згоди отримав право на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна без отримання на це згоди відповідача, суд відхиляє з огляду на таке.
Як уже зазначалось, в ході судового розгляду справи суд встановив, що заява позивача, датована ним 10.12.2019, що надійшла відповідачу 10.02.2020 за вхідним номером 1209, була розглянути і на неї відповідачем дано відповідь для позивача листом від 04.03.2020 за вихідним номером 30-09/2031.
Водночас, на переконання суду до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» зважаючи на таке.
Частино 1 статті 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» встановлено, що дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, адміністраторів, уповноважений орган та суб'єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність.
За змістом статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»:
дозвільна система у сфері господарської діяльності - сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, анулюванням документів дозвільного характеру;
дозвільні органи - суб'єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру;
документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності;
Відповідно до статті 4 цього Закону виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.
Статтею 1 Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011 №3392-VI затверджено Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності (далі - Перелік) згідно з додатком до цього Закону, а також встановлено, що:
- термін «документ дозвільного характеру» вживається у значенні, наведеному у Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»;
- забороняється вимагати від суб'єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом;
- встановлення інших видів документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності може здійснюватися шляхом внесення відповідних змін до цього Закону;
- зміни до Переліку вносяться одночасно (разом) з внесенням змін до законів України, що регулюють відносини у цій сфері;
- необхідність одержання документів дозвільного характеру, встановлена законами, виникає виключно після внесення таких документів до Переліку, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Водночас, наведений у додатку до вказаного Закону від 19.05.2011 №3392-VI Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не містить в собі як документа дозвільного характеру передбаченого статтею 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019 рішення орендодавця про надання орендарю згоди на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна.
Отже, таке рішення орендодавця державного майна не є документом дозвільного характеру в розумінні Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011 №3392-VI та Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» і на відносини щодо його видачі та отримання не поширюються передбачені Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» принципи, обмеження та процедури, в тому числі і «принцип мовчазної згоди».
За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність передбачених чинним законодавством підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу згоди на здійснення невід'ємних поліпшень нерухомого майна та для визнання погодженою заяви позивача на здійснення невід'ємних поліпшень нерухомого майна: Будівлі (літ. А) загальною площею 674,2 кв.м. (двоповерхова з підвалом будівля приміщення громадського (виробничого) будинку літ. «А»), розміщеної за адресою: 02094, м. Київ, вул. Мініна, 12, та перебуває на балансі Державної установи «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії», код ЄДРПОУ 00209740, що знаходиться за адресою: 61002, м. Київ, вул. Мироносицька, 25, у зв'язку з чим такі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Вет» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву не підлягають задоволенню.
Відповідно достатті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Вет" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державної установи "Державний науково - дослідний і проектний інститут основної хімії" про визнання бездіяльності протиправною - відмовити повністю.
2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.01.2021
Суддя С. В. Стасюк