ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2021Справа № 910/13859/20
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (Україна, 50066, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг; ідентифікаційний код: 00190977)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)
про стягнення 70 698,60 грн
Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 70 698,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було здійснено несвоєчасну доставку порожніх вагонів, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 70 698,60 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
19.10.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову, вказує, що позивачем було пропущено встановлений Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення строк для пред'явлення претензій, відповідач заперечує проти доводів позивача стосовно того, що строк позовної давності, визначений статтею 258 Цивільного кодексу України, продовжено на період дії карантину, а також щодо тверджень позивача про те, що введення карантину є форс-мажорною обставиною, а тому строк пред'явлення претензії продовжується на період дії карантину, позивачем, на думку відповідача, не доведено, що запровадження в Україні карантину об'єктивно унеможливило виконання ним приписів УМВС щодо обов'язкового звернення до перевізника з претензіями протягом двомісячного строку. У відзиві на позовну заяву та в заяві про застосування наслідків спливу строку позовної давності відповідач зазначає про те, що позивач безпідставно посилається на положення статті 925 Цивільного кодексу України, якою визначено порядок пред'явлення претензій і позовів, що виникають із договорів перевезення у внутрішньому сполученні, оскільки позов пред'явлено щодо перевезення у закордонному сполученні, відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 926 Цивільного кодексу України. Одночасно з поданням до суду відзиву відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
18.11.2020 на електронну пошту Господарського суду міста Києва від позивача надійшло пояснення по справі, яке є аналогічним за своїм змістом з доводами, викладеними в позовній заяві. Вказані пояснення по справі не є відповіддю на відзив, у розумінні статті 166 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, позивачем не надано доказів на підтвердження їх надіслання відповідачу, пояснення по справі подано з пропуском строку для подання відповіді на відзив, за відсутності мотивованого клопотання про поновлення процесуального строку, відтак у суду відсутні правові підстави для прийняття вказаного пояснення як відповіді на відзив, як помилково зазначає відповідач у поданому до суду запереченні щодо відповіді на відзив.
Оскільки позивачем не подано до суду відповіді на відзив, у розумінні статті 166 Господарського процесуального кодексу України, подане відповідачем заперечення щодо відповіді на відзив та заява про поновлення строку на його подання долучаються до матеріалів справи, проте викладені у них доводи не враховуються судом при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - перевізник, відповідач) у березні 2020 року до станції призначення Грекувата Придніпровської залізниці було здійснено перевезення порожніх власних вагонів одержувачу - Приватному акціонерному товариству "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) за міжнародними залізничними накладними, які датовані 16.02.2020 та 17.02.2020, а саме: №88767, №88740, №88739, №88737, №88741, №88760, №88761, №88762, №88735, №88736, №88738, №88768, №88769, №88770, №88771, №88772, №88765, №88955, №88766, №88764, №88763, №88945, №88946, №88951, №88952, №88954, №88949, №88953, №88950, №88948, №88947, №88956, №88944, №88943, №88942, №88941, №88940, №88939, №88938, №88773, №88957, №88958, №88959, №88963, №88960, №88961, №88962, №88964, №88966, №88967, №88968, №88969, №88970, №88975, №88971, №88972, №88973, №88974, №88976, №88965, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
За твердженнями позивача, порожні приватні вагоні було доставлено відповідачем із порушенням встановленого терміну доставки.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було складено 60 претензій про стягнення штрафу за прострочення терміну доставки вантажу в розмірі 1 178,31 грн (по кожній залізничній накладній), які датовані 07.07.2020 (копії вказаних претензій містяться в матеріалах справи), які були надіслані засобами поштового зв'язку відповідачу та отримані останнім 13.07.2020.
У відповідь на вказані претензії відповідач у листах від 24.07.2020 та від 31.07.2020 вимоги вказаних претензій (у загальній кількості 60 штук) відхилив, посилаючись на те, що строк на пред'явлення претензій за вказаними вище міжнародними залізничними накладними закінчився 17.05.2020.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язання та допустив прострочення доставки порожніх вагонів за вказаними вище залізничними накладними, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 70 698,60 грн.
У поданій до суду позовній заяві позивач вказує, що звернення з претензіями до відповідача з пропуском строку позовної давності у два місяці відбулось у зв'язку із запровадженням в Україні загальнонаціонального карантину.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку позовної давності на пред'явлення позову, у зв'язку з введенням та продовженням дії карантину, а також внесенням змін, зокрема, до статті 258 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та в окремій заяві просить суд застосувати до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в позові.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 909 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (надалі - Статут), Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Пунктом 4 Статуту передбачено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу та вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні сполучення.
Відповідно до пункту 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
За приписами ч. 1 ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, є частиною національного цивільного законодавства України.
Правовідносини в Україні щодо перевезення вантажів у міжнародному сполученні регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - УМВС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів та згідно якої здійснюється перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному вантажному між станціями у внутрішньому залізничному сполученні країн, залізниці яких приймають участь в даній Угоді, за накладними, передбаченими даною Угодою.
Угода про міжнародні вантажні сполучення встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому залізнично-поромному сполученні (параграф 1 статті 3 УМВС).
Згідно з п. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
У відповідності до пункту 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Параграфом 1 статті 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.
Отже, між сторонами на підставі зазначених вище залізничних накладних виникли правовідносини з перевезення вантажу в міжнародному сполученні.
Відповідно до параграфів 2, 3 статті 24 УМВС термін доставки вантажу визначається виходячи з наступних норм: для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км; для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км. Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
За умовами параграфів 5, 7 статті 24 УМВС перебіг строку доставки вантажу розпочинається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповна доба вважається повною. Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомив отримувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.
Відповідно до ст. 2 Угоди та Додатку 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів" розділу 1 пункту 2.1 відправка - це вантаж за однією накладною (відправлення) приймається до перевезення від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення.
Згідно з п. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.
У своїх заявах по суті справи сторони вказують, що порожні приватні вагоні прибули на станцію призначення - Грекувата Придніпровської залізниці та видані вантажоодержувачу 17.03.2020, що також підтверджується календарними штемпелями у зазначених вище залізничних накладних, тоді як нормативний строк для доставки вантажу за залізничними накладними, які датовані 16.02.2020, сплинув 25.02.2020, а за залізничними накладними, які датовані 17.02.2020 - 26.02.2020.
Порушення термінів доставки порожніх вагонів відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується.
Параграфом 1 статті 45 УМВС визначено, що якщо перевізником не був дотриманий строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 термін доставки вантажу, перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки.
Відповідно до параграфу 2 статті 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення - терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується, як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме: 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки; 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад три десятих загального терміну доставки; 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше трьох десятих загального терміну доставки.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що мали місце незалежні від нього об'єктивні причини, що зумовили затримку доставки вагонів, які згідно з нормами законодавства України дають право залізниці на збільшення терміну доставки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Як підтверджується календарними штемпелями у вказаних вище залізничних накладних, що не заперечується відповідачем, останнім доставлено вагони із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 24 УМВС, що відповідно до статті 45 вказаної Угоди є підставою для застосування до відповідача, як перевізника, відповідальності у вигляді штрафу.
З урахуванням викладеного, у зв'язку з простроченням відповідачем термінів доставки вагонів, визначених УМВС, позивачем нараховано відповідачу неустойку в розмірі 70 698,60 грн (60 х 1 178,31 грн), виходячи із загальної вартості послуг перевезення (провізної плати) за вказаними вище залізничними накладними.
Відповідно до частини 6 статті 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Згідно частини 4 статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Частиною 1 статті 19 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Параграфом 1 статті 46 УМВС передбачено, що право пред'явлення претензії до перевізника належить відправникові і одержувачеві.
Згідно з параграфом 3 статті 46 УМВС претензія пред'являється по кожній відправці окремо за винятком: 1) претензії про повернення переборів провізних платежів. Така претензія може пред'являтися по декільком відправленням; 2) випадків, коли по декільком відправленням складено один комерційний акт, у таких випадках претензія пред'являється на всі відправлення, зазначені в комерційному акті.
Претензія по одному відправленню на суму, еквівалентну 23 швейцарським франкам і менше, не підлягає задоволенню. Якщо претензія пред'являється на більшу суму і вона визнається такою, що підлягає задоволенню в розмірі, еквівалентному 23 швейцарським франкам і менше, то ця сума відшкодування заявникові не виплачується (параграф 4 статті 46 УМВС).
Параграфом 5 статті 46 УМВС передбачено, що до претензії долучаються документи передбачені Правилами перевезення вантажу. Претендент зобов'язаний обґрунтувати претензію у відповідності з Правилами перевезення вантажів.
При частковому або повному відхиленні претензії перевізник повідомляє претенденту підстави відхилення претензії та одночасно повертає документи, прикладені до претензії (параграф 8 ст. 46 УМВС).
Відповідно до параграфів 1, 2 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого булла пред'явлена претензія. Право на пред'явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки, виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.
Згідно з параграфом 3 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлено, якщо перевізник не дав відповідь на претензію у строк, встановлений на розгляд претензії; якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особу, яка звернулася з претензією, про її відхилення повністю або частково.
За змістом параграфів 1 - 3 статті 48 УМВС позови до перевізника на підставі цієї Угоди про перевищення строку доставки вантажу пред'являються протягом 2 місяців. Вказані в параграфі 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права на пред'явлення позову, встановленого в параграфі 2 статті 47 Угоди "Вимоги за договором перевезення. Підсудність" даної Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається. Пред'явлення претензії, оформленої у відповідності зі статтею 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг терміну давності, передбаченого в параграфі 1 цієї статті. Перебіг строку давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претенденту про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення строку, установленого в параграфі 7 статті 46 цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді. Повторне пред'явлення претензії з тих самих підстав не зупиняє перебіг строків давності, передбачених в параграфі 1 цієї статті.
Із наведених правових норм вбачається, що Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлено обов'язкове досудове врегулювання шляхом звернення одержувача вантажу з претензією до перевізника, з вини якого порушено терміни доставки вантажу.
Суд встановив факт звернення позивача із претензіями до відповідача про стягнення штрафу за прострочення терміну доставки вагонів у розмірі 1 178,31 грн (по кожній залізничній накладній), які датовані 07.07.2020, що були надіслані засобами поштового зв'язку відповідачу та отримані останнім 13.07.2020.
У матеріалах справи містяться листи-відповіді відповідача на вказані претензії, які датовані 24.07.2020 та 31.07.2020, за змістом яких відповідачем було відхилено вимоги вказаних претензій (у загальній кількості 60 штук), оскільки, на думку відповідача, строк на пред'явлення претензій за вказаними вище міжнародними залізничними накладними закінчився 17.05.2020.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Суд звертає увагу позивача, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності, відтак подане разом з позовною заявою клопотання про поновлення строку позовної давності є передчасним.
Частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно з п. 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)" (№ 540-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID -19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції постанови №215 від 16.03.2020) з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, який триває до цього часу.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).
Отже, на спірні правовідносини не поширюються положення п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, яким визначено скорочений строк позовної давності в один рік, оскільки, як вірно вказує відповідач, статтею 925 Цивільного кодексу України врегульовано питання щодо пред'явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення у внутрішньому сполученні, тоді, як встановлено судом, позов пред'явлено щодо перевезення у закордонному сполученні.
Відповідно до статті 926 Цивільного кодексу України позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
Як було вказано вище, за змістом статей 47, 48 УМВС позови до перевізника на підставі цієї Угоди про перевищення терміну доставки вантажу пред'являються протягом 2 місяців з дня видачі вантажу одержувачу. Пред'явлення претензії, оформленої у відповідності зі статтею 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг терміну давності.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Суд встановив, що датою видачі вантажоодержувачу порожніх вагонів за всіма залізничними накладними є 17.03.2020, що підтверджується календарними штемпелями у зазначених вище залізничних накладних та визнається обома сторонами.
Отже, за змістом вказаних вище правових норм, позивач мав право звернутись до відповідача з претензіями про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в строк до 17.05.2020, проте, як зазначає позивач, вказані претензії були надіслані відповідачу 08.07.2020, тобто з пропуском встановленого УМВС строку.
Параграфом 4 статті 48 УМВС визначено, що пропуск строків давності є підставою для відхилення вимог.
Зі змісту листів-відповідей відповідача на претензії позивача, які датовані 24.07.2020 та 31.07.2020, вбачається, що відповідачем було відхилено вимоги вказаних претензій з посиланням на положення параграфів 47, 48 УМВС, оскільки строк пред'явлення претензій за вказаними вище залізничними накладними закінчився 17.05.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
При розгляді цієї справи суд встановив, що відповідачем було допущено прострочення термінів доставки порожніх вагонів за вказаними вище залізничними накладними, що є підставою для стягнення з відповідача передбаченої параграфом 2 статті 45 УМВС неустойки.
У відзиві на позовну заяву та в окремій заяві відповідач просить суд застосувати до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в позові.
Згідно з ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення із претензіями до відповідача щодо стягнення штрафу за прострочення термінів доставки вантажу, як і не доведено, що запровадження в Україні карантину об'єктивно унеможливило виконання позивачем вимог УМВС щодо обов'язкового звернення до відповідача з претензіями протягом 2 місяців з дня видачі вантажу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу не підлягають задоволенню, оскільки сплинув строк позовної давності, а відповідач у відзиві на позовну заяву та в окремій заяві просить суд застосувати до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 20.01.2021
Суддя О.В. Нечай