Справа № 753/8572/20
19 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Сорочка Є.О. та Коротких А.Ю.,
за участю секретаря Бринюк Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 21 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого лейтенанта роти №1 батальйону №4 УПП в м. Києві Кривди Людмили Володимирівни, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 21 липня 2020 року позов ОСОБА_1 до інспектора 4 бат. 1 роти старшого лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Кривди Людмили Володимирівни, 3-тя особа: Головне управління у м. Києві Державної казначейської служби України задоволено.
Скасовано постанову серії ЕАМ № 2579417, складену інспектором 4 бат. 1 роти старшим лейтенантом поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Кривдою Л.В. 24.05.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.122 КУпАП, із застосуванням до неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 гривень, а провадження у справі закрито.
Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іден. номер НОМЕР_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 гривень.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві подало апеляційну скаргу.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
В ході апеляційного розгляду, заслухавши пояснення апелянта, дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Основного Закону право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється в його володільця у момент порушення чи оспорення останнього.
Водночас, суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною, відтак, суд повинен встановити, серед іншого, в чому полягає порушення прав особи, яка подає апеляційну скаргу, оскаржуваним судовим рішенням.
Відповідно до частини 3 статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
За приписами частини 1 статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, на відміну від ч. 1 ст. 5 КАС України, яка пов'язує право особи на звернення до адміністративного суду у тому числі із суб'єктивним критерієм, положення ч. 1 ст. 293 КАС України крізь призму юридичної визначеності та сталості судового рішення гарантують особі право на апеляційне оскарження виключно у випадку, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Зі змісту наведених норм вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у особи права оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції є вирішення судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що особа, набуваючи статусу апелянта у справі, повинна мати не лише певний обсяг прав, свобод та інтересів, що можуть бути порушені тим чи іншим способом при прийняті судового рішення, а відповідне питання (стосовно прав, свобод та інтересів цих осіб) вже має бути безпосередньо вирішено у судовому рішенні.
Слід враховувати, що судове рішення, оскаржуване третьою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права таких осіб, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Водночас, будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Тобто, після відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Таким чином, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою апелянт посилається на те, що останній неправомірно має статус третьої особи у справі №753/8572/20, а прохальна частина позовної заяви не містить будь-яких вимог до Головного управління Казначейства.
Крім того, апелянт вважає, що так як у позовній заяві Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві має процесуальний статус третьої особи у справі, то і зобов'язання суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету України витрати на правничу допомогу на користь позивача стосуються саме його. Відтак, вважає, що вказаним судовим рішення порушено права Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві.
Разом з тим, з'ясувавши обставини щодо вирішення судом першої інстанції у даній справі питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки апелянта, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як слідує з матеріалів справи, спір у даній справі виник між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем - старшим лейтенантом роти №1 батальйону №4 УПП в м. Києві Кривдою Людмилою Володимирівною, з приводу скасування постанови про адміністративне правопорушення.
На переконання суду, рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи третьої особи, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
Як свідчить мотивувальна та резолютивна частини оскаржуваного рішення, судом першої інстанції питання про права, свободи чи інтереси Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві жодним чином не вирішувались.
Так, при розгляді цієї справи, суд першої інстанції оцінював підстави та правомірність прийняття відповідачем як суб'єктом владних повноважень оскаржуваної позивачем постанови, проте зовсім не зачіпав тих відносин, результати розгляду яких можуть вплинути на права, обов'язки та інтереси апелянта.
Отже у даному випадку рішення суду першої інстанції стосується прав та обов'язків вичерпного кола осіб, а відтак, на думку суду апеляційної інстанції, не може свідчити про порушення охоронюваних законом прав та інтересів скаржника.
Крім того, колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц.
Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вищевикладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою апелянта на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 21 липня 2020 року у справі № 753/8572/20 підлягає закриттю, оскільки після відкриття такого апеляційного провадження за апеляційною скаргою апелянта, поданою останнім з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням у даній справі питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Згідно ч. 2 ст. 305 КАС України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
З урахуванням наведеного, з огляду на встановлену відсутність у Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві права на апеляційне оскарження рішення суду у справі №753/8572/20, суд приходить до висновку про необхідність закриття апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 248, 305, 311, 321, 325 КАС України, суд,-
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 21 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого лейтенанта роти №1 батальйону №4 УПП в м. Києві Кривди Людмили Володимирівни, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя:
Судді: