Справа № 640/10641/19 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
19 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Земляної Г.В.
Мєзєнцева Є.І.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000347/2 від 14 травня 2019 року.
В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем митної вартості товару та неможливість її визначення за ціною контракту зроблені в результаті неналежного аналізу поданих до митного оформлення документів. Під час митного оформлення транспортного засобу позивачем надано всі документи, які підтверджують його митну вартість за основним методом. При цьому, фактичне коригування митної вартості товару на підставі інформаційних даних митного органу щодо митного оформлення ідентичних чи аналогічних товарів проведено без урахування якісних характеристик оцінюваного товару, заявленого позивачем до митного оформлення, а тому є необґрунтованим та не відповідає приписам митного законодавства. Зазначені обставини беззаперечно свідчать про те, що рішення про коригування митної вартості є незаконним, прийняте без достатніх правових підстав, а тому підлягає скасуванню.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2020 року даний позов задоволено повністю.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що під час митного оформлення товару позивачем подано відповідачу повний та достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, а отже визначена позивачем митна вартість товару відповідає вимогам митного законодавства. В свою чергу, відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та помилково не враховано, що під час митного контролю на підставі поданих документів не можливо було встановити фактичну оплату товару, вартість перевезення та страхування, у тому числі проведення таких додаткових витрат. При цьому, аналіз автоматизованої системи та управління ризиками (АСАУР) свідчив про заниження митної вартості товару. З огляду на те, що за наданими до митного оформлення товару документами не можливо було підтвердити його митну вартість за ціною договору через їх неповноту, спростувати сумніви контролюючого органу у заниженні митної вартості товару, відповідачем правомірно проведено коригування його митної вартості.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п.3 ч.1 статті 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, для здійснення митного оформлення товару «Автомобіль легковий, пасажирський, що був у використанні, призначений для доріг загального користування - 1 шт.: - ідентифікаційний № KMHE341DBGA193264; - марка - HYUNDAI; - модель - SONATA; - модифікація - LF LPI; - номер двигуна - нема даних; - тип двигуна - внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з кривошипно-шатунним механізмом, виключно LPG; - об'єм двигуна - 1999 куб. см.; - календарний рік виготовлення - 2015; - модальний рік виготовлення - 2016; - загальна кількість місць, вкл. водія - 5; - колісна формула - 4x2; - тип кузова - седан; - колір - срібний. Вивантажено с контейнера UACU5674306. Наявні незначні пошкодження: сколи та подряпини лакофарбового покриття заднього і переднього бамперу, забруднено оббивку салону та сидінь. Торгівельна марка - "HYUNDAI". Виробник - "HYUNDAI MOTOR СО.". Країна походження - KR" уповноваженою особою декларанта (ТОВ "ІМТРЕК", 65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 101/11) до Одеської митниці ДФС подано митну декларацію (МД) №UA500650/2019/18364 від 14 травня 2019 року, у якій митну вартість товару встановлено на рівні 5740 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару уповноваженою особою декларанта разом з МД № UA500650/2019/018364 від 14 травня 2019 року до Одеської митниці ДФС подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №MIL190117-1A від 17 січня 2019 року; Коносамент (Bill of lading) №HLCUSEL190220178 від 25 лютого 2019 року; Домашній коносамент (House bill of lading) №44499564-4 від 25 лютого 2019 року; Навантажувальний документ (Bordereau) №11684/4 від 03 квітня 2019 року; декларацію про походження товару (Dйclaration of origin) №478-ОД/1.3 від 11 квітня 2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №2828-201901-003666 від 31 січня 2019 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №478-ОД/1.3 від 11 квітня 2019 року, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні № НОМЕР_1 від 19 травня 2011 року та інші документи.
Під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) №UА500650/2019/018364 від 14 травня 2019 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.
Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД № UА500650/2019/18364 від 14 травня 2019 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, які підтверджують митну вартість товарів; витрати на страхування цих товарів; витрати на навантаження товарів, пов'язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України; відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) № UА 500650/2019/018364 від 14 травня 2019 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а декларантом або уповноваженою особою декларанта не подано всіх додаткових документів, які були витребувані митницею згідно з переліком, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000347/2 від 14 травня 2019 року.
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно ч.ч. 1-2 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
За правилами ч.2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч.1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у чатинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням ч.4 вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Згідно ч.ч. 5-6 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
З аналізу частин 1-2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а ч.5 цієї статті передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару відповідачем було встановлено, що документи, подані позивачем до митного формлення, не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що сплачена за товар (контрактна вартість).
Зокрема, згідно п.4 ч.2 статті 53 Митного кодексу України до основних документів, що підтверджують митну вартість товару належать: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Між тим, позивачем до матеріалів справи не надано документи на підтвердження здійснення оплати за товар.
Крім того, позивачем не надано транспортні документи щодо переміщення товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару з відповідною калькуляцією, хоча згідно ч.10 статті 58 МК України, витрати на транспортування автомобіля є складовими митної вартості і додаються до ціни, що була фактично сплачена за товар. Відомості щодо таких витрат обов'язково надаються митному органу.
Також митному органу не подано страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування, що передбачено п.8 ч.2 статті 53 МК України.
Отже, враховуючи те, що у митного органу були обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, декларанту електронним повідомленням згідно ч.3 статті 53 Митного кодексу Украни запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу, які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення); рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.
Оскільки декларантом не надано додаткових документів, відповідач дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено митну вартість товару - ціну товару, його оплату, складові митної вартості - витрати на транспортування, на страхування.
Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність чи відсутність платіжного доручення не свідчить про те, що ціна договору визначена неправильно, оскільки МК України не ставить в залежність визначення методу визначення митної вартості від факту оплати по договору.
В той же час, вказані аргументи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки на підтвердження здійснення оплати за товар позивачем долучено до матеріалів справи квитанцію від 18 січня 2019 року з підписом та печаткою банку.
Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2018 року у справі №803/1112/17 з приводу посилання відповідача на ненадання (декларантом) банківських платіжних документів, зазначив, що запитувані митницею документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об'єктивних причин, так як товар оплачувався готівкою без банківських платежів. У даному випадку колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів, які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.
Отже, у митного органу не могло виникнути сумнівів щодо документів, поданих разом з митною декларацією, оскільки вони не містили розбіжностей та ознак підробки, натомість вони містили всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за автотранспортний засіб.
Стосовно доводів апелянта про відсутність витрат понесених на транспортування та страхування оцінюваного транспортного засобу, слід зазначити наступне.
Згідно п.8 ч.1 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів є якщо здійснювалось страхування - страхові документи, що містять відомості про вартість страхування.
В даному випадку з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що страхування транспортного засобу HYUNDAI SONATA позивачем не здійснювалось, вказана дія (страхування) не є обов'язковою при ввезені бувшого у застосуванні транспортного засобу на територію України. У зв'язку з наведеним витрати на страхування не включались та не повинні бути включенні до митної вартості.
Стосовно доводів митного органу про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме витрати, понесенні на транспортування, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ча.10 статті 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), зокрема:
- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно положень Інкотермс -2010, при умовах поставки FOB, продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно.
Відповідно до наяних матерівлів справи, ціни на товар вказані у специфікаціях і включають в себе всі витрати продавця на умовах FOB, Китай, у тому числі витрати на доставку та навантаження на борт судна, упаковку, маркування, митне очищення в країні експорту, оформлення сертифіката походження.
Судом першої інстанції вірно зауважено, що зазначені супутні витрати продавця не є складовими митної вартості в розумінні статті 58 Митного кодексу України, оскільки такі витрати включені до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а тому не впливають на числові значення митної вартості товарів. При цьому, правилами міжнародної торгівлі, Митного кодексу України та жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку продавця окремо зазначати в рахунку (інвойсі) числові складові витрат на супутні послуги, якщо згідно з умовами поставки вони включені до ціни товару.
Відтак, вказані обставини свідчать про необґрунтованість висновків митного органу в цій частині.
Верховний Суд висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за цей товар.
Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 стаття 54 МК).
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як вбачається із матеріалів справи, Одеською митницею ДФС на підставі відомостей з бази даних АСМО «Інспектор», та Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС), з урахуванням митних оформлень аналогічних товарів з вартістю вище ніж заявлено декларантом, митну вартість товару скориговано до рівня 10 760 EUR.
Проте, вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, тощо.
Тобто, будь-якого обґрунтування щодо застосування під час корегування митної вартості товару саме вартості 10760 EURО, а не 5740 EURO, відповідачем не зазначено.
Втім, суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, а тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Відповідно до ч.3 статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того це узгоджується з проголошеними у статтті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Згідно ч.7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що митний орган не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та ціни, що підлягає сплаті за цей товар.
Таким чином, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000347/2 від 14 травня 2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 19 січня 2021 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Г.В. Земляна
Є.І. Мєзєнцев