Справа № 555/1266/20
Номер провадження 1-кп/555/53/21
19 січня 2021 року
Березнівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченої - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне кримінальне провадження №12020185060000018 від 10.07.2020 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, працюючої швачкою у ТОВ «Укленко», перебуває у фактичних шлюбних відносинах, інвалід ІІІ групи, раніше не судима,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.299 КК України,-
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
ОСОБА_4 10.06.2020 приблизно о 19 год. 50 хв., перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою АДРЕСА_1 , підійшла до кошеняти, яке також перебувало в вищевказаній квартирі, взяла його до рук, винесла на балконне приміщення та, реалізуючи свій злочинний умисел, в порушення статті 8 Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах України від 17.06.1980 року, якою заборонено жорстоко поводитись із собаками, котами і хижими тваринами, залишати бездоглядними або безцільно знищувати їх та п. 6 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-ІУ-ВР, яким передбачено, що при поводженні з тваринами не допускаються дії, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження, із застосуванням жорстоких методів, тобто таких, які вчиняються особливо болючими способами, вчинила знущання над твариною, яка відноситься до хребетних, а саме взяла в руки кошеня та викинула з балкону зазначеної квартири, розташованої на четвертому поверсі, завдавши останньому істотного болю та страждання, які виражаються в спричиненні йому тілесних ушкоджень у виді компресійного перелому поперекового відділу хребта.
ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитана як обвинувачена, ОСОБА_4 вину у вчиненні правопорушення визнала та дала показання про те, що 10.06.2020 року син її сусіда приніс їй в квартиру кошеня з двору, вона не хотіла брати тварину додому, але хлопчик просто впустив його у квартиру і втік. Тварина весь час наявчала, і вона вирішила винести його на балкон, однак, коли вона взяла кошеня до рук, воно її вкусило і тому вона зі злості викинула тварину з балкона. У вчиненому щиро розкаялась, вказала, що усвідомлює протиправність своєї поведінки.
Показання ОСОБА_4 співпадають з об'єктивними даними, добутими при огляді місця події - території біля будинку АДРЕСА_2 (протокол огляду місця події від 15.07.2020 року).
Оцінивши зібрані по справі докази відповідно до положень ст.94 КПК України, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого діяння при викладених у вироку обставинах.
Дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.299 КК України як жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, що вчинене умисно та призвело до каліцтва тварини.
ІІІ. Призначення покарання.
3.1 Позиція учасників судового провадження щодо призначення покарання.
Прокурор висловив позицію щодо необхідності призначення обвинуваченій покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, а також вважає можливим звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.
Сторона захисту з урахуванням особи обвинуваченої, яка щиро розкаялась, вперше притягується до кримінальної відповідальності, є інвалідом ІІІ групи просить призначити ОСОБА_4 мінімальне покарання без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст.75 КК України.
3.2. Мотиви призначення покарання судом.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети покарання, якою є не лише кара, а й виправлення особи і запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, що заснована на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставини, які пом'якшують покарання, - ще щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, - не встановлено.
Згідно характеристики на ОСОБА_4 за місцем проживання компрометуючими даними щодо особи органі місцевого самоврядування не володіє.
Із медичних довідок Березнівської ЦРЛ вбачається, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває.
Враховуючи сукупність наведених обставин справи, тяжкість кримінального правопорушення та його наслідки, відсутність обставин, що обтяжують покарання, обставину, що пом'якшує покарання, приймаючи до уваги дані про особу винної, яка вперше вчинила кримінальне правопорушення, суд приходить до висновку про можливість призначення особі покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
А дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винної, яка щиросердечно розкаялась у скоєному, раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, є інвалідом ІІІ групи, відсутність компрометуючих даних щодо особи за місцем її проживання, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та відбування покарання.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням відповідно до положень ст.75 КК України.
ІV. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Заходи забезпечення кримінального провадження, крім виклику дізнавачем та прокурорм, не застосовувались.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України, суд -
ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.299 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком один рік та з покладенням відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України обов'язків :
-- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання;
-- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирок суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Березнівський районний суд Рівненської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1