№ 756/2142/20
№ 2/263/274/2021
18 січня 2021 р. м. Маріуполь
Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області
у складі головуючого судді Кияна Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Рябова С.М.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської в м. Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,
16.04.2020 року до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області на підставі ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 17.02.2020 р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської в м. Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 25.06.2010 р. по 26.04.2012 р. перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26.04.2012 р. шлюб розірвано. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 28. Дитина мешкає разом з позивачем в м. Києві та перебуває на повному утриманні матері, що підтверджується характеристиками з місця навчання малолітнього ОСОБА_3 . Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03.05.2012 р. ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини. Відповідач від виконання батьківських обов'язків щодо виховання та утримання сина ОСОБА_3 усунувся, матеріальну або іншу допомогу не надає. На теперішній час перебуває на тимчасово непідконтрольній українській владі території. Враховуючи викладене позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач своїм правом не скористався відзив на позовну заяву до суду не подав.
Представник третьої особи надав до суду висновок Оболонської районної місті Києві Державної адміністрації від 17.08.2020 року за № 104-7565, яким визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07.05.2020 р. позовна заява залишена без руху, позивачеві надано строк для усунення недоліків.
03.06.2020 р. ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.
30.07.2020 р. ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.
Позивач надала до суду заяву з клопотанням розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав викладених в позові, не заперечували проти винесення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причину своєї неявки суд не повідомив, про дату, місце та час слухання справи був повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному сайті «Судова влада». Заяви про розгляд справи за його відсутністю або відзив суду не надходив, що, відповідно до ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних доказів. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Представник третьої особи надав заяву з клопотанням провести розгляд справи за його відсутності, та висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача.
Суд, вивчивши матеріали справи, виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з 25.06.2010 р. по 26.04.2012 р. перебували в зареєстрованому шлюбу.
Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26.04.2012 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірваний.
Під час шлюбу у сторін народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 28.
Згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03.05.2012 р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 12.04.2012 р. та до повнолітня дитини, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом характеристик з місця навчання, наданих на неповнолітнього ОСОБА_4 , його вихованням займається мити ОСОБА_1 , яка приділяє належну увагу вихованню сині, присутня на всіх заходах за участю сина. В противагу цьому батько ОСОБА_2 шкільним життям та успіхами сина ОСОБА_3 не цікавиться.
Згідно з характеристикою, виданою ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» на ім'я ОСОБА_1 , остання з 2019 р. працює на посаді менеджера з логістики, за час роботи ОСОБА_1 зарекомендувала себе з позитивного боку, заходи дисциплінарного стягнення до неї не застосовувалися.
Відповідно до ухвали суду присяжних Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26.12.2019 р., прийнятої в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч.ч. 1, 2 ст. 189, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, останньому змінений запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання та звільнено з-під варти, з метою подальшого переміщення обвинуваченого на тимчасово непідконтрольну органам державної влади України територію для проведення обміну в межах Паризького саміту від 09.12.2019 р.
За змістом висновку Оболонської районної місті Києві Державної адміністрації від 17.08.2020 року за № 104-7565, визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно зі ст.ст. 12,13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладаються однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
За вимогами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно зі ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підпунктом 2 пункту 1 статті 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Статтею 165 СК України передбачений перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав, а саме: один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пленум Верховного суду України у п.п. 15, 16 постанови від 30.03.2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови, винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Отже, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері) , так і для дитини (стаття 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
При ухваленні даного рішення суд враховує положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 27 лютого 1991 року, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.
Виходячи з вищенаведеного, враховуючи висновок Оболонської районної в місті Києві Державної адміністрації про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , суд вважає, що в судовому проваджені достовірно встановлено, що відповідач не тільки ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та матеріальному утриманню дитини, не забезпечує медичного догляду та турботи про здоров'я доньки, а й свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, не проявляє батьківської турботи, а тому є всі підстави для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позову, тому з урахуванням висновку суду про задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 12-13, 141, 258-259, 265, 268, 280, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 150, 155, 164-166, 191, 192 СК України, ст.ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», суд, -
Позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської в м. Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до апеляційного суду Донецької області або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської в місті Києві Державної адміністрації, юридична адреса: вул. М. Тимошенка, буд. 2-Д, м. Київ, 04212, ssds@obolonrda.gov.ua
Суддя Д.В. Киян