19 січня 2021 року
м. Київ
справа № 140/3588/19
адміністративне провадження № К/9901/36773/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 140/3588/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Гелікон» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гелікон» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області та просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 вересня 2019 року за № 0009731401, № 0009741401 та № 0009761401.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 02 вересня 2019 року за №№ 0009731401 та 0009741401.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Після цього від представника позивача до суду надійшла заява про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року заяву позивача задоволено частково та стягнуто на користь ТОВ «Компанія «Гелікон» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн.
Постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року залишено без задоволення; апеляційну скаргу на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року задоволено частково і змінено додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року в адміністративній справі № 140/3588/19, замінивши в його резолютивній частині розмір суми відшкодування з « 16 000» на « 10 000». У решті додаткове рішення суду залишено без змін.
13 жовтня 2020 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від ТОВ «Компанія «Гелікон» про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування судових витрат, понесених під час розгляду в апеляційній інстанції, в якій просило стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати в розмірі 6000 грн.
Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Гелікон» про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з розглядом справи № 140/3588/19 задоволено частково.
Ухвалено додаткову постанову у адміністративній справі № 140/3588/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Гелікон» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Гелікон» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області 3000 грн судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України судом встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 810/2823/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/4989/17, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16 щодо надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 щодо надання документу що свідчить про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, без зазначення застосування яких саме норм права у цих постановах не враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі та у чому полягає подібність правовідносин (наявність ознак відмінних від інших) в зазначених справах.
Крім того, Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на цій підставі недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
У касаційній скарзі скаржник не наводить, в чому саме він вбачає подібність правовідносин у справах (у яких викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Крім того, Суд додатково звертає увагу на те, що скаржник не зазначає, яку саме норму права судом застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у постановах Верховного Суду.
У скарзі викладено обставини справи, процитовано норми чинного законодавства без зазначення, в чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суд апеляційної інстанції неправильно оціниі наявні у матеріалах справи докази.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Посилання на постанову Верховного Суду в частині надання правової оцінки доводам заявника не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 140/3588/19 - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко