Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 січня 2021 р. Справа№200/7654/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 02 березня 2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2; зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, відповідно до пункту б статті 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та виплатити заборгованість, яка виникла у зв'язку із призначенням пенсії.
В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначає, що відповідачем прийнято рішення від 02 березня 2020 року №052630001481 про відмову в призначенні пенсії. Позивач вважає, що рішення прийнято неправомірно, оскільки рішенням Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) визнані неконституційними положення, що передбачають підвищення пенсійного віку для окремих категорій осіб, а саме осіб, які працюють на шкідливих підприємствах. У зв'язку з чим просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/7654/20-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
У строк, встановлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. На день звернення до управління із заявою про призначення пенсії, позивач досягла повних 50 років, у зв'язку з чим позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Норми ст. 114 Закону України №1058 на даний час є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування по відношенню до позивача.
На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року відкрито провадження у справі № 200/7654/20-а та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 13 листопада 2020 року вирішено розгляд справи № 200/7654/20-а здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 15 грудня 2020 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі №200/7654/20-а та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження в межах строків, визначених КАС України для розгляду справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянкою України (паспорт серії НОМЕР_2 ), та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400 орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011).
24 лютого 2020 року, позивачка звернулась до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 02 березня 2020 року №052630001481, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки вік позивача складає 50 років, що не відповідає вимогам п.2 ч.2 ст.114 розділу XIV-I Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до наданих документів загальний страховий стаж складає 34 роки 11 місяці 17 дні, пільговий стаж за списком №2 складає 16 років 02 дні. Право на призначення пенсії за віком за списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ОСОБА_2 набуде після досягнення віку 54 років та 6 місяців, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1
Також, в матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 18 квітня 1988 року.
Не погоджуючись з рішенням відповідача в частині відмови в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16.12.1993 за № 3721-XII, право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком (пункт 1 частина перша статті 9 Закону № 1058-IV).
Згідно абзацу 2 частини 4 статті 26 Закону № 1058-IV, наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Пунктом першим частини першої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Таким чином, суд приходить до висновку, що порядок та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України регулюються нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Положеннями частини першої статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1969 року народження і старші після досягнення ними такого віку, серед іншого: 54 років 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 31 грудня 1969 року (абзац 2 пункту 2 частини другої статті 114 Закону України № 1058-IV).
Судом при розгляді справи встановлено, що спір щодо підтвердженого відповідачем загального трудового та пільгового стажу позивача відсутній, позивач не погоджується виключно з застосованим відповідачем законом при визначенні пенсійного віку, при досягненні якого у неї виникає право на пенсію.
Дослідженням паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 встановлено, що позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та момент звернення із заявою про призначення пенсії мала вік 50 роки 7 місяць 13 днів.
У свою чергу, як вбачається із змісту рішення від 02 березня 2020 року № 052630001481, єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії є недосягнення позивачем віку 54 років та 6 місяців.
У позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому ним 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020.
Щодо доводів позивача, викладених в позовній заяві, суд зазначає наступне.
Так, законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII (далі - Закону № 1788-XII).
Згідно пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII.
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Відтак, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визначено порядок застосування статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за яким редакція вказаної статті до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII має застосовуватися до осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, досягли пенсійного віку - чоловіки 55 років та жінки 50 років, та набули необхідний стаж.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VІІІ від 03.10.2017 року було доповнено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розділом XIV-I Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян, зокрема, статтею 114 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Вказані зміни набрали чинності 11.10.2017.
Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним законом, який визначає принципи, засад і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 з моменту набрання законної сили Законом України № 2148-VІІІ від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" - з 11.10.2017.
Аналізуючи положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VІІІ від 03.10.2017 року є чинними, їх положення не визнано неконституційними, відтак рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникало до 11.10.2017.
Судом встановлено, що станом на дату набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" (11.10.2017) позивачу виповнилось 48 років 8 місяців, відтак умови та порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають визначатись за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки позивачем не було досягнуто усіх необхідних умов, а саме віку 50 років.
Таким чином, матеріалами справи не доведено наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Аналізуючи положення чинного законодавства України та докази, які містяться в матеріалах справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 02.03.2020 № 052630001481 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 є правомірним та скасуванню не підлягає.
Інші вимоги щодо зобов'язання призначити пенсію є похідними, тому задоволенню не підлягають.
Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що остання не позбавлена права звернутись із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах в порядку статті 45 Закону України № 1058-IV після досягнення віку 54 років 6 місяців.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Крім того, суд відзначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн. У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171400, адреса: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 02 березня 2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2; зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, відповідно до пункту б статті 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та виплатити заборгованість, яка виникла у зв'язку із призначенням пенсії., - відмовити.
Повне судове рішення складено 19 січня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова