Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 січня 2021 р. Справа№200/11268/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії відповідно до якого просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача № 4353 від 3 грудня 2019 року про відмову в призначенні пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 27 листопада 2019 року про призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням висновків суду зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 1 січня 2010 року по 26 грудня 2010 року, з 1 листопада 2017 року по 31 жовтня 2019 року на підприємстві ДП «Седидіввугілля» ВП «шахта «Курахівська».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням від 03 грудня 2019 року за № 4353 відповідач відмовив йому у призначенні пенсії у зв'язку із незарахуванням до страхового стажу періодів його роботи з 01 січня 2010 року по 26 грудня 2010 року та з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2019 року, у зв'язку з відсутністю відомостей про сплату щомісячних внесків за цей період до МДЗ України підприємством-страхувальником ДП «Селидіввугілля» ВП «шахта «Курахівська».
Позивач зазначає, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство - страхувальник на якому працює працівник, саме підприємство нараховує страхові внески із заробітної плати застрахованої особи, а відрахування з нарахованої йому заробітної плати проводяться своєчасно і у встановленому законом порядку, що підтверджується копіями розрахункових листів.
Позивач вказує на те, що відповідачем порушено його право на пенсійне забезпечення, яке передбачено Конституцією України.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, зазначив, що 27 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком.
Відповідно до наданих документів та даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу на час прийняття спірного рішення страховий стаж позивача складає 27 років 5 місяців 11 днів. Стаж роботи за Списком № 1 - 6 років 10 місяців.
До страхового стажу роботи не зараховано період роботи з 01 січня 2010 року по 26 грудня 2010 року та з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2019 року у зв'язку з несплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За таких обставин, рішенням від 03 грудня 2019 року № 4353 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до Наказу Донецького окружного адміністративного суду № 342/13-г від 22 грудня 2020 року суддя Бабіч С.І. з 04 січня 2021 року по 06 січня 2021 року перебував у щорічній основній відпустці.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 3-5).
Відповідач, Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42171290, місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 103, смт. Велика Новосілка, Донецька область, 85500 є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи та пояснень сторін, 27 листопада 2019 року позивач звернувся до Великоновосілквського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-ІУ.
До заяви про призначення пенсії позивачем були надані наступні документи:
- копію паспорту та ІНН;
- трудову книжку;
- копію військового квитка;
- копію диплому;
- пільгові довідки від 26 листопада 2019 року № 40 та № 40а;
- копії наказів про результати проведення атестації робочих місць (а.с. 6 - зворотній бік).
За наслідком розгляду поданої заяви та доданих до неї документів відповідачем було прийнято рішення № 4353 від 03 грудня 2019 року про відмову в призначені (перерахунку) пенсії позивачу на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу роботи (а.с. 6).
Зі спірного рішення видно, що відповідно до наданих документів та даних в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (ф. ОК-5) страховий стаж заявника складає 27 років 5 місяців 11 днів. Стаж роботи за Списком № 1 складає - 6 років 10 місяців.
До страхового стажу роботи не зараховано періоди роботи з 01 січня 2010 року по 26 грудня 2010 року та з 01 листопада 20147 року по 31 жовтня 2019 року на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», так як відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за цей період до МДЗ України.
За таких обставин відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії у призначенні пенсії за віком згідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний пільговий стаж роботи.
Інших підстав обґрунтування вищезазначені рішення відповідача не містить, що виключає право відповідача посилатись у своїх запереченнях на інші обставини та інше обґрунтування підстав його прийняття.
Суд зазначає, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 04 серпня 2006 року позивач:
- з 05 січня 2010 року прийнятий на посаду електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання третього розряду в ремонтну групу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська»;
- з 04 листопада 2010 року звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України;
- з 06 грудня 2010 року прийнятий на посаду електрослюсаря підземного третього розряду з повним робочим днем в шахті на Державне підприємство «Селидіввугілля» Відокремленого підрозділу Шахта «Курахівська»;
- з 05 листопада 2012 року переведений електрослюсарем підземним четвертого розряду з повним робочим днем в шахті на тій же самій дільниці;
- з 22 серпня 2016 року переведений електрослюсарем підземним п'ятого розряду з повним робочим днем в шахті на тій же самій дільниці де позивач і працює по дату звернення до суду із даним позовом (а.с. 36-42).
Згідно довідок № 413 та № 414 від 29 жовтня 2020 року, що видані Державним підприємством «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Курахівська» підтверджено той факт, що позивачу заробітна плата за період з 06 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2019 року виплачена в повному обсязі, сума нарахованих страхових внесків за вказані періоди в повному обсязі перерахована в Селидівське відділення Покровської ОДПІ ДФС у Донецькій області (а.с. 7).
Як видно із долучених до матеріалів справи відповідачем «Індивідуальних відомостей про застраховану особу» відносно позивача форми ОК-5 страхові внески за період з 01 січня 2010 року по 26 грудня 2010 року та з 01 листопада 20107 року по 31 жовтня 2019 року Державним підприємством «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Курахівська» до Пенсійного фонду України не сплачувались (а.с. 27-34).
Суд зазначає, що підставою для прийняття спірного рішення є незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 01 січня 2010 року по 26 грудня 2010 року та з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2019 року у зв'язку з відсутністю відомостей про сплату щомісячних внесків за цей період до МДЗ України підприємством-страхувальником ДП «Селидіввугілля» ВП «шахта «Курахівська».
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі по тексту - Закон № 1058), Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Приписами частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Згідно статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід);
персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Приписами пункту 1 частини 1 статті 14 Закону № 1058 визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.
Частиною 1 статті 15 вказаного Закону передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.
Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, в тому числі на підприємствах, установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Частиною 6 статті 20 цього Закону визначено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
У частині 9 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;
Частинами 10, 12 статті 20 цього Закону передбачено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.
Відповідно до статті 22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для, зокрема, обчислення страхових внесків, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 3 статті 24 цього Закону визначає, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Приписами частини 4 статті 42 Закону № 1058 визначено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Приписами пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
За приписами положень статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не у повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Судом встановлено, а відповідачем не заперечується факт роботи позивача, зокрема, у період з 05 січня 2010 року по 26 грудня 2010 року та з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2019 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Курахівська»
За періоди з 05 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2019 року на його заробітну плату проводились нарахування єдиного соціального внеску у розмірі 32,2 % у 2010 у грудні 2010 року та 22% у 2017 -2019 роках., що підтверджено довідками наявними в матеріалах справи № 413 та 414 від 29 жовтня 2020 року.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскільки із заробітної плати позивача щомісячно перераховувалися суми єдиного соціального внеску, сам факт не зарахування сум єдиного внеску, сплачених із заробітної плати позивача, на банківський рахунок Пенсійного фонду, про що стверджує відповідач, за відсутності вини позивача, не є підставою для відмови у зарахуванні певних періодів роботи до стажу позивача.
Крім цього, суд застосовує аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області протиправно не зарахувало до пільгового та страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у Відокремленому підрозділі "Шахта "Курахівська" ДП "Селидіввугілля" з 05 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2019 року.
Проте суд зазначає, що під час розгляду даної справи, з трудової книжки позивача було встановлено, що позивач працював на Відокремленому підрозділі "Шахта "Курахівська" ДП "Селидіввугілля" саме з 05 січня 2010 року, а тому зарахуванню підлягають періоди саме з 05 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2019 року, а не з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2019 року як про це стверджує позивач.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з п.2 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Таким чином, спірне рішення Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 4353 від 03 грудня 2019 року про відмову в призначенні пенсії, прийнято відповідачем без повного з'ясування усіх обставин справи та без дослідження у повному обсязі документів, наданих позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії.
Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи викладене, з метою повного та ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення № 4353 Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у Донецькій області від 03 грудня 2019 року про відмову в призначенні пенсії, а також зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 листопада 2019 року про призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що підлягає врахуванню до страхового та пільгового стажу позивача періоди його роботи з 05 січня 2010 року по 26 грудня 2010 року та з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2019 року на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля».
В частині зарахування до страхового та пільгового стажу позивача періоду його роботи на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» з 01 січня 2010 року по 04 січня 2010 року (включно) слід відмовити
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, враховуючи задоволення двох з трьох немайнових вимог позивача, судовий збір в сумі 560, 60 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись Законами України "Про пенсійне забезпечення", «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у Донецькій області № 4353 від 03 грудня 2019 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103, код ЄДРПОУ 42171290) розглянути повторно заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 27.11.2019 року про призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що підлягають зарахуванню до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 05.01.2010 року по 26.12.2010 року та з 01.11.2017 року по 31.10.2019 року на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля».
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 560 (п'ятсот шістдесят) гривень 60 (шістдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 41247274).
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення складене у повному обсязі 11 січня 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч