Справа № 216/110/21
провадження №2-о/216/39/21
12 січня 2021 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Бутенко М. В.
за участю
секретаря : Клименко О.В.
розглянувши негайно у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу заявника за дорученням ОСОБА_1 , який діє в інтересах онука ОСОБА_2 , заінтересована особа: Центрально-Міський районний у місті Кривому Розі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -
11.01.2021 року заявник за дорученням Пронькін Володимир Леонідович, який діє в інтересах свого онука ОСОБА_2 , заінтересована особа: Центрально-Міський районний у місті Кривому Розі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України. Мета даної заяви перепоховання померлої особи до м. Кривий Ріг та отримання онуком спадщини.
Заява обґрунтована наступним: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є онуком померлої особи: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася у м. Єнакієве Донецької області, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території України м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, що засвідчується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 виданим 26.05.2020 року відділом реєстрації смерті м. Сімферополя Департаменту записи актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, про що складено запис про смерть № 170209910000702214008.
Заявник звернувся до Центрально-Міського районного у місті Кривому Розі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про видачу йому свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , але отримав відмову у проведенні державної реєстрації смерті з підстав, що надані документи на підтвердження смерті ОСОБА_3 , які були видані на тимчасово окупованій території не є дійсними та не створюють правових наслідків. Просить суд винести рішення, яким встановити факт смерті громадянки України - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася у м. Єнакієве Донецької області, та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території України - м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна.
Заявник подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, заяву підтримує та просить суд задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Центрально-Міського районного у місті Кривому Розі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у судове засідання не з'явився, просив суд розглянути справу за його відсутності, надавши до суду заяву.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 є онуком померлої особи: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася у м. Єнакієве Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про народження батька ОСОБА_4 та свідоцтвом про народження ОСОБА_2 .
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася у м. Єнакієве Донецької області, що підтверджується копіями паспортів громадянина України (внутрішнього та для виїзду за кордон), та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території України - м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, що засвідчується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 виданим 26.05.2020 року відділом реєстрації смерті м. Сімферополя Департаменту записи актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, про що складено запис про смерть № 170209910000702214008.
Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного у місті Кривому Розі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), для проведення реєстрації факту смерті на території України, але 06.01.2021 року за вих. № 13/20.30-164 отримав відмову, оскільки ним були надані документи, які не відповідають законодавству України та не створюють правових наслідків на території України, та було запропоновано звернутись до суду для встановлення факту смерті.
Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 р. за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми;
б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми;
в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
г) рішення суду про оголошення особи померлою;
ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Однак, документи видані про факт смерті ОСОБА_3 не відповідають вимогам законодавства України, оскільки вони були видані на тимчасово окупованій території України, визначеній відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
У зв'язку з цим, наявні документи не можуть бути прийняті відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Статтями 315-317 Цивільного процесуального кодексу України передбачена можливість встановлення юридичного факту, що має значення, в судовому порядку.
Частиною 1 ст. 317 ЦПК України визначено, що заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими особами до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Автономної Республіки Крим визначається як тимчасово окупована територія.
Оскільки особа померла у м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, що також визначається як тимчасово окупована територія, то справа має бути розглянута за місцем подання заяви невідкладно.
Відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У 1971 році Міжнародним судом ООН були сформульовані так звані «намібійські винятки», з яких випливає, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» (пункт 125) зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) своєю практикою, що склалась, також підтримав цей стандарт. Зокрема, у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) ЄСПЛ приділив увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. Судом було констатовано, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).
Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
На даний час заявник бажає отримати встановлене Українським законодавством зразка свідоцтво про смерть бабусі свого онука, громадянки України - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася у м. Єнакієве Донецької області, та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території України - м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, але позбавлений можливості це зробити, оскільки медичні документи про смерть видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що заяву заявника за дорученням ОСОБА_1 , про встановлення факту смерті ОСОБА_3 слід задовольнити, оскільки видача свідоцтва про смерть не можлива без відповідного рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,76, 258, 259, 263-265, 268, 315-317 ЦПК України, суд -
Заяву заявника за дорученням ОСОБА_1 , який діє в інтересах онука ОСОБА_2 , заінтересована особа: Центрально-Міський районний у місті Кривому Розі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася у м. Єнакієве Донецької області, та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території України - м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Головуючий суддя М. В. Бутенко