18 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/43/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.,
учасники справи:
позивач - керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СПМК-17",
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" за вх. № 9860/2020
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020
у складі колегії суддів: Ярош А.І. (головуючий), Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
та на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020
у складі судді Рога Н.В.
у справі за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17"
про стягнення 28 250,61 грн,
Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" про стягнення в дохід Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 28 250,61 грн.
03.09.2020 рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/43/20 позовну заяву керівника Харківської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" про стягнення в дохід Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 28 250,61 грн - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" на користь державного бюджету України плату за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування у розмірі 28 250,61 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" на користь Прокуратури Харківської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн.
07.12.2020 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 у справі № 916/43/20 залишено без змін.
28.12.2020 (згідно з вхідним штампом Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) Товариством з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу (підписана кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом), в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 у справі № 916/43/20, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
29.12.2020 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Огордніка К.М.
Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у зазначеній справі подано у 2019 році.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1 921 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у цій справі є стягнення в дохід Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 28 250,61 грн, що значно менше, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2019, а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 916/43/20 є малозначною.
При цьому, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд зазначає, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині другій статті 293 Господарського процесуального кодексу України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" за вх. № 9860/2020 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 та на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 у справі № 916/43/20, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись частиною 5 статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/43/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" за вх. № 9860/2020 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 та на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді О. Банасько
К. Огороднік