18 січня 2021 року
м. Київ
справа № 905/561/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Прокурора Харківської області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2020
та ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.04.2020
у справі № 905/561/20
за позовом Керівника Слов'янської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Святогірської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Донконсалтінвест"
про стягнення 57 683, 88 грн., розірвання договору та повернення земельної ділянки,
Керівник Слов'янської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Святогірської міської ради звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Донконсалтінвест" про: стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 1414170500:01:001:1697 за договором оренди землі від 01.03.2011 у розмірі 57 683,88 грн.; дострокове розірвання договору оренди землі №141410004000015 від 01.03.2011, укладеного між Святогірською міською радою та ТОВ "Науково-виробнича фірма "Донконсалтінвест"; зобов'язання ТОВ "Науково-виробнича фірма "Донконсалтінвест" повернути Святогірській міській раді земельну ділянку вартістю 109 315 044,00 грн. загальною площею 1,1236 га, кадастровий номер 1414170500:01:001:1697, розташовану у м. Святогірську Донецької обл., по вул. Островського, буд. 9.
В обґрунтування позовних вимог Керівник Слов'янської місцевої прокуратури посилався на укладення між позивачем та відповідачем договору оренди землі, умови якого в частині сплати орендних платежів та використання земельної ділянки відповідно до мети та її цільового призначення останнім не виконуються, що є підставою для стягнення наявної заборгованості та розірвання вказаного договору. При цьому, наслідком такого розірвання договору оренди землі є повернення відповідачем земельної ділянки на користь позивача.
Місцевим господарським судом 30.03.2020 постановлено ухвалу про залишення без руху позовної заяви та встановлено строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду документів, які підтверджують доплату судового збору у розмірі 731 496 грн. При постановленні даної ухвали суд виходив з того, що вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку є вимогою майнового характеру та судовий збір за такою вимогою сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру.
Керівник Слов'янської місцевої прокуратури звернувся до суду з листом, в якому зазначив, що у даній справі вимога про повернення спірної земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі та свідчить про існування між сторонами саме договірних правовідносин, з огляду на що судовий збір за подання позову сплачено правильно у розмірі 2 102 грн. як за вимогу немайнового характеру.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.04.2020 (суддя Ніколаєва Л.В.), залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 (колегія суддів у складі: Шевель О.В. - головуючий, Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.), позовну заяву повернуто керівнику Слов'янської місцевої прокуратури на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Повертаючи позовну заяву без розгляду місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що прокурором заявлено позовну вимогу про зобов'язання відповідача повернути Святогірській міській раді земельну ділянку вартістю 109315044,00 грн. загальною площею 1,1236 га, кадастровий номер 1414170500:01:001:1697, розташовану у м. Святогірську Донецької обл., по вул. Островського, буд. 9. Отже, заявником позову визначено вартісне, грошове вираження матеріально-правової вимоги про повернення земельної ділянки, при цьому предмет спору пов'язаний із орендними правовідносинами, тобто з володінням та використанням майна, що свідчить про майновий характер вказаної вимоги. При цьому та обставина, що вимога про повернення земельної ділянки є похідною від немайнової вимоги про розірвання договору, не змінює майнового характеру спірної вимоги.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Прокурор Харківської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, в обґрунтування чого посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, ст. 174, ч. 5 ст. 236 ГПК України та неправильне застосування норм матеріального права (ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Також скаржник зазначає, що висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях суперечать правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.05.2018 у справі № 915/742/17, а також правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній в ухвалах від 18.04.2019 у справі № 922/1899/18, від 23.12.2019 у справі № 922/865/19, від 30.01.2020 у справі № 909/1254/14, від 20.02.2020 у справі № 906/506/18.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.10.2020 відкрито касаційне провадження, вирішено здійснити перегляд оскаржуваних судових рішень в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 09.11.2020 та зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 905/105/20.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 19.10.2020 строк.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 поновлено провадження у справі.
Переглянувши в касаційному порядку ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку спірним є питання визначення характеру заявлених прокурором позовних вимог про повернення земельної ділянки як майнового, чи немайнового.
При зверненні з позовом прокурор стверджував про немайновий характер спірних правовідносин та сплатив судовий збір у розмірі, встановленому для спорів немайнового характеру.
Натомість, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків про те, що прокурор заявив вимогу майнового характеру, і відтак, не сплативши судовий збір у встановленому розмірі, не усунув недоліки позовної заяви, що стало підставою для її повернення згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначаються ст. 162 ГПК України.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
За ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.
Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Водночас, у п. 57 зазначеної вище постанови Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок, згідно з яким до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.
Предметом позову у даній справі, зокрема, є повернення земельної ділянки внаслідок розірвання договору оренди землі.
При цьому судами не встановлено обставин, що право власності на земельну ділянку, яка була предметом договору оренди, оспорюється, і даний спір не пов'язаний з підтвердженням права на земельну ділянку.
В свою чергу, позовна заява обґрунтована тим, що укладений договір оренди землі в частині сплати орендних платежів та використання земельної ділянки відповідно до мети та її цільового призначення не виконується, що є підставою для стягнення наявної заборгованості та розірвання вказаного договору, і, як результат- її повернення.
Враховуючи викладене та з огляду на зміст спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про зобов'язання повернути земельну ділянку у даному випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов'язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об'єктом вимоги є дія зобов'язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.12.2020 у справі № 905/105/20.
В свою чергу, порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду у березні 2020 року, тому сума судового збору справляється у розмірі з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено з 1 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2 102 грн. Відтак, виходячи з положень наведених норм Закону України "Про судовий збір", за подання позову у даній справі в частині зобов'язання повернути земельну ділянку до сплати підлягав судовий збір у розмірі 2 102 грн.
Судами обох інстанцій встановлено, що платіжне доручення № 492 від 17.03.2020р., яке надано Керівником Слов'янської місцевої прокуратури, свідчить про сплату судового збору у розмірі 6 306 грн. (2 102 грн. за вимогу майнового характеру (стягнення заборгованості) + 2 102 грн. за вимогу немайнового характеру (про розірвання договору) + 2 102 грн. за вимогу немайнового характеру (про повернення земельної ділянки)).
Таким чином, прокурором дотримано вимоги законодавства щодо сплати судового збору за подання позовної заяви у встановленому розмірі.
При вирішенні спірного питання суди першої та апеляційної інстанцій наведеного вище не врахували, неправильно застосували п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", а тому їх висновки щодо не подання прокурором доказів сплати судового збору в установленому законом розмірі, та наявності підстав для повернення позовної заяви відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України, не можна визнати законними та обґрунтованими.
За таких обставин, постанова Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 та ухвала Господарського суду Донецької області від 28.04.2020 у справі № 905/561/20, відповідно до ст. 310 ГПК України, підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Оскільки у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Прокурора Харківської області задовольнити.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.04.2020 у справі № 905/561/20 скасувати.
Справу № 905/561/20 направити до Господарського суду Донецької області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.