ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.01.2021Справа № 910/17385/20
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
про стягнення 129 067, 62 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - відповідач) про стягнення 129 067, 62 грн шкоди. Також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в силу положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 відкрито провадження в справі №910/17385/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
25.11.2020 від представника позивача надійшла заява про закриття провадження в частині 127 500, 00 грн основного боргу, у зв'язку з оплатою відповідачем страхового відшкодування, на підтвердження чого додано копію платіжного доручення №55236 від 18.11.2020. Разом з тим, підтримує позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 1 254, 10 грн та 3% річних у розмірі 313, 52 грн.
30.11.2020 від МТСБУ на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості щодо умов укладеного відповідачем страхового договору (полісу).
30.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач зазначив, що ним сплачено страхове відшкодування в повному обсязі, а саме в розмірі 127 500, 00 грн, у зв'язку з чим у задоволенні позову суд просить відмовити. Крім цього, до відзиву додано заяву про зменшення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
23.12.2019 між позивачем (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙДІАЛ ПРІНТ» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №06-R\22-124-01108 (далі - договір), відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням наземним транспортним засобом «JEEP Grand Cherokee», державний номер НОМЕР_1 (п.4 договору).
Розмір франшизи визначено в п. 5.2. договору та становить 0, 00 грн.
Відповідно до п. 10.5. договору строк його дії з 28.12.2019 по 27.12.2020.
13.04.2020 о 09:20 год. на автодорозі «Київ-Ковель», відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «JEEP Grand Cherokee», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Skoda», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Ірпінського міського суду Київської області від 22.04.2020 у справі № 367/2439/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль марки «JEEP Grand Cherokee», державний номер НОМЕР_1 .
14.04.2020 водій транспортного засобу «JEEP Grand Cherokee», державний номер НОМЕР_1 , звернувся до позивача з заявою про настання події.
Відповідно до рахунку-фактури № 0000004852 від 21.05.2020, виставленого ТОВ «АЙДІАЛ ПРІНТ», вартість ремонту транспортного засобу «JEEP Grand Cherokee», державний номер НОМЕР_1 склала 387 939, 01 грн.
14.05.2020 та 21.05.2020 позивачем на підставі розрахунку страхового відшкодування було виплачено страхове відшкодування на рахунок ТОВ «АЙДІАЛ ПРІНТ» в розмірі 387 939, 01 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 8704 від 14.05.2020 та №8849 від 21.05.2020.
Як убачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору 06.07.2020 позивач звертався до відповідача з вимогою в порядку суброгації №03/2872 в сумі 387 939, 01 грн, яка отримана останнім 07.07.2020.
Проте відповіді на зазначену вище вимогу, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 993 ЦК України виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у страховика в межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні норми містить ст. 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Skoda», державний номер НОМЕР_2 транспортного засобу «Skoda», державний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем на підставі полісу № АО 6300385 з лімітом відповідальності по майну в сумі 130 000,00 грн та франшизою 2 500, 00.
Як вбачається з матеріалів справи після відкриття провадження у справі, відповідачем сплачено 127 500, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №55236 від 18.11.2020.
Відповідно до п.2 ч. 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Частиною 3 статті 231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості в розмірі 127 500, 00 грн спростовано, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість, тому суд закриває провадження в справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 127 500, 00 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 254, 10 грн нараховану за період з 06.10.2020 по 04.11.2020 та 3% річних у розмірі 313, 52 за період з 06.10.2020 по 04.11.2020.
У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (частина 1 статті 992 ЦК України).
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав вимогу про сплату страхового відшкодування 07.07.2020 (вхідний штамп), таким чином строк оплати настав 05.10.2020.
Згідно з пунктом 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу, дійшла висновку щодо можливості застосування положень статті 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов'язань незалежно від підстав виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Таким чином, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Оскільки правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації (а не регресу), які склалися між сторонами в справі, є грошовим зобов'язаннями, на які в разі несвоєчасного виконання нараховуються штрафні санкції передбачені статтею 625 ЦК України, тому суд вважає за можливе нарахування трьох процентів річних, а також нарахування пені.
Перевіривши розрахунок позивача про стягнення пені в розмірі 1 254, 10 грн за період з 06.10.2020 по 04.11.2020 та 3 % річних в розмірі 313, 52 грн за період з 06.10.2020 по 04.11.2020 судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені та 3 % річних підлягають задоволенню.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 254, 10 грн пені та 313, 52 грн 3 % річних.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, у прохальній частині позову позивач просив стягнути з 5 000, 00 грн витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Як встановлено судом, позивачем до матеріалів справи долучено копію витягу з договору про надання правничої допомоги № б/н від 14.05.2019, детальний розрахунок та опис робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правничої допомоги від 04.11.2020 на суму 5 000, 00 грн, акт приймання-передачі наданих послуг №б/н від 04.11.2020 на суму 5 000, 00 грн та платіжне доручення №ID-150055 від 02.11.2020 на суму 5 000, 00 грн.
Також, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність № КС 6203/10 від 06.10.2017 та копію ордеру від 17.09.2019.
Таким чином, беручи до уваги підтвердження позивачем правового статусу адвоката, надання доказів фактичного надання правничої допомоги на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви, у зв'язку з чим, судом покладаються на відповідача витрати позивача на правову допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.
Водночас, суд залишає клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу без задоволення з підстав необґрунтованості.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
1. Закрити провадження у справі в частині суми страхового відшкодування в розмірі 127 500, 00 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код 32382598) 1 254 (одна тисяча двісті п'ятдесят чотири) грн 10 коп. пені, 313 (триста тринадцять) грн. 52 коп. 3 % річних, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору та 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
4. Видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань