ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.01.2021Справа № 910/11814/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОДТОРГРЕСУРС"
до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГІППО"
третя особа ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПАККО ХОЛДИНГ"
про стягнення 74 253,72 грн.,
без виклику учасників справи.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОДТОРГРЕСУРС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГІППО" про стягнення заборгованості по договору про переведення боргу у розмірі 74 253,72 грн., з яких: 70 000 грн. - основна заборгованість, 1 834 грн. - інфляційні втрати, 2 419,72 грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач (як новий боржник) не виконав грошові зобов'язання за договором про переведення боргу, внаслідок чого виникла спірна заборгованість.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПАККО ХОЛДИНГ". Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення №0105475084957 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення №0105475084949 на юридичну адресу місцезнаходження третьої особи, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Повідомленням про вручення поштового відправлення №0105475084957 підтверджується, що 04.09.2020 відповідач отримав ухвалу суду. Разом з цим, відзиву або будь-яких інших заяв або клопотань станом на момент ухвалення даного рішення відповідач до суду не надав.
Повідомленням про вручення поштового відправлення №0105475084949 підтверджується, що 02.09.2020 третя особа отримала ухвалу суду. Разом з цим, будь-яких заяв або клопотань станом на момент ухвалення даного рішення від третьої особи до суду не надходило.
Згідно із ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи факт того, що строк, передбачений для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, закінчився, тоді як відповідачем та третьою особою не подано жодної заяви по суті спору, а також не надано клопотання про поновлення процесуальних строків для вчинення відповідних процесуальних дій, справа підлягає розгляду за наявними у справі матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у визначений судом строк не подав відзив на позов, не заявив жодних заяв, клопотань та заперечень, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці та на лікарняному, завершальний розгляд справи здійснювався 18.01.2021.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
28.04.2014 між ТОВ "ПРОДТОРГРЕСУРС" (постачальник) та ТОВ «ПАККО Холдинг» (покупець, третя особа) був укладений договір поставки № 280414-06/1п із Протоколом погодження розбіжностей, за умовами якого постачальник зобов'язався передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язався приймати його та проводити оплату за товар на умовах договору.
Поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, яка (і) є невід'ємною частиною договору (п.1.2).
Відповідно до п.5.4 договору поставки оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки товару.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що станом на 21.02.2019 заборгованість третьої особи за договором поставки складала 198 515,48 грн. При цьому позивач наголошує, що вказана сума боргу була переведена на нового боржника - ТОВ «ГІППО» (відповідач) у відповідності до умов Договору про переведення боргу №210319-01/4г від 21.03.2019. Проте, за доводами позивача, відповідач лише частково виконав грошові зобов'язання, внаслідок чого станом на момент вирішення спору залишок основного боргу складає 70 000 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що внаслідок укладення договору між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується, зокрема, господарськими договорами купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на виконання умов укладеного Договору поставки, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.
Видаткові накладні (копії яких наявні в матеріалах справи) підписані позивачем та третьою особою без заперечень та зауважень, зокрема, щодо кількості якості товару, а також строків його поставки.
Разом з цим, матеріалами справи, зокрема наданими позивачем платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку, підтверджується, що третя особа лише частково здійснила оплату товару, внаслідок чого заборгованість покупця у зв'язку з неповною оплатою отриманого товару станом на 21.03.2019 (дата укладення Договору про переведення боргу) склала 198 515,48 грн.
Матеріалами справи також підтверджується, що покупцем та постачальником було складено, підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків за Договором, в якому зафіксовано остаточну суму боргу третьої особи перед позивачем у розмірі 198 515,48 грн.
В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що 21.03.2019 між ТОВ «ПАККО Холдинг» (первісний боржник), ТОВ «ГІППО» (новий боржник) та ТОВ «ПРОДТОРГРЕСУРС» (кредитор) був укладений договір про переведення боргу № 210319-01/4г, відповідно до якого сторони дійшли згоди перевести грошове зобов'язання, що виникло на підставі основного договору поставки № 280414-06/1п від 28.04.2014.
Сума грошового зобов'язання склала 198 515,48 грн. При цьому, новий боржник - ТОВ «ГІППО» погодився виконати грошове зобов'язання та повністю погасити заборгованість первісного боржника не пізніше 30.06.2019.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказав на невиконане відповідачем зобов'язання за договором переведення боргу на суму 70 000 грн.
Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач лише частково виконав грошове зобов'язання за договором про переведення боргу № 210319-01/4г від 21.03.2019, сплативши у період з квітня по жовтень 2019 року 128 515,48 грн., внаслідок чого залишок заборгованості склав 70 000 грн.
Дослідивши вказані документи, з урахуванням обставин правовідносин сторін, та те, що строк виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків є таким, що настав, за відсутності доказів оплати основного боргу за договором про переведення боргу № 210319-01/4г від 21.03.2019 на суму 70 000 грн., суд визнає вказані вимоги обґрунтованими та такими, що піддягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд враховує наступне.
Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що заявлені суми обчислені позивачем обґрунтовано та арифметично вірно, а тому підлягають стягненню з відповідача.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не подав відзив на позовну заяву, не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 70 000,00 грн., 1 834 грн. - інфляційних втрат, 2 419,72 грн. - 3% річних.
Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (Україна, 01042, місто Київ, ПРОВУЛОК НОВОПЕЧЕРСЬКИЙ, будинок 19/3, корпус 2, КАБІНЕТ 33, ідентифікаційний код 32650231) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОДТОРГРЕСУРС" (Україна, 49022, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ОКЕАНСЬКА, будинок 10Д, ідентифікаційний код 33771045) основну заборгованість у розмірі 70 000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 834,00 грн., 3% річних у розмірі 2 419,72 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2021.
Суддя І.В. Приходько