18.01.2021 м. Ужгород Справа № 907/742/20
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елерон", м. Ужгород
до відповідача фізичної особи-підприємця Соляника Романа Богдановича, м. Ужгород
про стягнення 49284,27 грн.
секретар судового засідання - Корольчук М.М.
сторони не викликались
Позивач заявив позов до фізичної особи-підприємця Соляника Романа Богдановича про стягнення 49284,27 грн боргу за поставлений на виконання договору поставки № ЕЛ/14/01-01-2019 від 01.01.2019 товар, посилаючись на ст. ст. 11, 530, 526, 611, 625, 692 Цивільний кодекс України, ст. ст. 175, 179, 193, 265 ГК України.
При зверненні з позовом товариство-позивач заявило клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 2102,00 грн. сплаченого судового збору.
Ухвалою суду від 05 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та встановлено строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Правова позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив відпущений йому на виконання договору поставки № ЕЛ/02/01-07-2019 від 01.01.2019 товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 49284,27 грн., яка є предметом спору.
Заперечення відповідача
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.
01 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елерон" (надалі - Постачальник) та фізичною особою-підприємцем Соляником Романом Богдановичем (надалі - Покупець) укладено Договір поставки №ЕЛ/14/01-01-2019, за умовами якого постачальник зобов'язався передавати у власність (поставляти), а Покупець - приймати та оплачувати Товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена у Додатках до цього Договору.
Пунктом 1.6 Договору сторони погодили, що додатками є: Рахунки (рахунки-фактури), сплачені Покупцем; Видаткові накладні за товар (зведені видаткові накладні); Акти приймання-передачі (зведені акти приймання-передачі); Інші письмові додаткові угоди сторін до договору.
Розділом 4 Договору сторони погодили порядок розрахунків, зокрема, такі здійснюються на умовах попередньої (авансової) оплати. При цьому, за попередньою згодою Сторін, передбачена можливість проведення розрахунків за цим Договором шляхом оплати за кожну поставлену партію Товару не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання Сторонами зведених видаткових накладних та/або зведених актів прийомки-передачі на таку поставку Товару.
На виконання умов Договору позивач на підставі видаткових накладних № 80 від 17.01.2019 на суму 8130,00 грн, № 88 від 28.01.2019 на суму 16260,00 грн, № 115 від 26.02.2019 на суму 7830,00 грн, №155 від 18.03.2019 на суму 23490,00 грн, № 222 від 01.04.2019 на суму 15660,00 грн, №308 від 02.05.2019 на суму 7950,00 грн, №437 від 05.06.2019 на суму 16080,00 грн, № 965 від 08.07.2019 на суму 8040,00 грн, № 2164 від 31.08.2019 на суму 15900,00 грн, №3373 від 30.09.2019 на суму 15600,00 грн, №3966 від 31.10.2019 на суму 7800,00 грн, №4973 від 30.11.2019 на суму 15600,00 грн№5874 від 31.12.2019 на суму 22457,50 грн, № 725 від 31.01.2020 на суму 25112,50 грн№ 1593 від 29.02.2020 на суму 20146,77 грн, № 4240 від 31.05.2020 на суму 9450,00 грн та № 7534 від 31.08.2020 на суму 6987,50 грн поставив відповідачу товар, що підтверджується підписом підприємця у відповідній графі про отримання та відтиском його печатки.
За твердженням позивача отриманий товар відповідач оплатив частково, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем складає 49284,27 грн.
Вказана сума боргу визнана підприємцем у Актах звірки взаєморозрахунків за 2019 рік та період 01.01.2020-28.10.2020.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як установлено судом, факт відпуску товару позивачем належним чином доведено долученими до матеріалів справи накладними. Фактом визнання відповідачем боргу свідчать підписані ним Акти звірки взаєморозрахунків.
Однак, доказів повної оплати відповідачем отриманого товару матеріали справи не містять.
В ході судового розгляду, відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 49284,27 грн є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на відповідача покладається 2102,00 грн. витрат на оплату судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Соляника Романа Богдановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елерон» (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Проектна, буд. 11, код ЄДРПОУ 22100995) заборгованість за поставлений товар у розмірі 49284,27 грн (сорок дев'ять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 27 коп.), а також 2102,00 грн.(дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) на відшкодування судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 19.01.2021
Суддя Л.В. Андрейчук