Постанова від 14.01.2021 по справі 924/454/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

14 січня 2021 року Справа № 924/454/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест"

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.10.2020р.

(ухвалене о 11:06 год. у м. Хмельницькому, повний текст складено 09.11.2020р.)

у справі № 924/454/20 (суддя Кочергіна В.О.)

за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1. ОСОБА_1

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Форк"

про витребування у ТзОВ "Зарус-Інвест" та ТзОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20678-СГ

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" - Сергійчук Ю.В.;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" - не з'явився;

від ОСОБА_1 - не з'явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Форк" - не з'явився;

прокурор - Безпалов А.В.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" про витребування у ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20678-СГ.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093 вибула з власності держави поза її волею, з грубим порушенням вимог чинного законодавства, насамперед через її набуття у приватну власність гр. ОСОБА_1 , який приховав факт попередньої приватизації ним земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а також з огляду на те, що на даний час право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за ТОВ "Зарус-Інвест", яким її передано в оренду ТОВ "Агро-Еко-Граунд", тому, на думку прокурора, така земельна ділянка підлягає витребуванню в останніх на користь держави.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.10.2020 у справі №924/454/20 позов задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20678-СГ. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20678-СГ.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 № 22-20678-СГ було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:04:002:0093). Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з "для ведення фермерського господарства" на "для ведення особистого селянського господарства". Надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:04:002:0093) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Судом також встановлено, що:

- комунальним підприємством "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області 21.10.2017 зареєстровано за гр. ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093, а 26.10.2017 до Єдиного державного реєстру речових прав на майно внесено запис про припинення права власності гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093;

- згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.11.2017 (на підставі заяви директора ТОВ "Форк" ОСОБА_2 ) за ТОВ "Форк" зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0144, площею 42,0000га (шляхом об'єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093 із раніше сформованими ділянками), для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться: Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, Староушицька селищна рада. Підстава виникнення права власності ТОВ "Форк" на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093 договір купівлі продажу від 26.10.2017;

- 07.11.2017 за ТОВ "Зарус-Інвест" зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0144, площею 42га. Підстава виникнення права власності: Договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 4933, виданий 14.12.2017, видавник: Зима Н.Ф., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

- згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.04.2020, за ТОВ "Зарус-Інвест" зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0148, площею 40га. Дата державної реєстрації: 03.01.2018 Підстава виникнення права власності: Відомості з ДЗК, серія та номер: 603858, виданий 03.01.2018, видавник: Державний земельний кадастр; заява, серія та номер: 4992, виданий 15.12.2017, видавник: Зима Н.Ф., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

- згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.04.2020, за ТОВ "Зарус-Інвест" зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0149, площею 2га. Дата державної реєстрації: 03.01.2018 Підстава виникнення права власності: Відомості з ДЗК, серія та номер: 603646, виданий 03.01.2018, видавник: Державний земельний кадастр; заява, серія та номер: 4992, виданий 15.12.2017, видавник: Зима Н.Ф., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

- згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, від 27.12.2017 (на підставі заяви директора ТОВ "Зарус-Інвест" ОСОБА_3 ) за ТОВ "Зарус-Інвест" зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0148, площею 40 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться: Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, Староушицька селищна рада.

- згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.12.2017 (на підставі заяви директора ТОВ "Зарус-Інвест" ОСОБА_3 ) за ТОВ "Зарус-Інвест" зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0149, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться: Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, Староушицька селищна рада.

В подальшому, рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.09.2019 у справі № 676/90/19 позовні вимоги Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк" про визнання недійсним наказу задоволено. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20678-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6822455800:04:002:0093 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Проаналізувавши обставини справи № 924/454/20, суд дійшов висновку, що в цьому випадку не було волі держави на вибуття спірної земельна ділянка з державної власності, оскільки таке вибуття відбулося на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 № 22-20678-СГ, скасованого у судовому порядку згідно рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 19.09.2019 №676/90/19 через його незаконність.

А тому, враховуючи обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевих набувачів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, судом було надано оцінку щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з цим позовом, наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Окрім вказаного, суд відхилив твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Форк" про те, що позовна заява підписана заступником прокурора Хмельницької області, який є неуповноваженою особою.

Розглядаючи спірні правовідносини, місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 19, 131-1 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 321, 387, 388, ЦК України, ст. ст. 13, 17, 23, 24 Закону України "Про прокуратуру".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням із апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", у якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.10.2020 р. по справі №924/454/20 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду ухвалене у зв'язку з неповним з'ясуванням судом усіх обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує таке.

Прокурор фактично звернувся у цій справі із позовом на захист прав та інтересів ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, яке наділено повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.

Враховуючи викладене, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області мав право самостійно звертатися до суду з позовом, предметом якого є вимоги, заявлені у даній справі, оскільки є органом виконавчої влади, через який держава Україна реалізовує своє право державної власності на спірні земельні ділянки.

З огляду на дату звернення прокуратури з листами до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області перед поданням позову та дату якою датована позовна заява, прокуратурою лише формально були виконані вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та її дії реально не були спрямовані на дотримання порядку визначеного цією статтею.

Отже, прокуратурою не дотримано порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", як і не підтверджено підстав представництва, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач, як компетентний орган, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звертався, чи не мав наміру звернутися до суду із даним позовом в інтересах держави.

Позовна заява підписана заступником прокурора Хмельницької області, без долучення до позовної заяви документів, які підтверджують його повноваження, є порушенням ч. 2 ст. 175 ЦПК України.

У суду були відсутні підстави для витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093 до моменту вирішення питання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42017240000000195.

У зв'язку із змінами до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", внесеними згідно із Законами № 1666-VIII від 06.10.2016, № 159-ІХ від 03.10.2019; в редакції Закону № 340-ІX від 05.12.2019 та ст. 79-1 Земельного кодексу України згідно із Законом № 340- IX від 05.12.2019, ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 19.09.2019 у справі №676/90/19, на яке посилається позивач відсутні задоволені вимоги про скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за TОB "Зарус-Інвест" та скасування запису про право оренди за ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на земельну ділянку.

Саме тому, вирішення питання про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093 у справі №924/454/20 в першу чергу нерозривно пов'язано з розглядом позовних вимог про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ТОВ "Зарус-Інвест", ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0144, 6822455800:04:002:0148, 6822455800:04:002:0149 та вимогою щодо скасування записів в Державному земельному кадастру про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0144, 6822455800:04:002:0148, 6822455800:04:002:0149, які пред'явлені в позові місцевої прокуратури та перебувають на розгляді в господарському суді Хмельницької області - справа №924/94/20.

Тому, були наявні всі підстави для суду першої інстанції зупинити провадження у справі №924/454/20, адже першочергово має бути вирішене питання саме про скасування записів про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0144, 6822455800:04:002:0148, 6822455800:04:002:0149, адже у їх складі знаходиться оскаржувана земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093, з позовною вимогою про витребування якої звернувся позивач.

Проте, у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №924/454/20 було безпідставно відмовлено, що свідчить про порушення процесуальних норм.

Враховуючи вищевикладене, скаржник вважає, що наявні підстави для скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.10.2020 у справі №924/454/20, як такого, в якому має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В поясненнях, скаржник також вказує на те, що на момент звернення прокурором до суду з даним позовом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна відсутня будь-яка інформація щодо спірної земельної ділянки.

Тобто, земельна ділянка, яку просить витребувати прокурор, не існує як об'єкт цивільного права, її кадастровий номер скасований; окрім того, будь-яке право на неї не зареєстроване. Одночасно, спірна земельна ділянка як об'єкт права припинила своє існування у визначених для земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093 межах, що в сукупності свідчить про відсутність індивідуальних ознак витребуваного майна станом на цей час.

Посилання прокурора на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у п. 56 постанови від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц є недоречним, оскільки у справі №367/2022/15-ц рішення попередніх судових інстанцій в цій частині були скасовані Верховним Судом з передачею справи на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення спору у таких справах, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду, адже за результатами нового розгляду справ фактично-доказова база в них може істотно змінитися, і така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки, які будуть зроблені у справах.

Разом з тим, за результатами нового розгляду, рішенням Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2020 року у справі №367/2022/15-ц, в позові першого заступника прокурора Київської області в частині витребування із незаконного володіння земельних ділянок відмовлено.

З огляду на наявність накладеного в рамках кримінального провадження чинного арешту на земельні ділянки, в які, входить спірне у даній справі майно, враховуючи, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про витребування майна з незаконного володіння відповідача.

Враховуючи вище викладене, зазначає, що наявні усі підстави для скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.10.2020 у справі №924/454/20, як такого, в якому має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи п.1 ч.1 ст. 277 ГПК України, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права п.4 ч.1 ст.277 ГПК України.

Від прокуратури Хмельницької області надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке:

- прокурором подано позовну заяву з дотриманням вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру";

- скаржник безпідставно ототожнив правовий статус особи, яка представляє прокуратуру області, як юридичну особу в адміністративно-господарських правовідносинах, і прокурора, який здійснює конституційну функцію з представництва інтересів держави в суді, та дійшов помилкового висновку про неприйнятність позовної заяви заступника прокурора області. Оскільки прокурором у спірних правовідносинах пред'явлено позов у порядку здійснення представництва інтересів держави в суді на підставі ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", положення ст. 11 цього Закону не підлягають застосуванню;

- вказаний скаржником арешт не перешкоджає суду ухвалити рішення про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу ТУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20678-СГ;

- задоволення позову про витребування спірної земельної ділянки можливе і до розгляду судом справи про скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про права власності та оренди ТОВ "Зарус-Інвест", ТОВ "Форк" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та не потребує зупинення розгляду цієї справи;

- рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2020 у справі №924/94/20 задоволено позов керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до ТОВ "Зарус-Інвест", ТОВ "Форк" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та скасовано записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ТОВ "Зарус-Інвест" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0144, 6822455800:04:002:0148, 6822455800:04:002:0149 припинивши право власності ТОВ "Зарус-Інвест" на ці земельні ділянки, скасовано записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди ТОВ "Агро-Еко-Граунд", на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0148, 6822455800:04:002:0149 припинивши право оренди ТОВ "Агро-Еко- Граунд" на ці земельні ділянки.

За наведеного вище, прокурор вважає, що твердження, викладені в апеляційній скарзі представника відповідача ТОВ "Зарус-Інвест", безпідставними, необґрунтованими, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.10.2020 законним та мотивованим, у зв'язку з чим скарга підлягає залишенню без задоволення.

В додаткових поясненнях, заступник прокурора Хмельницької області вказує на те, що упродовж 2020 року органами прокуратури Хмельницької області пред'явлено до Господарського суду Хмельницької області 90 позовів про витребування у ТОВ "Зарус-Інвест" на користь держави земель сільськогосподарського призначення, що неправомірно вибули із державної власності, шляхом неправомірного повторного використання права на їх безоплатну приватизацію.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області подало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає таке.

Позовну заяву у справі № 924/454/20 подано прокурором з дотриманням вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в матеріалах справи містяться документи, які належно засвідчують, що Головним управлінням Держгеокадастру в Хмельницькій області не вживаються заходи щодо повернення з незаконного володіння відповідачів спірної земельної ділянки.

Предметом позову вказаної справи є витребування майна з чужого незаконного володіння, а тому, незалежно від установлення досудовим розслідуванням та судом фактів вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, у кримінальній справі не будуть вирішені питання що стосуються підстав, заявлених у господарській справі позовних вимог. Крім того, наявність спору між сторонами в даній справі не виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими обґрунтовані вимоги позивача.

Вказаний скаржником арешт не перешкоджає суду дослідити обставини справи, обґрунтованість позовних вимог та їх вирішення по суті прийняти рішення про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093, загальною площею 2 га.

ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не погоджується із доводами апеляційної скарги щодо нерозривного зв'язку розгляду позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки із позовними вимогами про скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які заявлені у справі № 924/94/20, оскільки посилання на зміст ст.79-1 Земельного кодексу України та ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є відображенням особистого бачення скаржника та не підтверджені діючими положеннями чинного законодавства.

За наведеного, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області просить залишити апеляційну скаргу ТОВ "Зарус-Інвест" без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.10.2020 - без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк" не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

11.01.2021 та 14.01.2021 в судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та поясненнях, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.10.2020 р. по справі №924/454/20 слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Прокурор в судових засіданнях заявив, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Також, судом було залишено без розгляду клопотання ТОВ "Агро-Еко-Граунд", оскільки воно було подане з порушенням вимог, встановленими ч. 8 ст. 42 та ч. 2 ст. 170 ГПК України, про що зазначено в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 у справі № 924/454/20.

В судове засідання 14.01.2021 представники ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ТОВ "Агро-Еко-Граунд", ОСОБА_1 , ТОВ "Форк" не з'явилися.

Враховуючи приписи ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що вказані особи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, електроне листування (т. 1, а. с. 214, 217-224, 252; т. 2, а. с. 16-19), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників представники ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ТОВ "Агро-Еко-Граунд", ОСОБА_1 , ТОВ "Форк".

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника та прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20678-СГ (згідно заяви ОСОБА_1 , яка знаходиться в матеріалах справи) було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:04:002:0093). Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з "для ведення фермерського господарства" на "для ведення особистого селянського господарства". Надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822455800:04:002:0093) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (т. 1, а. с. 36-37).

Відповідно до письмової інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20.03.2020, Комунальним підприємством "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області 21.10.2017 зареєстровано за гр. ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093 (т. 1, а. с. 26-27).

26.10.2017 до Єдиного державного реєстру речових прав на майно внесено запис про припинення права власності гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093 (т. 1, а. с. 26-27).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.11.2017 (на підставі заяви директора ТОВ "Форк" ОСОБА_2 ) за ТОВ "Форк" зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0144, площею 42,0000га (шляхом об'єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093 із раніше сформованими ділянками), для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться: Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, Староушицька селищна рада (т. 1, а. с. 39-41).

Підставою виникнення права власності ТОВ "Форк" на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093 є договір купівлі продажу від 26.10.2017.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.04.2020, за ТОВ "Зарус-Інвест" зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0144, площею 42га. Дата державної реєстрації: 07.11.2017. Підстава виникнення права власності: Договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 4933, виданий 14.12.2017, видавник: Зима Н.Ф., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (т. 1, а. с. 28-29).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.04.2020, за ТОВ "Зарус-Інвест" зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0148, площею 40га. Дата державної реєстрації: 03.01.2018. Підстава виникнення права власності: Відомості з ДЗК, серія та номер: 603858, виданий 03.01.2018, видавник: Державний земельний кадастр; заява, серія та номер: 4992, виданий 15.12.2017, видавник: Зима Н.Ф., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (т. 1, а. с. 30-31).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.04.2020, за ТОВ "Зарус-Інвест" зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0149, площею 2га. Дата державної реєстрації: 03.01.2018. Підстава виникнення права власності: Відомості з ДЗК, серія та номер: 603646, виданий 03.01.2018, видавник: Державний земельний кадастр; заява, серія та номер: 4992, виданий 15.12.2017, видавник: Зима Н.Ф., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (т. 1, а. с. 32-33).

Зазначене також підтверджується і витягами з Державного земельного кадастру (т. 1, а. с. 42-49).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.04.2020 за ТОВ "Агро-Еко-Граунд" зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0148, площею 40га. Дата державної реєстрації: 14.03.2018. Підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 13.03.2018, видавник: Орендар: ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та орендодавець ТОВ "Зарус-Інвест" (т. 1, а. с. 30-31).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.04.2020 за ТОВ "Агро-Еко-Граунд" зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0149, площею 2га. Дата державної реєстрації: 14.03.2018. Підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 13.03.2018, видавник: Орендар: ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та орендодавець ТОВ "Зарус-Інвест" (т. 1, а. с. 32-33).

Також, 29.03.2018 внесено записи № 25502172 та №25501654 про арешт нерухомого майна, обтяжувач: Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької обл.; особа в інтересах якої встановлено обтяження: Головне Управління Національної поліції в Хмельницькій області Слідче управління, на підставі ухвали суду № 686/4632/18 від 21.03.2018 (т. 1, а. с. 30-33).

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.09.2019 (набрало законної сили 22.10.2019) у справі № 676/90/19 позов Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк" про визнання недійсним наказу задоволено. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20678-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00га, кадастровий номер 6822455800:04:002:0093 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (т. 1, а. с. 24-25).

Вказані вище обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093, загальною площею 2га.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб'єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суд від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19) прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Як убачається із позовної заяви, прокурор зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093 вибула з власності держави поза її волею, з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Листом від 24.01.2020 № 05/1-116вих.-20 заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням надати інформацію чи пред'явлено Управлінням позови з метою витребування (повернення) земельних ділянок (в т.ч. з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093) з незаконного володіння (т. 1, а. с. 50).

29.01.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області надано відповідь №10-22-0.6-520/2-20, що ним не подано позову до суду відносно земельної ділянки з вказаним кадастровим номером (т. 1, а. с. 51).

Листом від 24.01.2020 №05/1-115вих.-20 заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням повідомити про заходи, які вжито Управлінням з метою повернення земельних ділянок ( в т.ч. з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093) з незаконного володіння, державної реєстрації прав на них за державою (т. 1, а. с. 52).

29.01.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області надано відповідь №0-22-0.171-31/119-20, про те, що земельні ділянки (в т.ч. з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093) переведені у архівний шар на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки від 06.11.2017 ЗВ-6806257172017 ТОВ "Форк" шляхом об'єднання раніше сформованих земельних ділянок на підставі розробленої 30.10.2017 ТОВ "Інститут землеустрою "Право на землю" технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок ТОВ "Форк" для ведення особистого селянського господарства на території Староушицької селищної ради. Земельна ділянка утворена шляхом об'єднання раніше сформованих земельних ділянок має загальну площу 42,0000га та кадастровий номер 6822455800:04:002:0144. Шляхом поділу вказаної земельної ділянки утворені земельні ділянки: 6822455800:04:002:0148 площею 40,0га (власник ТОВ "Зарус-Інвест", орендар ТОВ "Агро-Еко-Граунд") та 6822455800:04:002:0149 площею 2,0га (власник ТОВ "Зарус-Інвест", орендар ТОВ "Агро-Еко-Граунд") та на підтвердження державної реєстрації даних земельних ділянок заявнику видано витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а також поземельні книги (т. 1, а. с. 53).

Згідно листа Земельно-аграрного центру №71 від 26.03.2018, вартість земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) залежить від місця розташування, конфігурації, площі, агровиробничих груп ґрунтів, потреба у рекультивації та низки інших факторів, орієнтовна середня ринкова вартість земельних ділянок по Кам'янець-Подільському району Хмельницької області становить 6 - 6 грн 50коп. за кв. м. (т. 1, а. с. 54).

Листом від 13.04.2020 №05/1-399вих.-20 заступник прокурора Хмельницької області повідомив Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом звернення до суду із позовною заявою до ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" про витребування на користь держави земельної ділянки кадастровий номер 6822455800:04:002:0093 (т. 1, а. с. 55).

15.04.2020 була складена позовна заява в цій справі, яка 17.04.2020 зареєстрована судом першої інстанції (т. 1, а. с. 1).

Вище зазначено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У випадку, якщо компетентний орган (в цьому випадку - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області) не був згідний з наявністю підстав для представництва прокурором, в тому числі і можливості самостійного звернення до суду, міг оскаржити такі дії прокурора. Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області заперечує звернення прокурора з цим позовом до суду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позовна заява підписана заступником прокурора Хмельницької області, який є неуповноваженою особою, суд зазначає таке.

Питання представництва прокурором інтересів держави в суді (функція, підстави, повноваження, порядок тощо) регулюються Конституцією України, Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України "Про прокуратуру", наказом Генерального прокурора України №186 від 21.09.2018 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень".

Відповідно до ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6 статті 23 зазначеного Закону визначені форми представництва, зокрема, звернення до суду з позовом.

За приписами ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

За пунктом 6.1 наказу Генерального прокурора України №186 від 21.09.2018 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень" (який відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про прокуратуру" є обов'язковим до виконання всіма прокурорами) позови (заяви) надсилати до суду за підписом Генерального прокурора, його першого заступника та заступників, керівників регіональних і місцевих прокуратур, їхніх перших заступників та заступників.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про прокуратуру" керівник окружної прокуратури, зокрема, представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями. У разі відсутності керівника окружної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника окружної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника окружної прокуратури.

Суд першої інстанції вірно вказав, що ТОВ "Зарус-Інвест" безпідставно ототожнив правовий статус особи, яка представляє конкретну установу у правовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями на підставі закону та прокурора, який здійснює представництво інтересів держави відповідно до статті 131-1 Конституції України та не враховано положення ч.1 ст.24 Закону України "Про прокуратуру", який є спеціальним законом у даному випадку, та надає заступнику керівника окружної прокуратури право подання позовної заяви, у т. ч. в порядку господарського судочинства.

Протилежні доводи скаржника є необґрунтованими, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.

Щодо посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 25.09.2019 в справі № 819/198/17 та від 27.05.2020 у справі № 819/478/17, суд зазначає, що обставини, за якими судом касаційної інстанції були зроблені відповідні висновки, на які в свою чергу посилається ТОВ "Зарус-Інвест" в апеляційній скарзі, є відмінними від обставин справи №924/454/20, а тому суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги вказану правову позицію.

За наведеного, позов підписано заступником прокурора Хмельницької області в межах наданої чинним законодавством компетенції, а протилежні посилання скаржника є необґрунтованими, здійснені на власному трактуванні законодавства, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.

Щодо позовних вимог про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093, загальною площею 2 га, суд зазначає таке.

Статтею 14 Конституції України та статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України зокрема встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб

Приписами ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 04.11.2020 у справі №327/1884/17).

У контексті частини третьої статті 16 ЦК України до позовів щодо захисту речових прав на нерухоме майно відноситься зокрема віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Зміст приписів ст. 387 ЦК України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення майна з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Стаття 388 ЦК встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Судом вище встановлено, що рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.09.2019 (набрало законної сили 22.10.2019) у справі № 676/90/19 позов Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк" про визнання недійсним наказу задоволено. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20678-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00га, кадастровий номер 6822455800:04:002:0093 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. У рішенні встановлено, зокрема, що ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Дергеокадастру у Хмельницькій області із заявою, надав недостовірну інформацію про те, що не використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Отже, земельна ділянка площею 2 га кадастровий номер 6822455800:04:002:0093, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, вибула із земель запасу державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Поданими у справі матеріалами також підтверджується, що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 6822455800:04:002:0093 було припинено та зареєстровано за ТОВ "Форк" на підставі договору купівлі-продажу від 26.10.2017.

У подальшому, за ТОВ "Форк" зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0144, площею 42,0000га (шляхом об'єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093 із раніше сформованими ділянками), для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться: Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, Староушицька селищна рада.

Вказана земельна ділянка (з кадастровим номером 6822455800:04:002:0144), в свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Форк" була відчужена ТОВ "Зарус-Інвест" на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2017.

ТОВ "Зарус-Інвест", отримавши у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0144, площею 42 га, поділив її на дві земельні ділянки з площами 2 га (кадастровий номер 6822455800:04:002:0148) та 40 га (кадастровий номер 6822455800:04:002:0149), які в подальшому передав в оренду ТОВ "Агро-Еко-Граунд" строком на 7 років на підставі договорів оренди землі від 13.03.2018, укладених між ТОВ "Зарус-Інвест" (орендодавець) та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" (орендар).

Тобто, з вищевикладених обставин чітко вбачається ряд послідовних дій щодо отримання у приватну власність з державної власності земельних ділянок, з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (об'єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

Враховуючи, що земельна ділянка, кадастровий номер 6822455800:04:002:0093, вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 № 22-20678-СГ, визнаного недійсними у судовому порядку рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.09.2019 у справі №676/90/19, через його незаконність, висновок суду першої інстанції про відсутність волі держави на вибуття ї її володіння такої земельної ділянки та порушенням вказаним прав держави є вірним.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 ).

Також, судом враховується правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, згідно з якою формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Окрім зазначеного, суд апеляційної інстанції бере до уваги висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 25.07.2018 у справі № 640/8456/16-ц, що в результаті об'єднання земельних ділянок не відбулося виникнення чи створення іншого нового майна, відмінного від попереднього, не має місця перетворення або переробка тощо, фактично та юридично відбулася заміна двох правовстановлюючих документів на один новий, яким засвідчено право власності на те саме майно, що й у попередніх двох документах. Залишилися попередніми як правові, так і фізичні характеристики об'єднаних ділянок, зокрема не відбулося зміни їх цільового призначення, розташування тощо. Земельна ділянка, утворена з земельних ділянок, які вибули з володіння позивача поза її волею, а тому зазначену земельну не слід вважати іншим, новоствореним майном, яке неможливо витребувати від відповідача за правилами статті 388 ЦК України.

Тобто, в цьому випадку прокурором обрано ефективний спосіб захисту інтересів держави, який передбачений цивільним законодавством, а протилежні доводи ТОВ "Зарус-Інвест" спростовуються викладеним.

При цьому судом враховано, що згідно додаткових пояснень першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури (т. 2, а. с. 20-21), впродовж 2020 року органами прокуратури Хмельницької області загалом пред'явлено до Господарського суду Хмельницької області 90 позовів про витребування у ТОВ "Зарус-Інвест" на користь держави 180 га земель сільськогосподарського призначення, що неправомірно вибули із державної власності, шляхом неправомірного, повторного використання права на їх безоплатну приватизацію для аналогічних потреб.

Отже, суд констатує, що у цьому випадку вбачається комплекс дій направлений на безоплатне набуття у власність юридичної особи земель сільськогосподарського призначення, з залученням фізичних осіб, які повторно використовують, вже використане, право на отримання у свою власність з державної земель сільськогосподарського призначення, та одночасне вчинення дій щодо унеможливлення подальшого повернення земельної ділянки (об'єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

Щодо доводів скаржника, з посиланням на ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відносно того, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав), то на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, відповідач свідомо чи не свідомо, робить логічну помилку, оскільки ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" говорить можливість скасування державної реєстрації прав виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, а не навпаки, як в нашому випадку.

В той же час, судом відхиляються твердження скаржника, з посиланням на те, що Великою Палатою Верховного Суду у справі № 367/2022/15-ц не було ухвалено остаточного рішення, а тому в постанові від 29.05.2019 не було сформульовано остаточного правового висновку, оскільки за приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому, зазначеною процесуальною нормою не встановлено не можливості врахування висновків Верховного Суду, викладеного в постанові, якою справу передано на новий розгляд.

Також, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що право оренди - це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Орендар як володілець і користувач земельною ділянкою фактично утримує її у себе та використовує.

Отже, в порядку віндикаційного позову власник має право витребувати земельну ділянку від її орендаря, який набув це право на підставі укладеного з добросовісним набувачем договору оренди.

У Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" існує безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а його дії з утримання земельної ділянки призводять до порушення майнових прав держави.

Крім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Щодо арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0148, 6822455800:04:002:0149, накладеного ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 у справі № 686/4632/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/73493536), суд апеляційної інстанції зазначає, що такий арешт

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 у справі № 686/4632/18, серед іншого, клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП в Хмельницькій області, погодженого з прокурором прокуратури Хмельницької області, про накладення арешту на земельні ділянки задоволено. Накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, зокрема на земельні ділянки за межами населених пунктів Камянець-Подільського району Хмельницької області, а саме на території Староушицької селищної ради (територіальної громади), які зареєстровані за ТОВ "Зарус-Інвест": 6822455800:04:002:0148, 6822455800:04:002:0149.

Апеляційний господарський суд зазначає, що такий арешт був накладений за клопотанням слідчого, яке погоджено з прокурором, з метою захистити інтереси держави, запобігти подальшому відчуженню таких земельних ділянок.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що спосіб, у який земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:002:0093 вибула із власності держави та наявність, інших проваджень, в тому числі і в господарських судах, як зазначено вище свідчать про ряд послідовних дій щодо отримання у приватну власність з державної власності земельних ділянок, з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (об'єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

Окрім того, спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 2-3392/11). Залежно від суб'єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

В цьому конкретному випадку, такий арешт не є перешкодою в задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки, оскільки, як і накладений в межах кримінального провадження арешт, так і позов в цій господарській справі, направлені на захист інтересів держави, порушенні внаслідок вибуття з її власності земельної ділянки, поза її волею.

Щодо посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на те, що позовними вимогами про витребування у відповідачів земельної ділянки порушуються права особи на мирне володіння майном судом враховується таке.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23 вересня 1982 року в справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21 лютого 1986 року в справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

За наведеного, апеляційний господарський суд підсумовує, що в цій справі, з врахуванням спірних правовідносин, установлених судом обставини та наведених норм права, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Також, місцевий господарський суд вірно вказав, що з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцеві набувачі, які не заявили зустрічні позови у справі №924/454/20, можуть заявити до власника земельних ділянок позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок. Крім того, кінцевий набувач, із власності якого витребовується земельна ділянка, також не позбавлений можливості відновити свої права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред'явивши вимогу до осіб, в яких вони придбали ці ділянки, про відшкодування збитків.

Окрім того, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010 ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Також, у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Підсумовуючи вищевикладене, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.10.2020р. у справі № 924/454/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.10.2020р. у справі № 924/454/20 - без змін.

2. Справу № 924/454/20 надіслати Господарському суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "18" січня 2021 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.