Провадження № 33/4820/92/21
Справа № 686/25097/20 Головуючий в 1-й інстанції Козак О. В.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Федорова Н. О.
18 січня 2021 року м.Хмельницький
Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2020 року, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя: АДРЕСА_1 , який не працює,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 420 грн. 40 коп. судового збору.
За постановою суду, 13.09.2020 року о 07 годині 00 хвилин ОСОБА_1 на автодорозі Хмельницький-Стуфчинці +4 км, 200 м керував автомобілем марки «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.9 а) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Непогоджуючись з постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанову вважає необґрунтованою, винесеною з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин справи, висновки суду про доведеність його вини є передчасними.
Посилається на те, що суд не врахував, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідав вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема дії, що поставлені поліцейським у вину ОСОБА_1 , виходять за межі диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому такий підлягав поверненню на доопрацювання.
Суд безпідставно поклав в основу доведеності вини ОСОБА_1 пояснення свідків, оскільки останні, будучи допитані судом першої інстанції, плутались у своїх показах, не змогли точно вказати місце та місяць події, крім того вказали, що підписували лише один документ - протокол.
Розгляд справи проведено неповно, оскільки суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотань щодо витребування оригіналів повних відеозаписів з місця події та виклик поліцейських, які складали адмінматеріали.
Результати огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння є недопустимим доказом, оскільки такий огляд проведений за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820», який не є спеціальним технічним засобом, дозволеним до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також не є серитифікованим приладом.
Відеозапис події є неналежним доказом, оскільки не підтверджує обставини, викладені у протоколі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги при розгляді даної справи суддею першої інстанції виконанні в повній мірі.
Висновок судді про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 ґрунтується на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку.
Незважаючи на те, що ОСОБА_1 своєї вини не визнає, його винуватість у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом.
Зокрема даними:
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 486748 від 13.09.2020 року, з якого вбачається, що 13.09.2020 року о 07 годині 00 хвилин на автодорозі Хмельницький-Стуфчинці +4 км, 200 м ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив п. 2.9 а) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП (а.с. 2);
- роздруківки тесту на стан алкогольного сп'яніння, проведених за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820», якими підтверджується стан сп'яніння ОСОБА_1 - 0,63 %0. Такий результат тесту на звороті підписаний свідками особисто (а.с. 1);
- акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд проведений у зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук; результат огляду - 0,63 %0. Огляд проведено у присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З результатами ОСОБА_4 погодився, що підтвердив своїм підписом у графі «з результатом згоден» (а.с. 6);
- письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якими підтверджується, що вони були запрошенні працівниками поліції бути свідком проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. В їх присутності останній пройшов такий огляд за допомогою приладу «Драгер», результат якого показав 0,63%0. В лікувальний заклад ОСОБА_1 їхати відмовився (а.с. 3,4).
В суді першої інстанції свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили свої письмові пояснення та пояснили, що у їх присутності ОСОБА_5 проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер». Після того, як він продув даний прилад, він показав результат 0,6%0. Проведення огляду на стан сп'яніння у медичному закладі не вимагав.
Поясненнями свідка ОСОБА_6 , який працює інспектором сектору реагування патрульної поліції, наданими суду першої інстанції, підтверджується те, що поблизу с. Стуфчинці, підійшовши до водія автомобіля, яким в подальшому виявився ОСОБА_5 , відчув запах алкоголю. Після цього запропонував йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», на що останній погодився. Після залучення двох свідків ОСОБА_1 пройшов даний огляд.
Даними відеозаписів, з якими ознайомився апеляційний суд, підтверджується, дата, час та місце зупинки автомобіля марки «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 5).
Вказані докази взаємопов'язані, взаємодоповнюють один одного і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню.
Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.
Враховуючи сукупність наведених доказів, суд першої інстанції, розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та обгрунтовано визнав його винним у вчиненні вказаного правопорушення.
Відповідно до викладеного, твердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими, на увагу суду не заслуговують і спростовуються вищезазначеними доказами.
Посилання сторони захисту на те, що суд безпідставно не повернув адміністративний матеріал щодо ОСОБА_1 на доопрацювання, оскільки його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані неправильно, апеляційний суд до уваги не приймає виходячи з наступного.
Так, стаття 8 КУпАП передбачає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
В цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність. Натомість у результаті внесення змін до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена.
Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 720-IX від 17 червня 2020 року, передбачено низку змін, якими, зокрема, виключено ст. 286-1 КК України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та повернуто колишню редакцію ст. 130 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність.
Отже, дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому підстав для повернення адміністративних матеріалів на доопрацювання у суду не було.
Твердження про те, що суд необгрунтовано врахував письмові пояснення свідків, оскільки останні в суді першої інстанції не змогли вказати місце та місяць означеної події, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки із моменту події пройшов значний проміжок часу, тому свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дійсно, могли не пам'ятати точну дату вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення.
Натомість, зазначені свідки підтвердили, що в їх присутності ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», результат тесту становив 0,6%0. Отже, підтвердили обставини, викладені у своїх письмових поясненнях та у протоколі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, свідки підтвердили і дійсність своїх підписів у протоколі про адміністративне правопорушення, своїх письмових поясненнях та на звороті роздруківки тесту приладу «Драгер».
Отже, суд обґрунтовано врахував письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час постановлення оскаржуваного рішення.
Посилання на те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про виклик поліцейських є необгрунтованим, оскільки свідок ОСОБА_6 , який працює інспектором сектору реагування патрульної поліції та складав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , був допитаний судом першої інстанції, що підтверджується даними аудіозапису судового засідання Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.12.2020 року.
Що стосується необґрунтованої відмови в задоволенні клопотання про витребування оригіналів повних відеозаписів з місця події, то, як вбачається із даних журналів та аудіозаписів судових засідань Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, таке клопотання стороною захисту в місцевому суді не заявлялось.
Доводи щодо недопустимості такого доказу як тест з технічного приладу «Drager Alcotest 6820», оскільки даний прилад не є спеціальним технічним засобом, дозволеним до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також є несеритифікованим приладом, апеляційний суд до уваги не бере, виходячи з наступного.
Згідно з даними сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/2-4574-2014, виданий фірмі Drager Safety AG & CO. KGaA, Німеччина, копія якого надана апеляційному суду на запит, засвідчує, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики тип засобів вимірювальної техніки «Газоаналізатори Аlcotest …, Interlock XT» затверджено та зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за № У788-14.
Міжповірочний інтервал встановлений під час затвердження типу - 1 рік.
Газоаналізатори Drager Аlcotest є сертифікованим приладом, що підтверджується даними сертифікату відповідності № UA.TR.039.645 (виданий 08.06.2018 року та дійсний до 07.06.2023 року).
21.12.2019 року газоаналізатор Аlcotest 6820 № ARLG - 0462 виробник Drager Safety AG and CO. KGaA, Німеччина, за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння, пройшов повірку, в результаті якої встановлено, що він відповідає вимогам Методики повірки МПУ 066/05-2013. Зазначене підтверджується копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 12-01/8045 від 21.12.2019 року (чинне до 21.12.2020 року).
Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність", який набрав чинності 01.01.2016, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається. Пунктом 1 статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов'язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01.01.2016.
Таким чином, газоаналізатори (алкотестери) виробництва компанії Drager Safety AG and CO. KGaA, Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту.
За таких умов, огляд ОСОБА_1 проведений за допомогою технічного приладу, яким дозволено такий огляд, отже результат тесту приладу «Drager Alcotest 6820» є допустимим доказом у справі, тому суд обгрунтовано поклав такий в основу доведеності вини ОСОБА_1 .
Посилання апелянта на те, що відеозапис, наявний в матеріалах справи, не є доказом, який підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки з такого вбачається дата, час та місце означеної події, а також особа правопорушника, що в сукупності з іншими доказами підтверджує фактичні обставини справи та винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_4 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушника.
З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, як того просить апелянт, - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Федорова Н.О.