Провадження № 11-кп/4820/84/21 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Справа № 676/5872/18 Доповідач ОСОБА_2
Категорія: ст.128 КК України
15 січня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі :
головуючої - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретарів с/з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
потерпілого ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_11 ,
захисника ОСОБА_12
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240070001191 по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника - адвоката ОСОБА_12 на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2020 року,
Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 29 травня 2020 року ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лохвиця Полтавської області, який проживає по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, працюючого водієм ТОВ «Велес Буковина», не судимого,
визнано винуватим в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, та призначено покарання у виді одного року обмеження волі.
У відповідності до ст.75 КК України звільнено ОСОБА_11 від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст.76 КК України зобов'язано засудженого ОСОБА_11 :
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Позовні вимоги ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 23356 грн. та моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_10 завдану моральну шкоду в розмірі 12906 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
За вироком суду, ОСОБА_11 близько 17.40 годин 25 липня 2018 року на автодорозі навпроти будинку по АДРЕСА_2 , під час словесної суперечки з ОСОБА_10 , яка виникла після дрібної дорожньо-транспортної пригоди за їх участі, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг передбачати, що від падіння на тверде покриття дороги особа може отримати тілесне ушкодження, проявив злочинну недбалість щодо наслідків тяжкості спричиненої шкоди, від завданого удару в обличчя потерпілому, останній впав на асфальтове покриття дороги, внаслідок чого отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому шийки правої стегнової кістки без зміщення уламків, яке по степені тяжкості відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, яке призвело до тривалого розладу здоров'я, більше 21 дня.
Не погоджуючись з вироком суду, потерпілий, обвинувачений та його захисник подали апеляційні скарги.
У поданій апеляційній скарзі потерпілий просить оскаржуваний вирок скасувати в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки. Стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого 23 356 грн. матеріальної шкоди та 30 000 грн. моральної.
Свої вимоги аргументує тим, що призначене обвинуваченому покарання неспіврозмірне з тяжкістю вчиненого ним злочину та заподіяною шкодою.
Зазначає, що злочинні дії ОСОБА_11 призвели до фізичних страждань, болю, психологічного стресу, дискомфорту, який відчувається по сьогоднішній день, а його травмована нога внаслідок операцій вкоротилась на 3 см., що спричиняє не лише незручність, але й сильне душевне хвилювання.
Стверджує, що обвинувачений після вчинення кримінального правопорушення свою вину не визнав, не примирився із потерпілим, не відшкодував понесені витрати на лікування, в судових засіданнях поводився зухвало, зневажливо, погрожував фізичною розправою, що свідчить про відсутність будь-якого розкаяння у його діях.
Звертає увагу на зміст вироку суду, який не містить підстав і мотивів звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Зазначає апелянт і про неточності та суперечності у рішенні суду в частині розміру відшкодування матеріальної шкоди, а також неврахування того, що належних доказів про сплату йому коштів (факту їх отримання) в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди, матеріали кримінального провадження не містять.
У поданих апеляційних скаргах обвинувачений та його захисник просять оскаржуваний вирок в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 12906 грн. скасувати.
Свої вимоги аргументують тим, що даний розмір моральної шкоди не підтверджується жодним доказом по справі.
Наголошують, що судом не з'ясовано у чому саме полягала моральна шкода, чому саме така сума коштів необхідна для відновлення моральних страждань потерпілого.
Вказують, що обвинуваченим відшкодовано потерпілому 30 000 грн., з них - 23 356 грн. матеріальної шкоди та 6 644 грн. моральної шкоди, яка є необхідною і достатньою у даному кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення потерпілого, обвинуваченого та його захисника на підтримку поданих апеляційних скарг з підстав наведених у них, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку місцевого суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, надавши обвинуваченому останнє слово та право виступу в судових дебатах, колегія суддів приходить до наступного висновку.
У відповідності до ст.404 КПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, в якій фактичні обставини та правова кваліфікація дій обвинуваченого не оскаржуються.
Твердження потерпілого, наведені у апеляційній скарзі, про невідповідність призначеного обвинуваченому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі внаслідок м'якості та безпідставне звільнення від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України, колегія суддів не приймає до уваги.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні ОСОБА_11 покарання, місцевий суд дотримався положень статей 50, 65 КК України, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання у межах санкції статті, за якою його засуджено, зі звільненням від його відбування на підставі ст.75 цього Кодексу, що, на думку колегії суддів, є співмірним протиправному діянню, достатнім для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Судом враховано ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, те, що ОСОБА_11 вину визнав, раніше не судимий, добровільно відшкодував матеріальну шкоду, частково - моральну, за місцем проживання характеризується позитивно.
Фактів, які б підвищували соціальну небезпеку дій ОСОБА_11 у межах цієї кримінально-правової кваліфікації, у справі не встановлено.
Погоджується колегія суддів і з висновками суду про щире каяття обвинуваченого, оскільки його ставлення до скоєного підтверджено не лише словами в судовому засіданні, а й діями, спрямованими на усунення негативних наслідків злочину наскільки це можливо (відшкодування матеріальної шкоди у повному розмірі та моральної шкоди частково).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що з урахуванням усіх обставин кримінального провадження в сукупності, вид і розмір покарання, визначений місцевим судом ОСОБА_11 , є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, рішення цього суду про можливість виправлення ОСОБА_11 без відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою є належним чином мотивованим, а тому воно не сприймається як явно несправедливе чи недостатнє для досягнення мети покарання.
Доводи апеляційних скарг про неправильне вирішення цивільного позову, є необґрунтованими і не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Рішення суду щодо цивільного позову, на переконання колегії суддів, прийнято з дотриманням положень статей 128, 129 КПК України та статей 22, 23, 1166, 1167 ЦК України. Вирок суду відповідає вимогам ст.374 КПК України, у ньому наведено мотиви та підстави для часткового задоволення цивільного позову.
Зокрема, як убачається з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції, розмір відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди потерпілому визначено з урахуванням доказів про понесення ним матеріальних витрат, а також, виходячи із конкретних обставин провадження, в тому числі засад розумності, виваженості та справедливості, він відповідає ступеню завданих йому матеріальних збитків, фізичних та моральних страждань, і вважати його необґрунтованим, колегія суддів підстав не має.
Таким чином, доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження не містять достатніх даних про порушення судом першої інстанції при розгляді провадження в частині призначення покарання та цивільного позову норм матеріального закону, які ставили б під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
У зв'язку із наведеним, керуючись ст.ст. 404-405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати,
Вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2020 року щодо ОСОБА_11 залишити без змін, а апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника - адвоката ОСОБА_12 без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4