Кіровоградської області
"28" квітня 2010 р.Справа № 18/34
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді С. В. Таран, розглянувши матеріали справи №18/34
за позовом: відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком", м. Київ
до відповідача: військової частини А 0981, м. Кіровоград
про стягнення 26742,54 грн.
Представники сторін:
від позивача - Сєров В.М., довіреність №4573 від 21.07.2008 року;
від відповідача - Герешенко О.П., довіреність №801 від 21.04.2010 року.
В судовому засіданні 22.04.2010 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 28.04.2010 року о 14:30 год., про що присутні представники сторін повідомлялись під розписку (а.с. 96).
Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" подано позов про стягнення з військової частини А 0981 заборгованості у сумі 26742,54 грн., з яких: 25177,20 грн. - основна заборгованість за послуги зв'язку, 344,92 грн.- пеня, 873,29 грн. - інфляційні збитки, 347,13 грн. - 3% річних.
Відповідач у запереченнях на позов б/н та б/д (вх. №02-11/13056 від 22.04.2010 року) позовні вимоги визнав за умови солідарної відповідальності з головним розпорядником коштів - Головним управлінням зв'язку та інформаційних систем генерального штабу Збройних Сил України, посилаючись на відсутність фінансування у 2009 році (а.с.84-85).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.
На підставі договору на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" ("виконавець") та військовою частиною А 0981 ("споживач"), №263/8 від 01.01.2003 року (далі - договір №263/8 від 01.01.2003 року), позивачем в період з лютого місяця 2009 року по січень місяць 2010 року надавались відповідачу послуги з експлуатаційно-технічного обслуговування засобів і споруд зв'язку, що підтверджується актом приймання-передачі засобів і споруд зв'язку та актами виконаних робіт (а.с. 16, 99-109).
Пунктом 2.1.2 договору №263/8 від 01.01.2003 року споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати суми згідно з розрахунком вартості послуг.
Згідно з розрахунком вартості послуг (додаток №3Б до договору №263/8 від 01.01.2003 року в редакції додаткової угоди від 01.03.2005 р.) сторонами узгоджена щомісячна плата за експлуатаційно-технічне обслуговування лінійних і станційних споруд зв'язку в сумі 2098,10 грн. (а.с. 25).
Відповідно до пункту 3.1 договору №263/8 від 01.01.2003 року розрахунки за експлуатаційно-технічне обслуговування проводяться споживачем щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунків виконавця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Докази отримання відповідачем рахунків містяться в матеріалах справи (а.с. 54-77).
Між тим взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав, за надані в період з лютого місяця 2009 р. по січень місяць 2010р. послуги з експлуатаційно-технічного обслуговування засобів та споруд зв'язку не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 25177,20 грн. (а.с. 111).
Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Докази виконання відповідачем в повному обсязі прийнятих на себе зобов'язань за договором №263/8 від 01.01.2003 року в матеріалах справи відсутні, на вимогу суду- не подано, а тому позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 25177,20 заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором №263/8 від 01.01.2003 року в сумі 344,92 грн.
Пунктом 3.5 договору №263/8 від 01.01.2003 року передбачено, що при невиконанні пункту 2.1.2 договору, споживач сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу.
Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення пені за період з 11.03.2009 року по 11.09.2009 року в сумі 120,02 грн. за прострочення виконання зобов'язання за лютий місяць 2009 року; за період з 11.04.2009 року по 11.10.2009 року в сумі 119,33 грн. за прострочення виконання зобов'язання за березень місяць 2009 року; за період з 11.05.2009 року по 05.11.2009 року в сумі 105,57 грн. за прострочення виконання зобов'язання за квітень місяць 2009 року - на загальну суму 344,92 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
Підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 11.03.2009 року по 10.02.2010 року в сумі 347,13 грн. та інфляційні втрати за період з березня місяця 2009 року по січень місяць 2010 року в сумі 873,29 грн., оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Доводи відповідача про неможливість виконання зобов'язання вчасно (стаття 607 Цивільного кодексу України) та щодо відсутності його вини у виникненні заборгованості (стаття 614 Цивільного кодексу України, стаття 218 Господарського кодексу України) до уваги господарським судом не приймаються, оскільки відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання; відповідальність же боржника за порушення грошового зобов'язання настає незалежно від його вини.
В задоволенні клопотання військової частини А0981 щодо залучення до участі у справі іншого відповідача (а.с.84-85) слід відмовити, оскільки відповідач, який є юридичною особою (а.с.86), самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями (стаття 96 Цивільного кодексу України).
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 24, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з військової частини А 0981 (25025, м. Кіровоград-25, р/р №35214032000457 в ГУДКУ в Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 08540730) на користь відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3 р/р №26006501022891 в Київській регіональній дирекції ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 322904, ідентифікаційний код 16479714) - 25177,20 грн. основного боргу, 344,92 грн. пені, 347,13 грн. 3% річних, 873,29 грн. інфляційних збитків, 267,43 грн. державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя С.В. Таран
Повний текст рішення складено і підписано відповідно до вимог статей 84, 85 Господарського процесуального кодексу України 30.04.2010 року.