Справа № 487/4813/16-ц
Провадження № 4-с/487/97/20
29.12.2020 року м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Павлової Ж.П., за участю секретаря судового засідання Поліщук І.В., розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)Чернявської А.Б. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника,
21.10.2020 року, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою напостанову головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)Чернявської А.Б. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
У своїй скарзі, заявник зазначила, що у серпні 2020 року при отриманні заробітної плати йому стало відомо, що з неї стягуються кошти на користь КАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до постанови головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Чернявської А.Б. ВП № 57334618 від 12.08.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату при примусовому виконанні виконавчого листа № 487/4813/16-ц, виданого Заводським районним судом м.Миколаєва 13.09.2018 року.
Вважає, що дії головного державного виконавця є неправомірними, оскільки останній здійснив заходи примусового виконання виконавчого листа № 487/4813/16-ц за рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 08.08.2018 року, яке було скасовано постановою Миколаївського апеляційного суду від 29.11.2018 року.
Посилаючись на вищезазначене просив визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Чернявської А.Б. про звернення стягнення на заробітну плату від 12.08.2020 року у виконавчому провадженні № 57334618 з примусового виконання виконавчого листа № 487/4813/16-ц виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 13.09.2018 року; визнати неправомірними дії останньої щодо не надіслання на адресу ОСОБА_1 копії постанови ВП №57334618 від 12.08.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату з ціллю її можливого оскарження та зобов'язати її закінчити виконавче провадження №57334618 за виконавчим листом № 487/4813/16-ц виданим Заводським районним судом м.Миколаєва 13.09.2018 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № DN 81AR12530216 від 24.03.2008 року про надання споживчого кредиту.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.10.2020 року вищезазначена скарга прийнята до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні.
17.11.2020 року до суду від начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Романчука С.М. надійшов відзив на скаргу ОСОБА_1 , в якому просив у задоволенні скарги останнього відмовити посилаючись на те, що 03.10.2018 року за заявою стягувача АТ КБ «ПриватБанк» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Оскільки рішення боржником виконане не було, 12.08.2020 року у відповідності до ст.ст. 68-70 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника на суму 90 556,14 грн. Станом на 16.11.2020 жодних відомостей про скасування судового рішення на підставі якого видано виконавчий документ, визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню до відділу ДВС не надходило, а тому підстав для закінчення виконавчого провадження згідно з п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» не встановлено. Державний виконавець при винесені оскаржуваної постанови діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.
У судове засідання заявник не з'явився, надав до суду заяву про розгляд скарги за його відсутності та відсутності його представника, вимоги скарги підтримує просить її задовольнити.
У судове засідання державний виконавець не з'явився, про день розгляду скарги був повідомлений належним чином.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Згідно ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. За п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.08.2018 року позов Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DN81AR12530216 від 24.03.2008 року у розмірі 80 903,24 грн., з яких: заборгованості за кредитом - 49 261,28 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 17 421,51 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 14 220,45 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 238,71 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про захист конституційних прав людини і громадянина - залишено без задоволення.
В подальшому постановою Миколаївського апеляційного суду від 29.11.2018 року, рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 08.08.2018 року в частині позову АТ КБ «ПриватБанк» змінено, зменшено стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» загальної заборгованості з 80 903,24 грн. до 58 735,59 грн. та судових витрат з 1237,071 грн. до 899,30 грн. Рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову залишено без змін. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 509,10 грн. судових витрат.
На виконання рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 08.08.2018 року, Заводським районним судом м.Миколаєва, 13.09.2018 року було видано виконавчий лист, на підставі якого 03.10.2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Постановою головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)Чернявської А.Б. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 12.08.2020 року, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , а саме заробітну плату, яку він отримує у ТОВ «Миколаївбудавто».
Як вбачається з досліджених у судовому засіданні доказів, вимоги заявника ОСОБА_1 визначенні у скарзі є безпідставними та необґрунтованими, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.ч.4,8 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Так у судовому засіданні встановлено та із матеріалів скарги вбачається, що у державного виконавця відсутні відомості про скасування рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 08.08.2018 року на підставі якого було видано виконавчий документ або відомості про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню. У зв'язку з чим у останнього відсутні підстави щодо закінчення виконавчого провадження згідно з п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
За такого постанова головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)Чернявської А.Б. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 12.08.2020 року винесена з дотриманням положень Закону України і в межах наданих повноважень останньому.
Крім того, факт не направлення боржнику копії постанови державного виконавця не впливає на її правомірність, а отже, не дає беззаперечних підстав для її скасування.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.05.2019 року у справі №758/8095/15.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, прийнята головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)Чернявською А.Б. правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства та в рамках Закону України «Про виконавче провадження», підстав для її скасування немає, а тому в задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України,
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)Чернявської А.Б. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
СУДДЯ: Ж.П. Павлова