18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 567/16/19
провадження № 51-5098 ск 20
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши матеріали провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2019 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року,
Засуджений звернувся з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Ухвалою Суду від 26 жовтня 2020 року касаційну скаргу засудженого було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і встановлено строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії вказаної ухвали. У цьому рішенні також було зазначено у чому саме полягали допущені недоліки скарги та роз'яснено, що в разі невиконання вимог згаданої норми права в установлений строк, касаційна скарга повертається особі, яка її подала.
У межах наданого строку засуджений повторно звернувся до суду касаційної інстанції. Проте приписів ст. 427 КПК не дотримано, допущених недоліків не усунуто.
Виходячи зі ст. 129 Конституції України насамперед забезпечується право на апеляційне оскарження судового рішення, а право на касаційне оскарження - у визначених законом випадках та порядку.
Наведені законодавчі положення залишено поза увагою.
Зокрема, як убачається зі змісту нової скарги, у ній ОСОБА_4 заперечує обґрунтованість його засудження за вчинення злочину проти життя особи. Однак при цьому скаржник знову не наводить аргументів, які би ставили під сумнів законність вироку з огляду на положення статей 84, 87, 91, 374 КПК, зважаючи також на сукупність зібраних у справі доказів у їх взаємозв'язку, як це передбачено правилами ст. 94 цього Кодексу. Замість цього доводи засудженого зводяться лише до тверджень про відсутність у нього умислу на вбивство та про неправильність протилежних висновків суду.
Разом із цим, наводячи власну версію подій, ОСОБА_4 знову по суті не погоджується з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, перевірка яких не належать до компетенції суду касаційної інстанції в силу ч. 1 ст. 433 вказаного Кодексу.
Крім того, попри те, що вирок переглядався в апеляційному порядку, в поданій скарзі не зазначено, яких конкретних доводів сторони захисту не було розглянуто і не надано на них вичерпних відповідей в оспорюваній ухвалі. Не викладено ОСОБА_4 обґрунтування в аспекті статей 284, 404, 405, 407, 417, 419 КПК допущення при здійсненні апеляційного провадження таких порушень норм матеріального та процесуального права, які тягнуть за собою обов'язкове скасування рішення суду апеляційної інстанції.
Таким чином, у касаційній скарзі немає й правового обґрунтування заявленої вимоги про скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу судових рішень і закриття кримінального провадження.
Недодержання ст. 427 КПК перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід повернути скаржнику на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 вказаного Кодексу.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 3 ст. 429 КПК, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2019 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3