Ухвала
18 січня 2021 року
м. Київ
справа № 643/10816/17
провадження № 61-188ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Надобко Тетяни Юріївни на рішення Московського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Харківського відділення філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила: визнати незаконним та скасувати наказ Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Харківського відділення філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Філія ПАТ «Українська залізниця») від 20 червня 2017 року № 112-к/тр «Про припинення трудового договору (контракту)»; поновити її на посаді помічника начальника з кадрових питань Філії ПАТ «Українська залізниця» з 22 травня 2017 року; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 травня 2017 року до дня ухвалення рішення про поновлення її на роботі, розмір якого на дату розгляду справи судом (04 вересня 2020 року) становить 344 249,03 грн.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року (повний текст якої складено 09 грудня 2020 року) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Надобко Т. Ю. задоволено частково. Рішення Московського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково. Постановлено змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади помічника начальника з кадрових питань Філії ПАТ «Українська залізниця» відповідно до частини четвертої статті 40 Кодексу законів про працю України, з «20 червня 2017 року» на «24 червня 2017 року» за прогул з 22 травня 2017 року до 06 червня 2017 року. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
29 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Надобко Т. Ю. подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Московського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Доводи заявника про те, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги, не заслуговують на увагу, оскільки пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав працівників від незаконного звільнення з роботи, і не входить до структури заробітної плати.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, провадження № 12-301гс18.
Отже, ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору в частині позовних вимог про поновлення її на роботі, але в частині вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу їй необхідно сплатити судовий збір.
Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Позовну заяву подано у серпні 2017 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року - 1 600 грн) (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на свою користь 344 249,03 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання цієї касаційної скарги в розмірі 6 884,98 грн (344 249,03 грн х 1 % х 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 6 884,98 грн має бути перерахований або внесений за реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р?ні/ Печерс.р?н/22030102, ЄДРПОУ - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, Код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати Верховному Суду оригінал квитанції (платіжного доручення).
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Надобко Т. Ю. необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Надобко Тетяни Юріївни на рішення Московського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. А. Стрільчук