Постанова
Іменем України
14 січня 2021 року
м. Київ
справа б/н
провадження № 61-16635ав20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
за участю секретаря судового засідання: Крук М. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «Ідея Банк»,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства «Ідея Банк» на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 жовтня
2020 року за заявою акціонерного товариства «Ідея Банк» про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд Постійно діючого Третейського суду при Асоціації український банків, за позовом акціонерного товариства «Ідея Банк» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст вимог заяви та її обґрунтування
У жовтні 2020 року акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення кредитної заборгованості.
Ухвалою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків
від 06 жовтня 2020 року порушено провадження у справі за позовом АТ «Ідея Банк» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Також 26 жовтня 2020 року АТ «Ідея Банк» звернулося до Київського апеляційного суду із заявою про забезпечення позову до ФОП ОСОБА_1 у порядку частини третьої статті 152 ЦПК України.
Заява обґрунтована тим, що 29 травня 2020 року між ФОП ОСОБА_1 та
АТ «Ідея Банк» укладено кредитний договір № 1086.
У строк, передбачений у вимозі про дострокове погашення кредиту, та на день пред'явлення позову, заборгованість не погашена в повному обсязі. Станом на
18 серпня 2020 року сума заборгованості за кредитним договором, що підлягає достроковому погашенню становить 461 077,33 грн.
Ухвалою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків
від 06 жовтня 2020 року порушено провадження у справі за позовом АТ «Ідея Банк» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заявник зазначив, що за ФОП ОСОБА_1 жодного рухомого та нерухомого майна не зареєстровано, що підтверджується відповідними витягами та інформаційними довідками.
Крім того, заявник вказував, що перед АТ «Ідея Банк» також наявна прострочена заборгованість юридичної особи ПП «С-Тревел» та поручителя ФОП ОСОБА_1 .
Враховуючи, що предметом позову є стягнення заборгованості в суттєвій сумі з боржника, а також наявність інших невиконаних зобов'язань, відсутність зареєстрованого майна у боржника, існує ризик кредитора щодо неповернення кредитних грошових коштів.
Посилаючись на зазначені обставини, АТ «Ідея Банк» просило вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- накласти арешт у межах суми 461 077,33 грн на все рухоме та нерухоме майно, в тому числі на корпоративні права, що належать на праві власності
ФОП ОСОБА_1 ;
- накласти арешт на грошові кошти в межах суми 461 077,33 грн, що належать
ФОП ОСОБА_1 та знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках, або інших кредитно-фінансових установах на території України.
Короткий зміст судового рішення і мотиви його прийняття
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року у задоволенні заяви АТ «Ідея Банк» про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що арешт як захід забезпечення позову може бути накладено лише на конкретне індивідуально визначене майно, та грошові кошти, які належать відповідачу. Проте банк у поданій заяві не надав відомостей про майно відповідача та відкриті банківські рахунки, на яких би знаходилися грошові кошти, що унеможливлює задоволення заяви про забезпечення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
09 листопада 2020 року АТ «Ідея Банк» звернулося до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Вжити заходів забезпечення позову, а саме:
- накласти арешт у межах суми 461 077,33 грн на все рухоме та нерухоме майно, в тому числі на корпоративні права, що належать на праві власності
ФОП ОСОБА_1 ;
- накласти арешт на грошові кошти в межах суми 461 077,33 грн, що належать
ФОП ОСОБА_1 та знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках, або інших кредитно-фінансових установах на території України.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно тлумачив частину першу статті 150 ЦПК України та зробив помилковий висновок про те, що арешт може бути накладено на конкретне, індивідуально визначене майно та грошові кошти, що належать відповідачу.
Під час накладання арешту на активи, грошові кошти та інше майно боржника не обов'язково вказувати конкретні рахунки чи майно боржника, що належать йому на праві приватної власності, оскільки важливим є сама суть та обсяг позовних вимог, у межах яких забезпечується позов шляхом накладання арешту на будь-яке майно з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення.
Висновок суду суперечить положенням статті 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відповідно до якої відомості (інформація) про рахунки клієнта є банківською таємницею, у зв'язку з чим заявник не міг знати щодо конкретних відкритих банківських рахунків.
Заявник зазначив, що, перевіривши Державні реєстри на предмет належності відповідачу будь-якого майна, таке не виявлено, проте у разі набуття такого відповідачем, наявний арешт буде належним чином забезпечувати позов, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у значній сумі, наявність невиконаних, прострочених зобов'язань, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі
№ 56/4037/18, який не враховано апеляційним судом.
Доводи інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу АТ «Ідея Банк» до Верховного Суду не надходив.
Надходження апеляційної скарги до суду касаційної інстанції, як суду апеляційної інстанції
У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України встановлено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
У листопаді 2020 року АТ «Ідея Банк» звернулося до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Ідея Банк» на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року.
У грудні 2020 року справу № б/н (провадження № 22-з/824/871/2020) передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Сторони третейського розгляду, а саме: заявник АТ «Ідея Банк» (позивач) про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0306305884580.
Судова повістка, направлена ФОП ОСОБА_1 (відповідачу), повернулася з відміткою «Адресат відсутній за адресою».
Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суду не повідомили, заяв та клопотань від до суду не надходило.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що суд належним чином повідомив учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, то суд, керуючись статтями 371, 372 ЦПК України, дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутності учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
У жовтні 2020 року АТ «Ідея Банк» звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Ухвалою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків
від 06 жовтня 2020 року порушено провадження у справі за позовом АТ «Ідея Банк» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. (а. с. 13)
У жовтні 2020 року АТ «Ідея Банк» звернулося до Київського апеляційного суду із заявою про забезпечення позову у порядку частини третьої статті 152 ЦПК України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта
ФОП ОСОБА_1 відомості про право власності відсутні. (а. с. 47, 48)
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року у задоволенні заяви АТ «Ідея Банк» про забезпечення позову відмовлено.
Мотивувальна частина
Позиція Суду
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала апеляційного суду як суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої, третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.
Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що вжиття заходів забезпечення позову у справі, що розглядається в порядку цивільного судочинства, можливе як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії, в тому числі й на стадії виконання судового рішення.
У той же час, такі заходи у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, можуть вживатися лише після подання позовної заяви й до ухвалення відповідного рішення.
Відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України за заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.
Заява про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, подається до апеляційного суду за місцезнаходженням арбітражу, третейського суду, місцезнаходженням відповідача або його майна за вибором заявника (частина третя статті 152 ЦПК України).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову АТ «Ідея Банк», Київський апеляційний суд виходив із того, що банк у поданій заяві не надав відомостей про майно відповідача та відкриті банківські рахунки, на яких би знаходилися грошові кошти, що унеможливлює задоволення заяви про забезпечення позову.
Тобто, суд поклав обов'язок на заявника вказати конкретні відкриті банківські рахунки боржника та зазначити конкретне майно.
Колегія суддів частково погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно тлумачив частину першу статті 150 ЦПК України та зробив помилковий висновок про те, що арешт може бути накладено на конкретне, індивідуально визначене майно та грошові кошти, що належать відповідачу.
Сам лише факт відсутності вказаних заявником відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми 461 077,33 грн, що належать ФОП ОСОБА_1 , оскільки як передбачено частиною першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Разом із тим, частиною другою статті 376 ЦПК України вказано, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає правильним висновок апеляційного суду як суду першої інстанції по суті розгляду заяви про забезпечення позову та відсутніми правові підстави для задоволення такої заяви з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, а також чи не перешкоджає такий вид забезпечення здійсненню господарської діяльності юридичної особи чи фізичної особи-підприємця.
Цивільне процесуальне законодавство не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду
від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19.
Звертаючись до апеляційного суду в порядку частини третьої статті 152 ЦПК України із заявою про забезпечення позову, АТ «Ідея Банк» як на підставу необхідності вжиття заходів забезпечення посилалося на побоювання кредитора щодо неповернення грошових коштів, наявність непогашеної кредитної заборгованості
ФОП ОСОБА_1 , невиконання останнім вимоги про дострокове повернення кредиту.
Разом із тим, заявником не надано достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, що унеможливить чи утруднить виконання судового рішення.
Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вказана відмова не шкодить суті права АТ «Ідея Банк» як особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки банк може повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду за наявності для цього підстав.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 56/4037/18, є безпідставними, оскільки фактичні обставини справи, правове обґрунтування заяви про забезпечення позову у справі, що переглядається, та зазначеній справі, не є тотожними.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди заявника з відмовою у забезпеченні позову, проте не містять достатнього обґрунтування по суті, не свідчать про ризик невиконання судового рішення в майбутньому та достатньої мотивації про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зазначені вище порушення норм процесуального права апеляційним судом як судом першої інстанції до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову по суті не призвели, а тому відсутні правові підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Київського апеляційного суду від 30 жовтня
2020 року - без змін.
Щодо судового збору
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи а новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржувана ухвала апеляційного суду як суду першої інстанції залишається без змін, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 24, 351, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Ідея Банк» залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
Є. В. Петров
О. С. Ткачук