Справа №380/11871/20
15 січня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , із вимогами:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 04.12.2019 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 04.12.2019 року у сумі 149442,30 грн., визначивши базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації лютий 2008 року, місяць наступний за місяцем набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, у відповідності до висновку судово-економічної експертизи від 17.11.2020 року №5116;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити на підставі положень ст.1-3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 року №2050-ІІІ та п.4 постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати” нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації.
В обґрунтування позову зазначено, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу із ОСОБА_1 не проведено розрахунків щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, яка була гарантована чинним законодавством. Позивач звертався до відповідача із заявою щодо виплати йому індексації грошового забезпечення, однак листом Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні цієї заяви йому фактично було відмовлено. Згідно з висновком судово-економічної експертизи сума індексації належна до виплати позивачу за період з 01.01.2016 року по 04.12.2019 року становить 149442,30 грн. Таким чином, позивач просить стягнути на його користь зазначену суму з врахуванням компенсації втрати чинних доходів.
Ухвалою судді від 17.12.2020 року в справі було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (без виклику у судове засідання) сторін.
Окрім цього, вищевказаною ухвалою судді встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
28.12.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи №380/11871/20 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
13.01.2020 року від відповідача засобами поштового зв'язку надійшов до суду відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 позов не визнає. По суті позовних вимог відповідач зазначає, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2016 рік”, Закон України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” та Закон України “Про Державний бюджет на 2018 рік” не передбачали видатки на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців, а виплата сум грошового забезпечення залежить від обсягу фінансування на відповідний рік. Представник відповідача також заперечив стягнення індексації грошового забезпечення в сумі 149442,30 грн., яка була обчислена згідно висновку судово-медичної експертизи, так як питання, поставлене експерту, не відповідає вимогам щодо основних завдань економічної експертизи. Представник відповідача також вказує, що обчислення індексації грошового забезпечення належать до дискреційних повноважень військової частини, відтак відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо зазначення базового місяця лютого 2008 року для нарахування індексації, а ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу військової частини з наявною заборгованістю по грошовому забезпеченню на підставі власного рапорту.
Розглянувши позов, відзив на позовну заяву, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивач до 04.12.2019 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира 16 окремої бригади армійської авіації від 02.19.2019 року №56-РС (по особовому складу) Міністерства оборони України, начальника обслуги радіолокаційної станції роти радіотехнічного забезпечення батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення ОСОБА_1 було звільнено у запас за підпунктом “б” пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.12.2019 року №269 позивача з 20.09.2018 року було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Як стверджується матеріалами справи, 22.06.2020 року позивач звертався до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення.
Листом від 13.07.2020 року №371/642 відповідач повідомив позивача, зокрема, що Військова частина НОМЕР_1 повністю фінансується за рахунок Державного бюджету України, джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів населення є виключно Державний бюджет України. Закон України “Про Державний бюджет України на 2016 рік”, Закон України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” та Закон України “Про Державний бюджет на 2018 рік” не передбачали індексації. Відповідач вказав, що відповідно до ст.5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів всіх рівнів, а фінансування військової частини НОМЕР_1 з січня 2016 року по листопад 2018 року за цими статтями видатків не здійснювалось, а тому грошове забезпечення, що виплачувалось позивачу не індексувалось.
Оскільки позивач вважає, що при звільненні йому не виплачено усіх належних до виплати сум, що є порушенням його прав, тому звернувся до суду з означеним позовом.
Вирішуючи справу по суті, суд керується наступним.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України “Про оплату праці” від 24.03.1995 року №108/95-ВР (далі - Закон України №108/95-ВР).
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України №108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст.33 Закону України №108/95-ВР, в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Згідно з ч.5 ст.95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 року №2232-XII.
Частиною 1 ст.2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Згідно зі ст.1 цього Закону, соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено ст.12 Закону №2011-XII. Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно зі ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абз.2 ч.3 ст.9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
В силу ст.1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 року №1282-XII (надалі по тексту - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ч.ч.1, 6 ст.2, ч.1 ст.4 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 року - 103 відсотка).
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Згідно з ст.18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року №2017-III, законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
З аналізу вказаних норм слідує, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) покладається на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та виду юридичної особи.
Частиною 2 ст.5 Закону України №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п.1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 року - 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року місяця опублікування Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 06.02.2003 року №491-IV. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з п.5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у п.2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Згідно з п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, в тому числі: 1)підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2)підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19.06.2019 року (справа №825/1987/17), від 20.11.2019 року (справа № 620/1892/19), від 05.02.2020 року (справа №825/565/17), індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже, підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону №1282-XII, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Тож, на переконання суду, оскільки індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовця, є однією з державних гарантій щодо оплати праці, вона підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті і не повинна ставитися в залежність від бюджетних асигнувань відповідача.
З цих же мотивів суд відхиляє доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, оскільки вказані обставини не можуть позбавляти позивача права на отримання належних йому сум доходу.
Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою Львівського обласного військового комісаріату про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за 2015-2019 року позивачу виплачено: у 2016 році - 0,00 грн.; у 2017 році - 0,00 грн.; у 2018 році - 71,08 грн. (грудень 2018 року); у 2019 році 1738,31 грн. (січень 2019 року - 0,00 грн.; лютий 2019 року - 140,16 грн.; березень 2019 року - 134,47 грн.; квітень 2019 року - 134,47 грн.; травень 2019 року 2019 року - 134,47 грн.; червень 2019 року - 134,47 грн.; липень 2019 року - 206,72 грн.; серпень 2019 року - 206,73 грн.; вересень 2019 року - 206,72 грн.; жовтень 2019 року - 206,72 грн.; листопад 2019 року - 206,72 грн., грудень 2019 року - 26,67 грн.).
Зі змісту цієї довідки Військової частини НОМЕР_1 слідує, що позивач не отримував індексацію саме з січня 2016 по листопад 2018 року включно, у січні 2019 року.
Окрім цього, до матеріалів справи за результатами проведення судово-економічної експертизи №5116 про розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 04.12.2019 року долучений висновок експерта ОСОБА_2 від 17.11.2020 року. Згідно висновку експерта розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 склала в загальній сумі 149442,30 грн.
Загалом, відповідач всупереч вимогам Законів №2011-XII, №1282-XII та Порядку №1078 не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу у період з січня 2016 по листопад 2018 року включно, у січні 2019 року включно, а тому повинен був вчинити ці дії при звільненні військовослужбовця, - тобто до виключення його із списків особового складу військової частини. З огляду на те, що відповідач таких дій не вчинив, суд кваліфікує цю ситуацію як протиправну бездіяльність відповідача.
Щодо покликань відповідача на те, що для виплати індексації у зазначених періодах фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було та фінансування на виплату індексацію не здійснювалося, суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів.
Крім цього, відповідачем не надано суду доказів того, що на рахунках відповідача відсутні кошти для виплати індексації грошового забезпечення.
Положеннями ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
З огляду на вказане вище, суд критично оцінює покликання відповідача на відсутність фінансування щодо індексування сум грошового забезпечення.
Крім цього, суд зауважує те, що написання позивачу рапорту про виключення його зі списків особового складу з наявною жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення та обов'язок відповідача здійснити таке нарахування та виплату.
Згідно з ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Таким чином, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає саме у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 по листопад 2018 року включно, за січень 2019 року.
Досліджуючи матеріали позову та оцінюючи долучені до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що позовна вимога про нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації його грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 04.12.2019 року у сумі 149442,30 грн. підлягає частковому задоволенню зважаючи на те, що позивачу у грудні 2018 року, та в період з лютого 2019 року по грудень 2019 року нараховувалась індексація в загальній сумі 1782,73 грн.
Відтак, стягненню заборгованості по виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2016 року по 04.12.2019 року, з урахуванням вже виплачених сум, підлягає сума в розмірі 147659,57 грн. (149442,30 - 1782,73 = 147659,57 грн.), визначивши базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації лютий 2008 року, місяць наступний за місяцем набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” у відповідності до висновку судово-економічної експертизи від 17.11.2020 року №5116
Окрім того, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача компенсації втрати чинних доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення передчасними та такими, що не підлягають до задоволення.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5)пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Суд враховує, що висновок експерта в цій справі досліджувався лише в частині обчислення розміру індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по листопад 2018 року, та за січень 2019 року, оскільки, згідно довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 йому, за грудень 2018 року та в період з лютого 2019 року по грудень 2019 року Військовою частиною НОМЕР_1 була нарахована сума індексації в розмірі 1782,73 грн.
Згідно ч.3 ст.189 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, суд дійшов висновку, що витрати на проведення судово-медичної експертизи про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 04.12.2019 року слід покласти на обидві сторони, та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 сплатити на користь позивача 50% від її суми - 980,64 грн.
Вирішуючи клопотання представника позивача про проведення розгляду справи №380/1187/20 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суд, зважаючи на незначну складність справи та керуючись приписами статті 12 КАС України та статті 257 КАС України відмовляє в його задоволенні.
Щодо судового збору, то суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, такий ним не сплачувався у даній справі, а отже, враховуючи приписи ст.139 КАС України, судовий збір не підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст.14, 72- 77, 139, 241- 247, 250- 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 30.11.2018 року, та за січень 2019 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 30.11.2018 року, та за січень 2019 року в сумі 147659 (сто сорок сім тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 57 коп., визначивши базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації лютий 2008 року, місяць наступний за місяцем набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, у відповідності до висновку судово-економічної експертизи від 17.11.2020 року №5116.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати, пов'язані з проведення судово-економічної експертизи в сумі 980 (дев'ятсот вісімдесят) грн 64 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.
Суддя Сасевич О.М.