ЄУНС 755/20241/19 Постанова винесена суддею Дячук С.І.
Справа № 33/824/1293/2020
Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАП
18 вересня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Павленко О.П., за участю ОСОБА_1 та захисника Шам О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року в справі про адміністративне правопорушення
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн 40 коп.
Як встановив суддя місцевого суду, 23 листопада 2019 року близько 16 год ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 2.9(а) ПДР України, повторно протягом року після притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП, керував у м. Києві, по вул. Петра Запорожця, 20, транспортним засобом «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року, а провадження у справі закрити.
На обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки винесено без належного з'ясування фактичних обставин справи, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, який складений з порушенням вимог КУпАП, а також внаслідок порушення вимог ст. 268 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, не дивлячись на те, що до суду було подано клопотання про відкладення розгляду з поважної причини та долучено докази на підтвердження хвороби.
У письмових поясненнях, які були подані під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 , заперечуючи свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, посилається на те, що не міг керувати транспортним засобом 23 листопада 2019 року о 16 год по вул. Петра Запорожця, 20, оскільки в той же день о 15 год 26 хв перебував по вул. Валерія Лобановського, 47, про що поліцейським було складено постанову про адміністративне правопорушення ДП 18 №276599.
Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що він керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, у протоколі фактичні обставини правопорушення не відповідають об'єктивній стороні диспозиції ст. 130 КУпАП, а висновок щодо результатів його огляду датований 25 листопада 2019 року, тобто на момент складання протоколу даних про його перебування в стані наркотичного сп'яніння у працівників поліції не було.
Крім того, за твердженням ОСОБА_1 наркотичні засоби або психотропні речовини він не вживав і не вживає, огляд на стан сп'яніння проводився з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, тому його результати є недійсними, а під час складання протоколу поліцейські чинили на нього психологічний тиск і не дали можливості викласти свої пояснення в протоколі.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Загальні вимоги щодо процедури огляду водія на стан сп'яніння визначені у ст. 266 КУпАП, частиною 6 якої передбачено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103. На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров'я наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 була затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція).
Апеляційним переглядом встановлено, що суддя місцевого суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 на виконання вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення, дав належну оцінку доказам і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні цього правопорушення.
Доводи ОСОБА_1 про винесення постанови з істотним порушенням вимог ст. 268 КУпАП є непереконливими.
Так, відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи та 13 лютого 2020 року, тобто в день судового засідання, особисто подав до канцелярії суду клопотання про повернення справи для доопрацювання до Управління патрульної поліції у м. Києві та клопотання про відкладення судового розгляду, яке обґрунтував неможливістю з'явитися в судове засідання через хворобу, долучивши довідку КНК «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Шевченківського району м. Києва, за змістом якої цього ж дня з 14 год до 14 год 30 хв він перебував на прийомі у лікаря та йому було рекомендовано амбулаторне лікування протягом п'яти днів.
Між тим, стан здоров'я ОСОБА_1 , не дивлячись на рекомендації лікаря стосовно амбулаторного лікування, не завадив йому особисто 13 лютого 2020 року після 15 години прибути до суду та подати клопотання про відкладення розгляду, який був призначений на 15 годину 25 хв, а тому немає підстав вважати, що внаслідок розгляду справи під час його відсутності лише з огляду на формальне подання клопотання було порушено права ОСОБА_1 , передбачені ст. 268 КУпАП.
До того ж при розгляді справи в апеляційному суді ОСОБА_1 реалізував свої права у повному обсязі, та, не дивлячись на його позицію та заперечення вини у вчиненні правопорушення, невиконання ОСОБА_1 вимог п. 2.9(а) ПДР України, за обставин, встановлених суддею місцевого суду, підтверджується даними: протоколу про адміністративне правопорушення від 23 листопада 2019 року; висновку КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» щодо перебування ОСОБА_1 на час огляду о 16 год 25 хв 23 листопада 2019 року в стані наркотичного сп'яніння; розписки ОСОБА_2 , яка свідчить про відсторонення поліцейським водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом; інших документів щодо притягнення ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Такі докази є належними, допустимими та достовірними, вони отримані згідно з визначеною законом та підзаконними актами процесуальною процедурою та об'єктивно узгоджуються між собою.
Непереконливими є твердження ОСОБА_1 про те, що в протоколі неправильно викладено суть правопорушення з огляду на диспозицію ст. 130 КУпАП, результати його огляду на стан сп'яніння є недійсними, а інші докази, які б доводили факт керування ним транспортним засобом у стані сп'яніння, в справі відсутні.
Слід погодитися з доводами ОСОБА_1 про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення некоректно викладено суть адміністративного правопорушення, оскільки спочатку йдеться про керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння. Але в подальшому інспектор зазначив, що огляд водія на стан сп'яніння проводився у лікаря-нарколога за адресою : м. Київ, вул. П.Запорожця, 20, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9(а) ПДР України.
Оскільки пунктом 2.9(а) ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, викладена у протоколі суть правопорушення в частині викладу об'єктивної сторони складу правопорушення є зрозумілою та з огляду на встановлення поліцейським ознаки повторності правопорушення відповідає диспозиції ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Крім того, за змістом протоколу співпадають місце вчинення адміністративного правопорушення та місце складання протоколу, оскільки вказано адресу, за якою знаходиться заклад охорони здоров'я, де проводився огляд водія на стан сп'яніння. Проте, така обставина не є підставою для визнання протоколу недопустимим доказом, оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з порушенням ПДР, у зв'язку з чим він був зупинений працівником поліції та підданий адміністративному стягненню в межах повноважень поліцейського доводиться даними постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП 18 № 276599 від 23 листопада 2019 року. Водночас, під час прийняття поліцейським рішення за цим правопорушенням у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим він був направлений на огляд в заклад охорони здоров'я, що відповідає положенням Порядку та Інструкції.
Крім того, з огляду на дані в протоколі відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 поліцейським не роз'яснювались процесуальні права, а те, що на стадії складання протоколу він не скористався своїм правом і не виклав у протоколі пояснення по суті правопорушення, не може свідчити про психологічний тиск на нього з боку поліцейських. Отже пояснення ОСОБА_1 в цій частині є надуманими та не підтверджуються жодним доказом по справі.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення складений поліцейським без істотних порушень вимог ст. 256 КУпАП та немає достатніх підстав для визнання дій працівників поліції під час фіксування вчиненого ОСОБА_1 правопорушення незаконними.
На обґрунтування доводів щодо недійсності результатів огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 посилається на те, що наркотичні засоби або психотропні речовини не вживав, тому не міг керувати транспортним засобом у стані сп'яніння, а результати огляду є недійсними, оскільки огляд проводився у відсутність свідків.
Такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки процедура проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів регламентована положеннями розділу ІІІ Інструкції і не передбачає залучення свідків для огляду водія в закладі охорони здоров'я.
Крім того, як убачається з акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 009061 від 23 листопада 2019 року у ОСОБА_1 при огляді були виявлені клінічні ознаки наркотичного сп'яніння, які описані лікарем в акті та відповідають клінічним ознакам, зазначеним у розділі F15.0 глави V Психічні та поведінкові розлади Міжнародної класифікації хвороб 10 перегляду (МКХ-10) та у пункті 4 розділу І Інструкції, а остаточний діагноз «стан сп'яніння внаслідок вживання стимуляторів (амфетаміни)» встановлений ОСОБА_1 лікарем-наркологом за результатами огляду, підтвердженого результатом проведеного лабораторного дослідження зразку його біологічного середовища.
Такі відомості спростовують доводи ОСОБА_1 про те, що наркотичні засоби або психотропні речовини він не вживав та на час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівнику поліції не були відомі результати огляду відповідно до висновку, який складений 25 листопада 2019 року. В цьому ж аспекті слід зазначити, що згідно з положеннями ст. 266 КУпАП, Порядку та Інструкції огляд водія на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я проводиться в присутності поліцейського, а за змістом акта огляду саме 23 листопада 2019 року висновок та діагноз за результатами огляду ОСОБА_1 лікарем був встановлений як стан сп'яніння внаслідок вживання стимуляторів та в подальшому підтверджений результатами лабораторного дослідження № 3129. При цьому та обставина, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку у лікаря-нарколога жодним чином не впливає на результати огляду, які викладені у висновку від 25 листопада 2019 року.
Враховуючи наведене, підстави вважати результати огляду недійсними відсутні.
Таким чином, обставини справи з'ясовані суддею місцевого суду повно, всебічно і об'єктивно, що спростовує доводи в апеляційній скарзі про протилежне, і винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, доведена повністю.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, виходячи із санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Отже апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду О.П. Павленко