Справа № 607/22270/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/13/21 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ухвала слідчого судді
11 січня 2021 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду
в складі: головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 адвоката - ОСОБА_8 та прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2020 року,-
Даною ухвалою слідчого судді клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РВП Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , - задоволено частково. Застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Заборонено ОСОБА_7 , цілодобово залишати житло за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені частиною 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України. Датою закінчення дії ухвали визначено 23 го. 59 хв. 09 лютого 2021 року.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя визнав обґрунтованою пред'явлену ОСОБА_7 підозру у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин: 28 листопада 2019 року приблизно о 19 год. 20 хв. водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «Nissan» моделі «Primastar» державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобільною дорогою «Броди - Тернопіль» в напрямку м. Тернополя, не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб в разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, завдавати шкоди життю та здоров'ю громадян, чим порушив вимоги п.2.3 (б,д) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями (далі за текстом ПДР України).
В цей час на проїзній частині дороги «Броди - Тернопіль», в межах населеного пункту с. Ігровиця Тернопільського району Тернопільської області, а саме: навпроти домогосподарства № 82 на вул. Гагаріна, на смузі руху, яка веде у напрямку м. Тернопіль, перебував пішохід ОСОБА_10 , який вів велосипед ліворуч від себе і був повернутий до автомобіля правою задньобоковою поверхнею тіла.
Маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_10 , водій ОСОБА_7 в порушення вимог п. 12.3 ПДР України негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу та допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_10 .
Після здійснення наїзду на потерпілого ОСОБА_10 водій ОСОБА_7 , будучи причетним до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в порушення вимог п. 2.10 ПДР України, достовірно знаючи, що потерпілий внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження, розуміючи, що поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, та усвідомлюючи те, що вчинив, залишив без допомоги особу, маючи реальну можливість надати таку допомогу, не виконав свого обов'язку, покладеного на нього законом і загальновизнаними нормами моралі, не переконався, чи потребує потерпілий допомоги, та з метою уникнення відповідальності за скоєне з місця пригоди поїхав.
Унаслідок наїзду автомобілем марки «Nissan» моделі «Primastar», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження, а саме: відкриту черепно-мозкову травму у вигляді переломів кісток склепінням та основи черепа, руйнування оболонки і речовини головного мозку, крововиливів під оболонки та у речовину головного мозку; закритий перелом кісток носа; закриту травму грудей у вигляді переломів грудної кістки, чисельний двобічних по кількох анатомічних лініях переломів ребер, крововиливів у плевру і тканину легень; закриті переломи правої плечової кістки, акроміального кінця лівої ключиці, проксимальних кінців лівих гомілкових кісток; розрив зчленування між тілами 4-го і 5-го грудних хребців; крововиливи у м'які тканини гомілок та кишеподібне розташування м'яких тканин у верхній третині лівої гомілки; рану в проекції лівого тім'яного горба; садна правої вушної раковини, лівої кісті, правого стегна, які за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких потерпілий ОСОБА_10 загинув на місці пригоди.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 адвокат - ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою визначити запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту в нічний час. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий за погодженням прокурора у клопотанні, обґрунтовуючи мету та підстави застосування запобіжного заходу робить висновки не про наявність обґрунтованої підозри, а саме про наявність доведеності вини ОСОБА_7 ; робить необґрунтовані та недоведені висновки про можливий вплив його підзахисного на свідків, потерпілих та експертів; вказує на тяжкість можливого покарання; вказує на можливість переховування від органів розслідування, проте з моменту визнання ОСОБА_7 участі в ДТП минуло вже 9 (дев'ять) місяців, протягом яких жодних спроб втеч зафіксовано не було, адреса проживання не змінювалась. Зазначає, що державним обвинувачем свідомо замовчуються ті обставини, що ОСОБА_7 має постійне місце роботи, місце проживання, де характеризується виключно позитивно, має сім'ю - дружину, на утриманні двох повнолітніх дітей студентів, мусить допомагати (в тому числі в утриманні) мамі та бабусі, які є пенсіонерами, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, - тобто ті ризики які не дали б підстави застосувати до підозрюваного цілодобовий домашній арешт.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить поновити строк апеляційного оскарження, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2020 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, із можливістю внесення застави. Свої вимоги мотивує тим, що під час оцінки в сукупності всіх обставин, слідчим суддею вибірково враховано вимоги ст. 178 КПК України. Зазначає, що слідчий суддя взагалі не надав оцінки тому, що при обранні менш суворого запобіжного заходу аніж тримання під вартою не буде досягнуто мети та завдання кримінального провадження на даній стадії, оскільки ОСОБА_7 проживає в с. Ігровиця, Тернопільського району, Тернопільської області, що унеможливлює здійснення належного контролю за його поведінкою та не може запобігти ризикам наведеним в клопотанні, він зможе чинити вплив на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав і заперечили проти апеляційної скарги сторони обвинувачення, міркування прокурора, який просив задовольнити його апеляційну скаргу і відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи сторін, колегія суддів з'ясувала наступне.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри за ч.2 ст.286 КК України та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, в апеляційних скаргах не оспорюються, а тому перевірці в ході апеляційного розгляду не підлягають.
Доводи прокурора про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів провадження в судовому засіданні 21 грудня 2020 року було проголошено лише резолютивну частину оскарженої ухвали, а її повний текст прокурор отримав 25 грудня 2020 року і на протязі 5 днів надіслав апеляційну скаргу, а тому клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню.
Щодо суті апеляційних вимог прокурора і захисника в ході апеляційного розгляду встановлено, що при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу.
Так, слідчим суддею правильно встановлено, що у клопотанні слідчого не наведено і прокурором під час розгляду цього клопотання в судовому засіданні не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може бути застосований до підозрюваного і не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Так, на підставі доданих до клопотання матеріалів слідчим суддею було встановлено, що підозрюваний одружений, не працює, має постійне місце проживання і дохід, позитивно характеризується з місцем проживання, де м ає міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий і до кримінальної відповідальності не притягувався. На даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину з необережності.
Враховуючи викладене, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про те, що у клопотанні слідчого слід відмовити, а до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки такий запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків і зможе запобігти наявному в цьому ризику впливу на свідків, які є його односельчанами.
Такий висновок слідчий суддя детально обґрунтував у оскарженій ухвалі, врахувавши крім відомостей про особу підозрюваного і те, що розслідування цього кримінального провадження триває більше року і підозрюваний після встановлення органами досудового розслідування відомостей про його причетність до цього кримінального правопорушення жодним чином не переховувався та не уникав слідства. Поряд з цим, слідчий суддя також правильно врахував, що підозрюваний залишив місце події після дорожньо-транспортної пригоди і намагався приховати її сліди на своєму автомобілі, а також те, що свідками у цьому кримінальному провадженні є жителі с. Ігровиця Тернопільського району Тернопільської області, в якому також проживає підозрюваний, який з цими свідками добре знайомий та перебуває у дружніх відносинах.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, в яких прокурор і захисник просять скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення.
Колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованою, законною і підстав для її скасування, як про це порушується питання в апеляції, не вбачає оскільки як встановлено в ході апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст. ст. 177, 178, 181, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та наявних на час судового розгляду матеріалів, обрав запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 184, 194, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Поновити прокурору строк апеляційного оскарження.
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 адвоката - ОСОБА_8 та прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2020 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4