Справа № 426/7438/20
іменем України
( заочне)
14 січня 2021 року ,
Сватівський районний суд Луганської області
у складі головуючого судді Половинки В.О.
за участю секретаря судового засідання Концур А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сватове Луганської області в порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, представник позивача- адвокат Макогон Алла Олександрівна,-
встановив:
Представник, ОСОБА_3 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з даним позовом, в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дитину ОСОБА_4 . В свідоцтві про народження батьком зазначений відповідач ОСОБА_2 . Позивач з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі перебувала. З 2014 року ОСОБА_1 самостійно, без участі та підтримки з боку відповідача займається матеріальним забезпеченням дитини. Відповідач в добровільному порядку коштів на утримання дитини не надає, участі у вихованні доньки не приймає. Між сторонами відсутня домовленість про розмір грошової допомоги на утримання дитини. Дитина проживає разом з позивачем, всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем самостійно.
Просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Сватівського районного суду Луганської області від 30 вересня 2020 року було призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 не з'явилися, в позовній заяві зазначили про розгляд справи за їх відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_2 , повторно в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України та ч. 1 ст. 1-1 Закону України « Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції». Про причини неявки суд не повідомив. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, зустрічний позов до суду не пред'являв.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного судового провадження за наявними у справі матеріалами.
За згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 18 червня 2014 року Кам'янобрідським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луганського міського управляння юстиції (а.с.14).
Відповідно до довідки, про реєстрацію за місцем проживання № 40/6-602 виданої 04.10.2018, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідає місцю реєстрації ОСОБА_1 (а.с.15).
Як зазначила у своєму позові ОСОБА_1 самостійно, без участі та підтримки з боку відповідача займається матеріальним забезпеченням дитини. Відповідач в добровільному порядку коштів на утримання дитини не надає, участі у вихованні доньки не приймає. Дитина проживає разом з позивачем, всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем самостійно.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини Верховний суд у своїй постанові від 22.10.2018 у справі № 235/2357/17, в якій надавалася оцінка довідкам, які видані органами, так званої «ДНР», дійшов висновку що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмежуваному контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Також до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН. Названі винятки передбачають,що документи які видаються на окупованих територіях чи окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Практика Європейського суду з прав людини також підтверджує принцип визнання рішень окупаційної влади, якщо вони впливають на інтереси громадян. Зокрема, у справах "Лоізіду проти Туреччини", "Кіпр проти Туреччини" - зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів окупаційної влади далеке від абсолютного, - для людей, які проживають на цій території, життя триває. Дії цієї влади, які стосуються сказаного, не можуть просто ігноруватися третіми країнами чи міжнародними організаціями, особливо судами, якщо вони позбавляють людей, які проживають на цій території, їхніх прав.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності зі ст.181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 182 СК України передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За приписами ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до норм чинного законодавства за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Пленум Верховного Суду України у п. 17 Постанови від 15 травня 2006 року №3«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3ст.70Закону України від 21квітня 1999року №606-XIV«Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Згідно ст. 191 ч. 1 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Позов пред'явлено до суду 21.09.2020.
З урахуванням викладеного вище, враховуючи, що аліменти на одну дитину присуджуються в 1/4 частині від заробітку (доходу) відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача, стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах сплати платежу за один місяць.
Відповідно до п.п. 3 п. 5 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на рахунок спеціального фонду державного бюджету України судовий збір у розмірі 840,80 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,5,76-81,89,141,258-259,263-265,267-268, 280-282, 430 ЦПК України, ст. ст.141,180-182,184,191 СК України, суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , судовий збір до Державного бюджету України у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах сплати платежу за один місяць.
Копію заочного рішення надіслати сторонам.
Заочне рішення може бути переглянуте Сватівським районним судом Луганської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Сватівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Сватівського
районного суду В. О. Половинка