16 січня 2021 року
Київ
справа №460/1904/19
адміністративне провадження №К/9901/36222/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Н.В. Коваленко,
суддів: В.М. Бевзенка, Л.Л. Мороз,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період із 25 квітня 2012 року по 27 липня 2017 року на суму пенсії 114686,63 грн відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року скасовано. Позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Згідно із відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до суду 23 грудня 2020 року.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами пунктів 1-4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до норм пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Справа № 460/1904/19 розглядалася судами попередніх інстанцій за правилами спрощеного позовного провадження.
Як на підставу касаційного оскарження рішення ОСОБА_1 вказує на пункти 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Виклад таких підстави мотивує тим, що Верховний Суд неодноразово висловлював позиції щодо застосування норм матеріального права у спорах, пов'язаних з порушенням прав позивачів у сфері публічно-правових відносин, зокрема, на соціальний захист і пенсійне забезпечення, внаслідок невиконання суб'єктами владних повноважень публічно-владних управлінських функцій (невиплати (несвоєчасної виплати) у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування. Також Верховним Судом сформована правозастосовча практика у спорах, які стосуються зобов'язання пенсійних органів виплатити компенсацію втрати частини доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням термінів їх виплати. Вказує, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи не вірно застосовано норми права щодо строку звернення до суду з позовом. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновок Верховного Суду щодо неможливості застосування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаних з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому.
Аналіз аргументів касаційної скарги в їхньому логічному взаємозв'язку з висвітленими в судових рішеннях обставинами справи дає можливість колегії суддів вважати, що у цій ситуації наявні обставини, наведені частинах четвертій, п'ятій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, які є підставами для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Витребувати з Рівненського окружного адміністративного суду справу № 460/1904/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя Л.Л. Мороз