79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.01.2021 справа № 914/2944/20
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріон-ЛХЗ», м. Калуш Івано-Франківської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні стальні технології», с. Дуліби Стрийського району Львівської області
про стягнення 17 315, 64 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники сторін: не з'явилися
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріон-ЛХЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні стальні технології» про стягнення 17 315, 64 грн заборгованості.
Ухвалою суду від 16.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 07.12.2020.
Ухвалою суду від 10.12.2020 призначено судове засідання у справі на 23.12.2020, оскільки судове засідання, яке було призначене на 07.12.2020, не відбулося через перебування судді П.Т. Манюка у відпустці у зв'язку з необхідністю самоізоляції через поширення коронавірусу COVID-19.
В судове засідання, яке відбулося 23.12.2020 представник позивача не з'явився, на електронну адресу суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В судове засідання 23.12.2020 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.
В судове засідання, 11.01.2021, представник позивача не з'явився.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, на адресу суду поштовий конверт, який був скерований відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, не повертався, відтак суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату та час судових засідань.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, суд вбачає наявність підстав для розгляду справи по суті та прийняття рішення, при цьому, згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кріон-ЛХЗ» (надалі позивач, постачальник) звернулося в Господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні стальні технології» (надалі відповідач, покупець) про стягнення 17 315, 64 грн заборгованості.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що 01.02.2018 між сторонами у справі укладено договір поставки № 472/с (надалі - договір).
Пунктами 1.1 та 1.2 договору передбачено, що позивач зобов'язується поставити (передати у власність) відповідачу, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити продукцію промислово-технічного призначення, на умовах, що наведені у договорі. Найменування товару, асортимент, кількість (в т.ч. в одиницях виміру), договірні ціна та його вартість визначаються в таблиці № 1, що є складовою та невід'ємною частиною даного договору.
На виконання умов договору, постачальником здійснено поставки товару, що підтверджується видатковими накладними: від 25.10.2019 № 66-с на суму 4 590, 00 грн з ПДВ; від 31.10.2019 № 82-с на суму 6 630,00 грн з ПДВ. Всього поставлено товару на загальну суму 11 220, 00 грн.
Пунктом 2.9 договору встановлено, що оплата товару, що поставляється у зв'язку з виконанням цього договору здійснюється відповідачем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у формі 100 % попередньої оплати вартості товару, його окремої партії. Згідно пункту 2.9.1 договору, постачальник вправі поставляти товар покупцю без здійснення останнім попередньої оплати. В такому випадку відповідач зобов'язаний оплатити поставлений йому товар (окрему партію) в термін, що не перевищує 3 (три) банківських днів з дати поставки товару (окремої партії).
Відповідачем оплату за отриманий товар здійснено частково, в сумі 1 220,00 грн, яку позивачем зараховано в оплату за товар згідно видаткової накладної від 25.10.2019 № 66-с.
Таким чином, сума основного боргу становить 10 000, 00 грн. Розмір боргу підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 19.03.2020.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1 312, 16 грн пені, 5 610, 00 грн штрафу та на підставі ст. 625 ЦК України 216, 16 грн 3% річних і 177, 32 грн інфляційних втрат.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.
Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Як встановлено судом, 01.02.2018 між сторонами у справі укладено договір поставки № 472/с. Пунктами 1.1 та 1.2 договору передбачено, шо позивач зобов'язується поставити (передати у власність) відповідачу, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити продукцію промислово-технічного призначення, на умовах, що наведені у договорі. Найменування товару, асортимент, кількість (в т.ч. в одиницях виміру), договірні ціна та його вартість визначаються в таблиці № 1, що являється складовою та невід'ємною частиною даного договору.
Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 2.9 договору, оплата товару, що поставляється у зв'язку з виконанням цього договору здійснюється відповідачем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у формі 100 % попередньої оплати вартості товару, його окремої партії. Згідно пункту 2.9.1 договору, постачальник вправі поставляти товар покупцю без здійснення останнім попередньої оплати. В такому випадку відповідач зобов'язаний оплатити поставлений йому товар (окрему партію) в термін, що не перевищує 3 (три) банківських днів з дати поставки товару (окремої партії).
На виконання умов договору постачальником здійснено поставки товару, що підтверджується видатковими накладними: від 25 жовтня 2019 року № 66-с на суму 4 590, 00 грн з ПДВ; від 31 жовтня 2019 року № 82-с на суму 6 630,00 грн. з ПДВ. Всього поставлено товару на загальну суму 11 220, 00 грн.
Відповідачем оплату за отриманий товар здійснено частково, в сумі 1 220,00 грн, яку позивачем зараховано в оплату за товар згідно видаткової накладної від 25 жовтня 2019 року № 66-с.
Таким чином, сума основного боргу становить 10 000, 00 грн. Вказаний розмір заборгованості підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 19.03.2020.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 10 000, 00 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.
Згідно п.6.4 договору, в разі прострочки терміну оплати товару (окремої партії) за цим договором, проти строків вказаних в пункті 2.9.1. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого за кожен день прострочки платежу, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 3 % річних від простроченої суми. Пунктом 6.5. договору встановлено, що за прострочення терміну оплати товару (окремої партії) більш ніж на 10 (десять) календарних днів після терміну, передбаченого пунктом 2.9.1. цього договору, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 50 % від вартості неоплачепого товару (окремої партії).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, суд вважає, що вказані нарахування проведено у відповідності до чинного законодавства та умов договору, а нараховані суми пені в розмірі 1 312, 16 грн та штрафу в розмірі 5 610, 00 грн є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 177, 32 грн та 3% річних в розмірі 216, 16 грн. Здійснивши перевірку нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає, що вони розраховані вірно, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні стальні технології» (82434, с. Дуліби Стрийського району Львівської області, вул. Польова, буд. 26, код ЄДРПОУ 39773461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріон - ЛХЗ» (77303, м. Калуш Івано-Франківської області, вул. Вітовського, буд. 61А, код ЄДРПОУ 35518246) суму в розмірі 19 417, 64 грн, з яких:
- 10 000, 00 грн - заборгованості;
- 177, 32 грн - інфляційних втрат;
- 216, 16 грн - 3% річних;
- 1 312, 16 грн - пені;
- 5 610, 00 грн. - штрафу;
- 2 102, 00 грн - судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 14 січня 2021 року.
Суддя П.Т. Манюк