Справа № 640/20427/20 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.
15 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Федотова І.В., Коротких А.Ю.
за участю секретаря Ковтун К.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про скасування рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 29 липня 2020 року про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі.
За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу суду необхідно скасувати, з наступних підстав.
Повертаючи дану позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов того самого позивача, до того самого відповідача з аналогічними вимогами, а також підставами, якому присвоєно номер 640/20358/20, відтак наявні підстави для повернення позовної заяви на підставі пункту 5 частини четвертої статті 169 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У відповідності до пункту 5 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Умовами застосування цієї підстави для повернення позовної заяви є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають) та на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Виходячи з аналізу зазначених норм, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави і предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у провадженні №11-257заі18.
Як вбачається з матеріалів даної позовної заяви, предметом даного позову є рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 29 липня 2020 року про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у суді наявний тотожній позов того самого позивача, до того самого відповідача з аналогічними вимогами, а також підставами, якому присвоєно номер 640/20358/20.
У апеляційній скарзі позивач зазначив, що підстави подання позовних заяв у справах № 640/20427/20 та 640/20358/20 є різними. Так, у справі № 640/20358/20 позовна заява подана з підстав порушення процедури розгляду дисциплінарної справи, а в даному позові оскаржується по суті саме рішення, а не процедура його винесення.
Дослідивши зміст позовних заяв у справах № 640/20427/20 та 640/20358/20 колегія дійшла висновку, що встановлені судом попередньої інстанції обставини не дають підстав ототожнювати підставу позову у даній справі з підставами позову у справі №640/20358/20.
Як вбачається з матеріалів даної позовної заяви, підставою позову є доводи позивача, які стосуються наявності чи відсутності підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення по суті. Зокрема позивач зазначав, що КДКА Київської області не належним чином дослідила обставини, проігнорувала пояснення позивача та безпідставно прийняла рішення про притягнення до відповідальності, так як з наявних матеріалів справи видно, що скарга безпідставна, оскільки не надано будь-яких доказів порушення адвокатом ОСОБА_1 норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та/або правил адвокатської етики, а також вбачається пропуск строку на притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката, що підтверджується самим заявником скарги.
Водночас, підставою позову у справі №640/20358/20 є порушення процедури розгляду дисциплінарної справи. Зокрема у вказаній позовній заяві позивач зазначав, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки прийняте неповноважними членами дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області.
На переконання колегії суддів в даному випадку відсутні підстави вважати, що у Окружному адміністративному суді міста Києва перебуває справа №640/20358/20 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Таким чином, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що за наявності позову того самого позивача, до того самого відповідача з аналогічними вимогами та підставами у справі №640/28196/20, слід повернути позовну заяву у даній справі.
Колегія суддів зазначає, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладені обставини у сукупності колегія суддів дійшла висновку про необхідність надання позивачу можливості захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч.3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про повернення адміністративного позову, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 320, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: І.В. Федотов
А.Ю. Коротких