16 січня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3157/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області Пономарьова Олександра Петровича, Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з вказаним позовом, у якому, з урахуванням позовної заяви в новій редакції (вх.№16833/20 від 10.11.2020 року) просить:
- визнати діяльність/бездіяльність голови Стрілківської сільської ради та одночасно відповідного виконкому ОСОБА_2 неправомірною та такою, що завадила ОСОБА_1 отримати у власність земельну ділянку з кадастровим №6522185200:02:001:0929, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дії визначені законодавцем в ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", зокрема: особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують;
- скасувати рішення Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області №1276 від 24.12.2019 року, №1672 від 28.09.2020 року.
Позов обґрунтований тим, що на думку ОСОБА_1 , відсутність контролю з боку голови Стрілківської сільської ради за дотриманням законності під час розгляду звернень позивача завадило йому в отриманні у власність земельної ділянки з кадастровим №6522185200:02:001:0929, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що тричі посадові особи розглядали його звернення щодо отримання у власність згаданої земельної ділянки, однак жодного разу керівник не здійснив належного контролю за дотриманням неупередженого, об'єктивного, всебічного їх розгляду. Рішенням №1588 земельну ділянку було передано іншій особі.
Доказами неправомірних дій та бездіяльності голови сільради позивач зазначає те, що засідання постійної депутатської комісії с земельних питань напередодні прийняття №1077 не проводилось, засідання постійної депутатської комісії с земельних питань напередодні прийняття рішення за № 1276 проводилось з грубими порушеннями чинного законодавства а саме інструкцій та правил з діловодству затверджених кабінетом Міністрів, що в подальшому призводить до протиріч рішень за № 1276 пункт 1 та за № 1588 пункт 1,2, та відповіді на запит, що до надання публічної інформації за № Д-761; засідання постійної депутатської комісії с земельних питань напередодні прийняття рішення за №1588 проводилось з грубими порушеннями чинного законодавства, а саме було допущене повторне затвердження проекту землеустрою на пленарному засіданні 21.08.2020 р. Також, позивач зазначає, що посадові особи не повідомили його про час та місце та ким буде здійснено розгляд звернення за № Д-761 чим, на його думку, порушили права передбачені ст.18 Закону України «Про звернення громадян», неправомірно подовжили розгляд земельного питання не винісши його затвердження на найближче пленарне засідання при цьому не повідомили його про подовження терміну розгляду клопотання стосовно безоплатної передачі у власність бажаної земельної ділянки, чим порушили ст.20 Закону України «Про звернення громадян» та ст. ст. 118-126 «Земельного кодексу», ст 42 Закону України «Про місцеве самоврядування (отримане мною повідомлення про подовження терміну розгляду мого запиту з 5 днів на 20 днів стосується виключно запиту про надання публічної інформації, і жодним чином не може бути віднесено до розгляду самого земельного питання); надана відповідь-відмова від 30.09.2020р. на його звернення за № Д-761 не відповідає вимогам ст.15 Закону України «Про звернення громадян», ст. ст. 118-126 «Земельного Кодексу. Окрім наведеного, вважає, що посадові особи продовжують приховувати свою діяльність і в повній мірі не оприлюднюють публічну інформацію а ні в приміщенні сільради а ні на офіційній сторінці в мережі «Інтернет», що в свою чергу порушує його право на своєчасне та повне ознайомлення з усією публічною інформацією.
Ухвалою суду від 26.10.2020 року відмовлено в відкритті провадження у адміністративній справі в частині позовних вимог:
- про скасування та визнання не чинним рішення Стрілківської сільської ради Генічеського району №1588 від 21.08.2020 р.;
- про визнання не чинною державної реєстрації в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та інших реєстрах, і скасувати та визнати не чинним сам акт на право власності чи інший документ на земельну ділянку з кадастровим номером №6522185200:02:001:0929, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- про зобов'язання Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області передати (надати), земельну ділянку у власність позивачу земельну ділянку з кадастровим номером №6522185200:02:001:0929, площею 0,1926 га., із цільовим призначенням 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і перебуває у комунальній власності.
В іншій частині позовна заява була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.
10.11.2020 року недоліки позовної заяви були усунуті позивачем, у зв'язку з чим ухвалою суду від 16.11.2020 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
07.12.2020 року надійшов відзив на позов, згідно якого заявлених позовних вимог відповідач не визнає, вказує, що рішення №1276 від 24.12.2019 року прийнято відповідно до рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року в справі №540/2082/19, а також заяви позивача.
В рішенні ж №1672 від 28.09.2020 року чітко зазначено, що неможливо передати земельну ділянку позивачу, оскільки вона вже передана іншій особі. Також, зазначає, що оскаржені рішення прийняті сільською радою колегіально.
21.12.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив в якій ОСОБА_1 стверджує про те, що засідання постійної комісії проходить таємно від громадян і безпосередньо напередодні пленарного засідання. Вважає, що його мало бути повідомлено про повторний розгляд його звернення №Д-750 від 01.06.2019 року. Зазначає, що відповідачі не надали доказів правомірності рішення №1276 від 14.12.2019 року. А при прийнятті рішення №1672 від 28.09.2020 року були допущені грубі порушення.
Ухвалою суду від 14.01.2021 року залишено без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.
Згідно зі ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
03.06.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до голови Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області із заявою від 01.06.2019 р. про надання безоплатно у власність земельної ділянки на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області в межах населеного пункту орієнтовною площею 0,1-0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Земельну ділянку просить надати з переліку, вказаному у графічних матеріалах (додаток № 1), а в разі відсутності вільних ділянок - зазначених у графічних матеріалах (додаток № 2). У разі відсутності вільних земельних ділянок, вказаних у додатку № 2 - земельну ділянку згідно з додатком № 3, а в разі відсутності вільних земельних ділянок вказаних у додатку № 3 - земельну ділянку згідно графічного матеріалу (додаток № 4).
Рішенням Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 12.06.2019 р. № 1077 "Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 щодо надання безоплатно у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд" відмовлено громадянину ОСОБА_1 в наданні безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, відповідно до наданих графічних матеріалів, у зв'язку з тим, що на зазначені земельні ділянки було надано рішеннями сесії дозвіл іншим громадянам України, які розробили проекти землеустрою за власні кошти та відповідно безоплатно у власність зазначені земельні ділянки.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду.
Рішенням суду від 11.11.2019 року позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 12.06.2019 р. № 1077 "Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 щодо надання безоплатно у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд".
Зобов'язано Стрілківську сільську раду Генічеського району Херсонської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2019 р. про надання безоплатно у власність земельної ділянки на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області в межах населеного пункту орієнтовною площею 0,1-0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішенням Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області №1276 від 24.12.2019 року (далі - Рішення №1276), на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду по справі №540/2082/19 від 11.11.2019 року вирішено:
п.1 Відмовити громадянину ОСОБА_1 у дозволі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (безоплатно у власність) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з переліку, вказаних у графічних матеріалах додатків №№1,2,3,4 в зв'язку із відсутністю вільних земельних ділянок;
п.2 Дати дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (безоплатно у власність) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1466 га за адресою: АДРЕСА_2 із земель житлової та громадської забудови на території Стрілківської сільської ради з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Не погодившись з даним рішенням, вважаючи його неналежним виконанням рішення суду в справі №540/2082/19 від 11.11.2019 року, ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду в порядку ст.383 КАС України.
Ухвалою суду від 30.04.2020 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльність, вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст.383 КАС України у справі № 540/2082/19 залишено без задоволення.
Незважаючи на вказану ухвалу, ОСОБА_1 вважає Рішення №1276 протиправним та просить його скасувати.
Окрім наведеного, 14.08.2020 року ОСОБА_1 подав до Стрілківської сільської ради звернення в якому, окрім іншого, просив передати безоплатно у власність земельну ділянку на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області в межах населеного пункту з кадастровим №6522185200:02:001:0929, площею 0,1926 га із цільовим призначенням 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і перебуває в комунальній власності.
28.09.2020 року Стрілківською сільською радою прийнято рішення №1672 від 28.09.2020 року (далі - Рішення №1672), яким відмовлено в передачі ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим №6522185200:02:001:0929, оскільки відповідно до рішення сесії Стрілківської сільської ради №1588 від 21.08.2020 року зазначена земельна ділянка передана громадянину України (безоплатно у власність) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Позивач вважає протиправним наведене рішення Стрілківської сільської ради, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Стосовно Рішення №1672, яким відмовлено в передачі ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим №6522185200:02:001:0929 суд зазначає наступне.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Відповідно до ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 40 Земельного кодексу України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Відповідно до п."б" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку у селищі площею не більше 0,15 га із земель комунальної власності.
Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно абз.1 ч.3 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 26 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV (далі Закон № 858-IV) розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Відповідно до ч.3 ст.50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або іншого, посилаючись на практику Верховного суду та практику ЄСПЛ, зазначає, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органі та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі перебирати на себе функції суб'єктів владних повноважень.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 ЗК України).
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
У постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду акцентувала увагу на тому, що ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 09.12.2020 року по справі № 361/1495/16-а.
Тобто, лише проходження особою всіх перелічених етапів має законодавчо закріплений наслідок - передача особі у власність (безоплатно) земельної ділянки.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 відносно земельної ділянки 6522185200:02:001:0929 не отримував дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не замовляв та не розробляв технічної документації відносно цієї земельної ділянки та, відповідно, не погоджував такої технічної документації у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України, не проводив державну реєстрацію сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Позивач лише вчинив дії щодо звернення до Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області з заявою від 14.08.2020 року за реєстраційним номером Д-761 в якій просив передати йому у власність вже сформовану іншою особою земельну ділянку з кадастровим номером 6522185200:02:001:0929.
Таким чином, відносно земельної ділянки 6522185200:02:001:0929 позивачем не дотримано передбаченого законом алгоритму дій з метою безоплатного отримання її у власність.
Окрім викладеного, суд звертає увагу ОСОБА_1 на приписи ч.9 ст.118 ЗК України, згідно яких відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
З буквального тлумачення наведеної норми вбачається, що передумовою прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є подання заінтересованою особою самого проекту землеустрою.
Натомість, до звернення від 14.08.2020 року №Д-761, наслідком розгляду якого, на думку позивача, має бути передача земельної ділянки у власність, не додавалось проекту землеустрою відносно будь-яких земельних ділянок. За змістом звернення також не вбачається клопотання особи про затвердження проекту землеустрою.
Враховуючи наведене, звернення за вхідним №Д-761 від 14.08.2020 року не може вважатись заявою позивача, за наслідками розгляду якої може бути прийняти одне з рішень, передбачених ч.9 ст.118 ЗК України.
Окрім наведеного, відповідно п. 30 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року).
Відповідачем в Рішенні №1672 зазначено, що неможливість надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим №6522185200:02:001:0929 пов'язана з тим, що рішенням №1588 від 21.08.2020 року зазначена земельна ділянка передана у власність іншій особі.
З копії рішення №1588 від 21.08.2020 року, наявного в матеріалах справи вбачається, що ним затверджено громадянину ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1926 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1 із земель житлової та громадської забудови с. Стрілкове на території Стрілківської сільської ради з кадастровим номером №6522185200:02:001:0929. Наведену земельну ділянку визначено передати безоплатно у власність ОСОБА_3 .
Таким чином, Стрілківською сільською радою станом на дату прийняття Рішенні №1672, як органом місцевого самоврядування вже було реалізовано надане їй Законами України «Про місцеве самоврядування» та Земельним Кодексом України повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером №6522185200:02:001:0929.
Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність відповідно приписів п.81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553), є підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Рішення про передачу наведеної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 не скасовувалось сільською радою, а тому подальші дії з розпорядження земельною ділянкою, зокрема, шляхом прийняття ще одного рішення про надання земельної ділянки у власність свідчило б про порушення органом місцевого самоврядування принципу "належного урядування" в частині обов'язку діяти в якомога послідовніший спосіб.
В додаток до викладеного, суд зазначає, що згідно інформаційної довідки №240693589 від 16.01.2021 року, отриманої на запит суду, право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6522185200:02:001:0929 зареєстровано за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.09.2020 року.
Разом з тим згідно ст. 125 ЗК України, що узгоджується з ч.2 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Тобто, станом на дату прийняття відповідачем Рішення №1672, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6522185200:02:001:0929 вже було зареєстровано право приватної власності.
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122 ЗК України).
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. (ч.5 ст. 116 ЗК України)
Таким чином з 10.09.2020 року відповідач втратив повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6522185200:02:001:0929, оскільки з цієї дати вона не належить до земель комунальної власності, а заборона на передачу у власність земельних ділянок, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, прямо передбачена ч.5 ст.116 ЗК України.
З аналізу викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів Стрілківської сільської ради стосовно того, що передача земельної ділянки з кадастровим номером 6522185200:02:001:0929 ОСОБА_3 унеможливлює надання цієї ж земельної ділянки ОСОБА_1 .
Окрім наведеного, неможливість надання згаданої земельної ділянки позивачу додатково обумовлена недотриманням ОСОБА_4 процедури набуття землі у власність про що судом вказано вище за текстом рішення.
А тому, позовні вимоги в частині скасування рішення Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області №1672 від 28.09.2020 року задоволенню не підлягають.
Доводи позивача відносно того, що сільською радою рішенням №1588 від 21.08.2020 року допущено повторне прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6522185200:02:001:0929, суд вважає помилковими з огляду на наступне.
Так, з заяв по суті спору, поданих позивачем вбачається, що він дійшов висновку про повторне прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою з огляду на те, що станом на дату його прийняття - 21.08.2020 року відомості щодо земельної ділянки вже були внесені до Державного земельного кадастру.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Частинами першою, другою статті 6 Закону № 3613-VI передбачено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з частинам першою та четвертою статті 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.
Статтею 16 вказаного Закону встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.
Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Тобто, відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження.
Після затвердження відомості щодо земельної ділянки вносяться до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
А тому, знаходження відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6522185200:02:001:0929 в Державному земельному кадастрі до її затвердження є закономірним результатом погодження та складення ОСОБА_3 документації із землеустрою та жодним чином не свідчить про допущення відповідачем повторного затвердження проекту землеустрою.
Стосовно рішення Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області №1276 від 24.12.2019 року суд зазначає наступне.
Як установлено частиною другою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Отже з наведеної норми Конституції України вбачається, що судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права.
В свою чергу, неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп "Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України" частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
Вказаний принцип також закріплений в частині першій статті 5 КАС України, згідно якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з наведеного, до суду може бути оскаржене, серед іншого, й індивідуальний акт суб'єкта владних повноважень, проте лише за умови, що зазначений акт порушує охоронювані законом права та інтереси позивача.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Аманн проти Швейцарії" (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.
Таким чином, обов'язковим до встановлення в кожній адміністративній справі є наявність порушеного права, що підлягає судовому захисту.
В даній конкретній справі судом встановлено, що Рішення №1276 прийнято на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду по справі №540/2082/19 від 11.11.2019 року.
Відповідним рішенням ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельних ділянок з вказаного ним переліку, однак надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення іншої земельної ділянки.
Таким чином, Рішенням №1276 фактично задоволено клопотання позивача від 01.06.2019 року про надання безоплатно у власність земельної ділянки на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області в межах населеного пункту орієнтовною площею 0,1-0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, надання дозволу на розробку проекту землеустрою, але щодо земельної ділянки, яка була відсутня в переліку бажаних земельних ділянок, наданому ОСОБА_1 .
З метою надання оцінки Рішенню №1276 суд звертається до наведених вище за текстом рішення положень Конституції та ЗК України. Так, ст.14 Конституції України гарантує особам право власності на землю та визначає, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Закон, в свою чергу, передбачає право громадян України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування на передачу безоплатно у власність або надання в оренду земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п."б" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян згідно ст.116 ЗК України провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку у селищі площею не більше 0,15 га із земель комунальної власності.
Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, гарантоване законом право на безоплатне отримання земельної ділянки не передбачає визначення територіальних меж його реалізації. Іншими словами, закон не передбачає права особи на виділення конкретно визначеної нею земельної ділянки, а лише можливість вказівки її бажаного місця розташування. Тобто, законодавець надав особі, яка виявила бажання на отримання земельної ділянки право висловити своє побажання щодо місця її розташування, однак жодна норма ЗК України не передбачає обов'язок вповноваженого органу дотриматись цього побажання.
Право особи на конкретно визначену земельну ділянку передбачено лише за наявності в особи права користування нею чи знаходження на цій земельній ділянці належного особі нерухомого майна.
Також, суд зазначає, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
В даному конкретному випадку ЗК України та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає право органу місцевого самоврядування розпоряджатись довіреним їй комунальним майном, зокрема земельними ділянками, та не встановлює обов'язку щодо надання особі, яка претендує на безоплатне отримання землі у власність визначеної неї земельної ділянки. Отже, вибір ділянки, що може бути передана у власність особі, належить до дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування.
З аналізу змісту Рішення №1276 вбачається, що фактично ним задоволено клопотання позивача від 01.06.2019 року про надання безоплатно у власність земельної ділянки на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області в межах населеного пункту орієнтовною площею 0,1-0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки вказана земельна ділянка відповідає вимогам заяви позивача за цільовим призначенням, орієнтовною площею та територіально (в межах території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області).
А тому, суд вважає право ОСОБА_1 на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою реалізованим Стрілківською сільською радою Генічеського району Херсонської області.
Незгода позивача з розташуванням земельної ділянки не є підставою для визнання рішення відповідача протиправним.
Окрім наведеного, суд звертає увагу на те, що про належне виконання судового рішення Херсонський окружний адміністративний суд стверджував й в ухвалі по справі №540/2082/19 від 30.04.2020 року, яка набрала законної сили та не була оскаржена позивачем.
Таким чином, порушення прав позивача щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою не відбулось, а тому підстави для застосування заходів судового захисту відсутні як і підстави для скасування Рішення №1276.
Щодо позовної вимоги про визнання дій/бездіяльності голови Стрілківської сільської ради та одночасно відповідного виконкому ОСОБА_2 неправомірною та такою, що завадила ОСОБА_1 отримати у власність земельну ділянку з кадастровим №6522185200:02:001:0929, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дії визначені законодавцем в ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", зокрема: особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують суд зазначає наступне.
Так, згідно кожного аргументу позивача.
Щодо не проведення засідання постійної комісії з земельних питань напередодні прийняття рішення №1077 від 12.06.2019 року суд зазначає, що відповідне рішення не є предметом судового розгляду в даній адміністративній справі, правомірність його прийняття була розглянута під час оскарження самого рішення (справа №540/2082/19).
Щодо наявності протиріч у рішеннях відповідача №1588 від 21.08.2020 року та №1276 від 24.12.2019 року та відповіді на запит щодо надання публічної інформації за №Д-761, суд зазначає, що в силу наведеного за текстом рішення аналізу змісту наведених рішень, протиріччя в них відсутні.
Стосовно доводів про те, що засідання постійної депутатської комісії с земельних питань напередодні прийняття рішення за №1588 проводилось з грубими порушеннями чинного законодавства, а саме було допущене повторне затвердження проекту землеустрою на пленарному засіданні 21.08.2020 року, суд зазначає, що за текстом даного рішення суд навів аргументи за яких вважає, що повторного затвердження проекту землеустрою відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6522185200:02:001:0929 не відбулось.
Стосовно невідповідності відмови на звернення позивача від 14.08.2020 року №Д-761 (щодо передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6522185200:02:001:0929), суд зазначає, що за текстом рішення наведеній відмові (Рішення №1672) вже надана оцінка та підтверджено відсутність права Стрілківської сільської ради на передачі позивачу земельної ділянки, яка передана у власність іншій особі.
Стосовно неповідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду його звернення, суд зазначає, що, надсилання особі такого повідомлення не передбачено нормами Закону України «Про звернення громадян». А право особи бути присутнім на сесії ради на якій розглядалась заява позивача гарантоване ч.17 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування» та реалізується особою на власний розсуд.
Щодо невиконання, на думку позивача, рішення Херсонського окружного адміністративного суду по справі №540/211/20, суд зазначає, що питання виконання зазначеного судового рішення не є предметом судового розгляду в даній справі, натомість надання судом повторної оцінки обставинам, що були предметом дослідження в іншій адміністративній справі неприпустиме. Виконання судового рішення в справі №540/211/20 має забезпечуватись органами державної виконавчої служби, дії чи бездіяльність якої також може бути предметом окремого судового провадження.
Підсумовуючи викладене, в розрізі наведених ОСОБА_1 аргументів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги щодо визнання дій/бездіяльності голови Стрілківської сільської ради та одночасно відповідного виконкому ОСОБА_2 неправомірною та такою, що завадила ОСОБА_1 отримати у власність земельну ділянку з кадастровим №6522185200:02:001:0929, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дії визначені законодавцем в ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", зокрема: особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, про відсутність в позивача порушеного права, яке підлягає судовому захисту стосовно вимоги про скасування Рішення №1276 від 24.12.2019 року та про необґрунтованість позову в іншій частині позовних вимог, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги позивачів задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити..
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Ковбій
кат. 102010000