Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
16 січня 2021 року Справа № 520/19361/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ,-
установив :
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2015-2019 роки в розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум протиправною; - зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2015-2019 роки у розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 04.01.2021 адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків заяви шляхом надання суду заяви про поновлення стоку на звернення до суду.
14.01.2021 позивачем подано заяву у якій зазначено про відсутність порушення строку на звернення до суду, оскільки спір стосується соціальних питань та порушення має тривалий характер.
Принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Так, ч.2 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Так, відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 171 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, разова грошова допомога отримується особами щороку до 5 травня, а у разі неотримання такої грошової допомоги або отримання її у меншому розмірі особа має знати або повинна дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, що надає такій особі право на звернення, у строк до 30 вересня, до органів праці та соціального захисту населення для виплати такої допомоги у повному розмірі.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17 та від 14.08.2018 у справі № 473/2190/17.
Тобто, 30.09 відповідного року - встановлений законом кінцевий строк, до якого позивач міг звернутися за отриманням такої допомоги та, за наявності такого звернення і не отримання ним до 30.09 виплати , шестимісячний строк звернення до суду, в такому випадку, обраховується з 30.09 відповідного року.
Натомість як вже зазначено судом, позивач звернувся до суду лише 31.12.2020, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Стосовно посилань позивача на постанову Верховного Суду від 23.07.2020 у справі №761/28365/16-а, як на підставу не порушення строку звернення до суду, суд зазначає, що вказана постанова стосується виплати пенсії, яка є періодичним платежем та в силу закону повинна має бути перерахована відповідним органом. У справі з посиланням на положення статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, зроблено висновок що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Щодо виплати одноразової грошової допомоги, в меншому розмірі, як зазначає позивач, яка є разовою виплатою, суд зауважує, що законодавством не встановлено реалізації зазначеного права без обмеження строком. Крім того, як зазначалося вище з цього приводу особою мають бути вчинені певні дії у строк до 30.09 відповідного року.
Зазначене також підтверджується вищезазначеною постановою від 23.07.2020 у справі №761/28365/16-а, на яку посилається позивач, де зазначено, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому, строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Щодо посилань на лист відповідача від 16.07.2020 № А 263, то суд зауважує, що вказана дата не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і не може бути пов'язаний з початком перебігу строку звернення до суду.
Відтак, зважаючи на викладені обставини у сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом, тоді як викладені у заяві від 14.01.2021 обставини не доводить поважності причин такого пропуску.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Частиною 2 статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України, зазначені позивачем в заяві від 14.01.2021 року визнані судом необґрунтованими, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов позивачеві.
Керуючись статтями 123, 169, 293, 294, 295 КАС України, суд,-
ухвалив
Позовну заяву повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка звернулася із позовною заявою. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя Зоркіна Ю.В.