14 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7412/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
14.12.2020 ОСОБА_1 /надалі - ОСОБА_1 , позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради /надалі - Управління, відповідач/ про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради та скасувати викладену у листі відмову від 01.06.2020 (вихідний №03-2/1915) відмову у наданні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 статусу "Особи з інвалідністю внаслідок війни";
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради надати ОСОБА_1 статус "Особи з інвалідністю внаслідок війни" та видати посвідчення відповідного зразка;
- зобов'язати відповідача зареєструвати позивача у відділі персоніфікованого обліку пільговиків по категорії "Особа з інвалідністю внаслідок війни 2 групи" з 01.05.2020.
Позовні вимоги позивач обґрунтував посиланням на те, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ ним отримано травму з огляду на нещасний випадок, що стався при виконанні службових обов'язків та на цій підставі 27.04.2016 встановлено другу групу інвалідності, що пов'язана з виконанням службових обов'язків. Позивач стверджує, що має право на набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, однак Управління листом від 01.06.2020 № 03-2/1915 відмовило у наданні ОСОБА_1 такого статусу з посиланням на те, що на випадок позивача не поширюються положення пункту 2 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", адже його звільнено зі служби у поліції, тоді як цією нормою передбачено надання означеного статусу особам начальницького і рядового складу органів МВС України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/7412/20; призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
11.01.2021 до суду надійшов відзив на позов в якому вказано, що згідно з записом у трудовій книжці позивача було звільнено з Національної поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). Відповідач стверджує, що аналіз законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що інвалідність позивача не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в контексті статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (під час воєнних дій), а одержана внаслідок виконання службових обов'язків, тому позивач не може вважатися інвалідом війни (особою з інвалідністю внаслідок війни) /а.с. 49-50/.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач у період з 06.10.2010 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 08.04.2016 - у Національній поліції, що підтверджено залученою до матеріалів справи копією трудової книжки серії НОМЕР_1 /а.с. 16, 17/.
Відповідно до висновку службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень працівниками взводу з обслуговування стаціонарного посту №3 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ УМВС, затвердженого начальником УМВС України в Полтавській області - 30.09.2015 /а.с. 18-22/ тілесні ушкодження отримані старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 у вигляді: ЧМТ, струсу головного мозку, травматичної припухлості м'яких тканин в потиличній ділянці голови, які утворилися від дії тупих предметів та кваліфіковано, як легкі тілесні ушкодження на підставі п. 3.9 наказу МВС України від 27.12.2002 № 1346 визнано такими, що отримані при виконанні службових обов'язків, в період проходження служби під час забезпечення безпеки дорожнього руху.
Крім того, згідно з висновками актів № 57 форми Н-1* від 06.11.2015 та актом розслідування нещасного випадку, що стався 17.08.2015 о 12 годині 30 хвилин форми Н-5* травма отримана позивачем при виконанні службових обов'язків під час проходження служби в органах внутрішніх справ /а.с. 23-33/.
Відповідно до запису трудової книжки №26 позивача звільнено з Національної поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 08.04.2016 /а.с. 17/.
Згідно з свідоцтвом про хворобу № 30-С 22.03.2016 військово-лікарська комісія ДУ «ТМО МВС України по Полтавській області» за розпорядженням УКЗ ГУНП в Полтавській області здійснила медичний огляд позивача та встановила, що закрита черепно-мозкова травма, зі струсом головного мозку (17.082015), травматична припухлість м'яких тканин в потиличній ділянці голови, так, пов'язана з виконанням службових обов'язків /а.с. 34/.
27.04.2016 міжрайонною МСЕК /м. Лубни/ позивачу вперше встановлена друга група інвалідності з огляду на отримання травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків /а.с. 35/.
Відповідно до довідки серії АВ №0560803 позивачу встановлено повторно другу групу з 05.04.2017, травма, так, пов'язана з виконанням службових обов'язків /а.с. 37/.
13.05.2020 позивач звернувся до Управління із заявою в якій просив видати посвідчення "особи з інвалідністю внаслідок війни" в зв'язку з продовженням групи інвалідності /а.с.51/.
Листом від 01.06.2020 №03-2/1915 /а.с. 41/ відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для встановлення поліцейським статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки служба в Національній поліції не надає такого права. Крім того, зазначено, що з метою з'ясування належності поліцейських (колишніх поліцейських) до осіб рядового і начальницького складу МВС, а також приналежності Національної поліції України до військових формувань Мінсоцполітики зверталося до Національної поліції України за наданням роз'яснень з цих питань. За інформацією Національної поліції, законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу, а Національна поліція як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань. Повідомлено позивача, що Департаментом соціального захисту населення Полтавської ОДА зроблено запит по даному питанню до Міністерства у справах ветеранів України, після надання відповіді позивача буде повідомлено додатково.
11.06.2020 Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради направлено лист від 01.06.2020 №03-2/1915 на адресу позивача /а.с. 40/
Не погодившись з листом від 01.06.2020 №03-2/1915 суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ (надалі - Закон №3551-ХІІ).
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
З метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за №83/7404, затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України (надалі - Порядок №1346).
У силу пунктів 3.9, 3.10 Порядку №1346 Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху.
Комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо).
Право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно з пунктом 2 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ законодавець пов'язує з тим, що інвалідність працівника сталася в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних, зокрема, з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та наявністю передбачених Порядком обставин, що призвели до травмування чи захворювання.
Подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 08.04.2014 у справі №21-45а14.
У цій справі відмовляючи позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідач виходив з того, що положення пункту 2 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ не поширюються на осіб, які проходили службу у Національній поліції.
Однак, відповідач не врахував, що ОСОБА_1 у період з 06.10.2010 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а нещасний випадок, внаслідок якого ним отримано травму, що зумовила настання інвалідності, з ним трапився - 17.08.2015 у період проходження служби в органах внутрішніх справ на посаді старшого інспектора дорожнього-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту №3 роти ДПС ДАІ УМВС.
Отримана позивачем травма пов'язана з виконанням ним службових обов'язків особи рядового/начальницького складу органів внутрішніх справ (МВС України) та зумовила настання інвалідності, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями висновку службового розслідування від 30.09.2015, акта №57 про нещасний випадок від 06.11.2015 (форми Н-1*), акта розслідування нещасного випадку від 06.11.2015 (форми Н-5*), свідоцтва про хворобу №30-С, довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0496484 /а.с. 18-35/.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що положення пункту 2 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ поширюються на позивача, як на особу рядового/начальницького складу органів внутрішніх справ (МВС України).
Факт звільнення позивача зі служби в поліції через хворобу не впливає на обставини визнання за ним права на набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки визначальним у спірних відносинах є момент отримання травми (поранення, контузії) та її зв'язок з виконанням службових обов'язків.
З огляду на викладене, дії відповідача щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни належить визнати протиправними.
Щодо позовних вимог позивач про зобов'язання Управління надати ОСОБА_1 статус "Особи з інвалідністю внаслідок війни" та видати посвідчення відповідного зразка та зобов'язання відповідача зареєструвати позивача у відділі персоніфікованого обліку пільговиків по категорії "Особа з інвалідністю внаслідок війни 2 групи" з 01.05.2020, суд звертає увагу на їх передчасність, оскільки Управлінням заява позивача від 13.05.2020 разом з доданими до неї документами по суті не розглядалась, а висновок про відсутність підстав для її задоволення відповідачем зроблений виключно з огляду на помилкове розуміння норм чинного законодавства.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.
Відтак, з урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2020 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відтак, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у зв'язку з чим відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради (просп. Володимирський, буд. 9, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 24565327) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради (просп. Володимирський, буд. 9, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 24565327) щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради (просп. Володимирський, буд. 9, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 24565327) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2020 відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя Л.М. Петрова