Справа № 420/12637/20
16 січня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
18 листопада 2020 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, у якому позивач просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачеві в поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10516 (десять тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 00 коп.;
зобов'язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеській області подання про повернення позивачеві суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10516 (десять тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 00 коп. згідно квитанції про сплату збору з операцій придбання купівлі-продажу нерухомого майна від 21.09.2020 р.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір у розмірі 847, 20 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила про те, що 21 вересня 2020 року вона вперше придбала квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2172864551101. Одночасно з купівлею вказаного житла сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості відповідного нерухомого майна, що становить 10 516 грн. 00 коп.
Водночас, 16 жовтня 2020 року позивачка звернулась до відповідача щодо повернення помилково сплачених коштів в сумі 10 516 грн. 00 коп. на підставі того, що відповідне житло нею придбано вперше. Однак, відповідач у поверненні коштів відмовив, посилаючись на відсутність інформації щодо прав на нерухоме майно.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області неправомірними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Так, на переконання позивача, відповідно до чинного законодавства відповідач зобов'язаний був звернутись до Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса Одеської області з поданням про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки згідно з п. 9 ст. 1 Закону № 400/97-ВР фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, є платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування, за винятком громадян, які придбавають житло вперше.
Позивач стверджує, що нею придбано житло вперше, однак враховуючи, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, вона сплатила, встановлений Законом збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, який підлягає поверненню шляхом направлення відповідачем до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області подання про повернення позивачеві суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10516, 00 грн., згідно квитанції про сплату збору з операцій придбання купівлі-продажу нерухомого майна від 21.09.2020 р.
Ухвалою суду від 23 листопада 2020 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з розглядом справи без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
11 грудня 2020 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне. Відповідач зазначив, що дійсно за приписами п. 9 ст. 1 Закону № 400/97-ВР фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, є платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Натомість, як вказує відповідач, позивачем не надано жодних доказів того, що він придбав житло і перебував у черзі на одержання житла або придбав житло вперше.
Крім того, відповідач зазначив, що повернення зазначеного збору здійснюється Державною казначейською службою за поданням органу Пенсійного фонду Україні, однак, враховуючи, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, таке подання може бути сформовано лише за наявності документального підтвердження компетентного органу, який володіє інформацією щодо прав на нерухоме майно.
На підставі викладеного, відповідач вказує на неможливість оформлення ним подання на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 10516,00 грн.
Інші заяви по суті справи сторонами не надавались, клопотання та додаткові докази не надходили.
З урахуванням вищенаведеного, суд вирішує справу за наявними матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 240565428 від 15.01.2021), на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 349 від 21.09.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю., набула право власності на об'єкт нерухомого майна: квартира, загальною площею 47, 8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 2172864551101.
21 вересня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю. зареєстровано право приватної власності позивача на вказаний об'єкт нерухомого майна. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 54158728 від 21.09.2020 року; номер запису про право власності: 38271168.
У зв'язку з придбанням нерухомого майна, 21 вересня 2020 року ОСОБА_1 сплатила збір на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 %, що складало 10516, 00 грн. (десять тисяч п'ятсот шістнадцять); квитанція від 21 вересня 2020 року (а.с. 9).
16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою повернення помилково сплачених коштів в сумі 10 516, 00 грн. на підставі того, що відповідне житло нею придбано вперше, що звільняє від сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 10).
У відповідь на вказане звернення, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 28 жовтня 2020 року № 1500-0502-8/83103 повідомило, що відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Повернення зазначеного збору здійснюється Державною казначейською службою за поданням органу Пенсійного фонду України. Повідомляємо, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, тому таке подання може бути сформовано лише за наявності документального підтвердження компетентного органу, який би володів інформацією щодо прав на нерухоме майно.
Враховуючи викладене, відповідач вважав, що позивачем не надано жодного підтвердження того, що житло придбано вперше, що стало підставою для відмови у наданні подання на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 10516, 00 грн. (а.с. 11).
Не погоджуючись із зазначеною відповіддю, посилаючись на те, що нею придбано житло вперше, що звільняє від сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР.
Статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначений перелік платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За приписами пункту 9 статті 1 Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: 9) підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Стаття 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначає об'єкти оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування для окремих платників збору.
Зокрема, згідно пункту 8 статті 2 Закону, для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" регулює Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. № 1740.
Відповідно до п. 15-1 Порядку № 1740 9 (у редакції від 04.04.2018 року, чинній на момент набуття позивачем права власності на нерухоме майно), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Згідно з п. 15-2 Порядку № 1740 ( у редакції від 04.04.2018 року, чинній на момент набуття позивачем права власності на нерухоме майно), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Пунктом 15-3 Порядку №1740 (у редакції від 04.04.2018 року, чинній на момент набуття позивачем права власності на нерухоме майно) визначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Верховний Суд в постановах від 30 січня 2018 року у справі № 819/1498/17 та від 31 січня 2018 року у справі № 819/1667/17, від 30 вересня 2019 року у справі №819/1727/16 висловив аналогічну правову позицію.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з придбанням нерухомого майна, ОСОБА_1 сплатила збір на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10516, 00 грн. (десять тисяч п'ятсот шістнадцять); квитанція від 21 вересня 2020 року (а.с. 9).
Водночас, на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 240565428 від 15.01.2021), судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить один об'єкт нерухомого майна - квартира, загальною площею 47, 8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , набута за договором купівлі-продажу № 349 від 21.09.2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю.
21 вересня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю. зареєстровано право приватної власності позивача на вказаний об'єкт нерухомого майна. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 54158728 від 21.09.2020 року; номер запису про право власності: 38271168.
Отже, судом встановлено, що позивачем вперше придбано житло.
За таких обставин, за приписами п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» позивач, як громадянин, який придбав житло вперше, звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Натомість, у зв'язку з наявною правовою колізією з метою нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна позивачка зобов'язана була надати документальне підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Однак, після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про повернення сплачених коштів в сумі 10 516, 00 грн. відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, позитивної відповіді не отримала.
Згідно правової позиції відповідача у справі, органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, тому відповідне подання до органів Державної казначейської служби може бути сформовано лише за наявності документального підтвердження компетентного органу, який би володів інформацією щодо прав на нерухоме майно.
Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, з огляду на приписи чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, суд відхиляє наведені доводи відповідача, оскільки як свідчать матеріали справи, у цій справі будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не встановлено.
До того ж в постанові від 03 липня 2018 року у справі № 819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787).
Пунктом 5 Порядку № 787 (у редакції від 20.03.2020 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом щодо контролює справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 813/1126/17.
Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2013 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2013 року за № 291/22823, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 240565428 від 15.01.2021), позивач є власником нерухомого майна - квартира, загальною площею 47, 8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , набутої за договором купівлі-продажу № 349 від 21.09.2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 54158728 від 21.09.2020 року; номер запису про право власності: 38271168. У Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості щодо фізичної особи ОСОБА_1 відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності з ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, оцінивши докази, які є у справі, з урахуванням встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування як такий, що придбав житло вперше, а тому сплачений ним збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за наслідками укладання договору купівлі-продажу квартири підлягає поверненню.
Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Серед основних засад (принципів) адміністративного судочинства першим визначено верховенство права.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За приписами частини 1 статті 17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” від 23.02.2006 №3477-IV суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно з яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення, оскільки відповідачем протиправно відмовлено позивачу у поверненні сплачених коштів з тих підстав, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, відтак для належного захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області подання про повернення ОСОБА_1 суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10516, 00 грн. (десять тисяч п'ятсот шістнадцять гривень 00 коп.), згідно квитанції про сплату збору з операцій придбання купівлі-продажу нерухомого майна від 21 вересня 2020 року.
Саме такий судовий захист суд вважає ефективним.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача, оскільки судом не встановлено обставин, передбачених ч. 8 ст. 139 КАС України, щодо зловживання позивачем процесуальними правами або виникнення спору внаслідок неправильних дій позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 132, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297, 371 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 (лист-відповідь від 28 жовтня 2020 року № 1500-0502-8/83103) у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10516, 00 грн. (десять тисяч п'ятсот шістнадцять гривень 00 коп.) шляхом формування та подання до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області подання про повернення цих коштів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області подання про повернення ОСОБА_1 суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10516, 00 грн. (десять тисяч п'ятсот шістнадцять гривень 00 коп.), згідно квитанції про сплату збору з операцій придбання купівлі-продажу нерухомого майна від 21 вересня 2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385; місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385; місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83).
Суддя О.В. Глуханчук
.