Рішення від 11.01.2021 по справі 420/13663/20

Справа № 420/13663/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1 , в якому позивач просить:

- визнати протиправним рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб К.О. у вигляді постанови про накладення штрафу від 17.11.2020 № 63165214 в сумі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду;

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб К.О. від 17.11.2020 № 63165214 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу в сумі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду.

Ухвалою суду від 28.12.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Згідно зі змістом позовної заяви, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин:

- 24.11.2020 за вх. № 11271/14 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб К.О. від 17.11.2020 № 63165214 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. за невиконання вимог виконавчого листа № 420/2387/20, виданого Одеським окружним адміністративним судом 21.09.2020, яким зобов'язано Головне управління здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Кропивницького апеляційного суду № 07-21/96/2020 від 28.02.2020 та здійснити виплати з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 року;

- Головне управління вважає вищезазначену постанову про накладення штрафу незаконною та необґрунтованою. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2020 по справі № 420/2387/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року на підставі довідки Кропивницького апеляційного суду № 07-21/96/2020 від 28.02.2020; зобов'язано Головне управління здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Кропивницького апеляційного суду № 07-21/96/2020 від 28.02.2020 та здійснити виплату з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 року. Рішення суду набрало чинності 09.09.2020 у зв'язку із залишенням без задоволення П'ятим апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги Головного управління. Копія постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла на адресу Головного управління 10.09.2020;

- згідно протоколу від 14.09.2020 ОСОБА_1 з 19.02.2020 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Кропивницького апеляційного суду № 07-21/96/2020 від 28.02.2020. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після перерахунку в сумі 149796,12 грн. виплачено ОСОБА_1 у жовтні 2020 року шляхом зарахування на картковий рахунок, відкритий в АТ “Райффайзенбанк”. Сума нарахованого з 19.02.2020 по 30.09.2020 боргу становить 664582,09 грн;

- відповідно до п. 5 ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України “Про державний бюджет на 2020 рік” від 14.11.2019 № 294 не передбачені кошти на виплату, нарахованих за вказаним рішенням суду сум;

- погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, де наявні виплати, що фінансуються з Держаного бюджету, здійснювалося згідно Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду” від 22.08.2018 № 649. Однак рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 640/5248/19 від 12.11.2019 з урахуванням змін внесених 22.07.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 640/5248/19 визнані протиправним та нечинними п. 1 (затвердити Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що додається) та п. 2 ( установити, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду). Таким чином на теперішній час відсутній Порядок виконання вказаних рішень суду. Отже сума, нарахована ОСОБА_1 в розмірі 664582,09 грн. обліковується в Головному управлінні та буде виплачена після виділення Головному управлінню коштів на погашення даної заборгованості. Таким чином Головним управлінням вживалися всі можливі дії для виконання вказаного рішення суду;

- на виконання постанови головного державного виконавця зазначеного відділу Щеглової Є.В. від 06.10.2020 про відкриття виконавчого провадження № 63165214 згідно виконавчого листа № 420/2387/20, яка надійшла до Головного управління 12.10.2020 Головним управлінням листом б/н від 16.10.2020 надано інформацію із зазначенням даних про здійснення Головним управлінням можливих заходів для виконання вказаного рішення суду;

- згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 757/29541/14-а (номер рішення в ЄДРСР 74718583) та від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а (номер рішення в ЄДРСР 71834551) невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин;

- не зважаючи на вищезазначене та на законодавчі норми, які регулюють дане питання, старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень 17.11.2020 виніс постанову про накладання штрафу № 63165214, надавши строк 10 робочих днів Головному управлінню для виконання вимог виконавчого листа по справі. У даному випадку, наявні поважні причини невиконання рішення суду, зокрема, відсутність фінансування для виплати до нарахованої за рішенням суду суми пенсії, тому Головне управління вважає незаконною та необґрунтованою постанову від 17.11.2020 № 63165214 про накладання штрафу в сумі 5100,00 грн.;

- Головним управлінням рішення суду щодо зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Кропивницького апеляційного суду № 07-21/96/2020 від 28.02.2020 та здійснити виплати з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 року виконано в межах компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства, про що Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було повідомлено в установленому законодавством порядку.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав:

- на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 06.10.2020 перебувало виконавче провадження № 63165214 з виконання виконавчого листа № 420/2387/20, виданого Одеським окружним адміністративним судом від 21.09.2020 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Кропивницького апеляційного суду № 07-21/96/2020 від 28.02.2020 та здійснити виплати з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 року;

- 06.10.2020 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника;

- 16.10.2020 до відділу надійшов лист від ГУ ПФУ в Одеській області, згідно з яким встановлено, що відповідно до протоколу від 14.09.2020 ОСОБА_1 з 19.02.2020 здійснено перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці. Розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці після перерахунку в сумі 149796,12 грн виплачено ОСОБА_1 шляхом зарахування на картковий рахунок. Сума нарахованого з 19.02.2020 по 30.09.2020 боргу становить 664582,09 грн. Відповідно до пункту 5 ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» не передбачені кошти на виплату, нарахованих за вказаним рішенням суду сум. Погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, де наявні виплати з Державного бюджету здійснювалось згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1. Після прийняття постанови Шостим апеляційним адміністративним судом від 22.07.2020 у справі № 640/5248/19, бюджетні призначення Пенсійному фонду України на поточний рік не переглянуті;

- в обґрунтування неможливості виконати рішення суду в повному обсязі, ГУ ПФУ в Одеській області посилається на те, що умови виплати пенсійної заборгованості передбачені окремим порядком, який станом на сьогодні не визначений, а також на бюджетні призначення, які на поточний рік не переглянуті. Більше того, боржником не надано жодних доказів в підтвердження відсутності коштів для погашення заборгованості;

- тобто, з відповіді, наданої ГУ ПФУ в Одеській області вбачається, що рішення Одеського окружного адміністративного суду в частині виплати пенсійної заборгованості не виконується без поважних причин. Таким чином рішення суду не виконано в повному обсязі;

- 05.11.2020 до відділу надійшла скарга стягувача про невиконання боржником рішення суду. 17.11.2020 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у сумі 5100,00 грн;

- доказів щодо поважності причин невиконання боржником не надано. Таким чином, невиплата заборгованості є протиправною та свідчить про невиконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані сторонами справи, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у справі № 420/2387/20 (а.с.12-22), зокрема:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ-20987385) щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року на підставі довідки - Кропивницького апеляційного суду № 07-21/96/2020 від 28.02.2020 року;

- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Кропивницького апеляційного суду № 07-21/96/2020 від 28.02.2020 року та здійснити виплати з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 року.

21 вересня 2020 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/2387/20 (а.с.104), відповідно до якого Одеський окружний адміністративний суд 19 червня 2020 року, розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії:

- вирішив: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Кропивницького апеляційного суду № 07-21/96/2020 від 28.02.2020 року та здійснити виплати з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 року;

- судове рішення набрало законної сили: 9 вересня 2020 року.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 63165214 від 06.10.2020 року (а.с.65-66) головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В., відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 420/2387/20, виданого 21.09.2020 року Одеським окружним адміністративним судом, про:

- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Кропивницького апеляційного суду № 07-21/96/2020 від 28.02.2020 року та здійснити виплати з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 року;

- із зазначенням, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

23.10.2020 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист позивача від 16.10.2020 року (а.с.32-33, 74-75), відповідно до змісту якого позивач повідомляє:

- погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, де наявні виплати, що фінансуються з Державного бюджету, здійснюються згідно Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» від 22.08.2018 № 649;

- однак рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 640/5248/19 від 12.11.2019 з урахуванням змін внесених 22.07.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 640/5248/19 визнані протиправним та нечинними п. 1 та п. 2. Таким чином на теперішній час відсутній Порядок виконання вказаних рішень суду;

- сума, нарахована ОСОБА_1 в розмірі 664582,09 грн. обліковується в Головному управлінні та буде виплачена після виділення Головному управлінню коштів на погашення даної заборгованості.

До вказаного листа додано копії розрахунку суми заборгованості.

17.11.2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб Катериною Олександрівною, керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», прийнято постанову про накладення штрафу ВП № 63165214 (а.с.87-88), якою:

- за невиконання рішення суду накладено на боржника: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.;

- зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Відповідно до змісту вказаної постанови старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб Катериною Олександрівною встановлено:

- 06.10.2020 державним виконавцем відділу відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26, 27, 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, якою зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Боржником отримано постанову про відкриття виконавчого провадження 12.10.2020 (згідно з поштовим повідомленням);

- 23.10.2020 до відділу надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, яким повідомлено, що відповідно до протоколу від 14.09.2020 ОСОБА_1 з 19.02.2020 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Кропивницького апеляційного суду № 07-21/96/2020 від 28.02.2020. Сума нарахованого з 19.02.2020 по 30.09.2020 боргу становить 664582,09 грн;

- отже сума, нарахована ОСОБА_1 в розмірі 664582,09 грн. обліковується в Головному управлінні та буде виплачена після виділення Головному управлінню коштів на погашення даної заборгованості;

- 05.11.2020 до відділу надійшла скарга стягувача, якою повідомлено, що рішення суду боржником не виконано;

- станом на 17.11.2020 вимоги рішення суду у повному обсязі не виконані, невиплата заборгованості є протиправною та свідчить про невиконання рішення суду;

- відповідно до статті 75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Не погоджуючись з рішенням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб К.О. у вигляді постанови про накладення штрафу від 17.11.2020 № 63165214 в сумі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду, позивач оскаржив її у судовому порядку.

На виконання ухвали суду відповідачем суду також надано копії матеріалів виконавчого провадження номер за АСВП: 63165214. (а.с.63-102)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частинами 1, 4, статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до з ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, з таких підстав.

23.10.2020 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист позивача від 16.10.2020 року, відповідно до змісту якого позивач повідомив відповідача:

- погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, де наявні виплати, що фінансуються з Державного бюджету, здійснюються згідно Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» від 22.08.2018 № 649;

- однак рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 640/5248/19 від 12.11.2019 з урахуванням змін внесених 22.07.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 640/5248/19 визнані протиправним та нечинними п. 1 та п. 2. Таким чином на теперішній час відсутній Порядок виконання вказаних рішень суду;

- сума, нарахована ОСОБА_1 в розмірі 664582,09 грн. обліковується в Головному управлінні та буде виплачена після виділення Головному управлінню коштів на погашення даної заборгованості.

До вказаного листа додано копії розрахунку суми заборгованості.

По-перше, дійсно, 28 серпня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду».

Відповідно до пунктів 1 та 2 вказаної постанови, Кабінетом Міністрів України постановлено:

1. Затвердити Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що додається.

2. Установити, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов'язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року по справі № 640/5248/19, зокрема:

- апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України залишити без задоволення;

- рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року змінити. Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції:

«Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Отже, починаючи з 22.07.2020 року (дата набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/5248/19) відсутні підстави для застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», проте наявний обов'язок з виконання судового рішення у справі № 420/2387/20, яке набрало законної сили.

Так, ст. 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Як встановлено судом вище, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у справі № 420/2387/20, зокрема: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Кропивницького апеляційного суду № 07-21/96/2020 від 28.02.2020 року та здійснити виплати з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 року.

Згідно зі змістом позову, позивачем визнаються фактичні обставини справи, зокрема, щодо сума, нарахована на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у справі № 420/2387/20 в розмірі 664582,09 грн., ОСОБА_1 фактично не виплачена.

З урахуванням наданих сторонами документів, наявних в матеріалах справи, у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Тому, згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України, зазначені обставини, не підлягають доказуванню.

При цьому позивачем не наведено жодних доводів та не надано жодних доказів на їх підтвердження щодо вчинення позивачем у період з 22.07.2020 року (дата набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/5248/19) до 17.11.2020 року (дата прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу) дій на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у справі № 420/2387/20 в частині здійснення відповідних виплат.

По-друге, жодних доказів щодо відсутності у позивача відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів для здійснення виплати, нарахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у справі № 420/2387/20, - позивачем ні відповідачу до прийняття оскаржуваної постанови, ні суду не надано.

Так, як встановлено судом вище, до листа від 16.10.2020 року, який надійшов до відповідача 23.10.2020 року, позивачем було додано лише та виключно копії розрахунку суми заборгованості.

Відповідно, станом на дату прийняття відповідачем оскаржуваної постанови у останнього взагалі не було доказів поважності причин невиконання позивачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у справі № 420/2387/20 в частині здійснення відповідних виплат.

Виходячи з встановлених обставин, суд не бере до уваги посилання представника позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 757/29541/14-а (номер рішення в ЄДРСР 74718583) та від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а (номер рішення в ЄДРСР 71834551), із посиланням на те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату відповідних надбавок, вносячи про це відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення).

У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

По-третє, щодо посилання позивача на те, що на теперішній час відсутній Порядок виконання рішень суду, - суд звертає увагу позивача на таке.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п. 52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п. 71).

Для того, щоб національне законодавство відповідало вимогам Конвенції, воно має гарантувати засіб правового захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно законодавство має достатньо чітко визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам влади, та порядок її реалізації (див. рішення у справі «Гіллан та Квінтон проти Сполученого Королівства» (Gillan and Quinton v. The United Kingdom), заява № 4158/05, п. 77, ECHR 2010 (витяги), з подальшими посиланнями та п. 67 рішення у справі «Котій проти України» (Заява № 28718/09) від 5 березня 2015).

Враховуючи та на підставі наведеного, суд вважає, що відсутність нормативно-правового регулювання не може вважатися поважною причиною невиконання рішення боржником.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- на виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України відповідачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення та доказана правомірність оскаржуваної постанови, прийняття її відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, отже підстав для визнання її протиправною та скасування немає, відповідно

- позовні вимоги позивача про визнання протиправним рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб К.О. у вигляді постанови про накладення штрафу від 17.11.2020 № 63165214 в сумі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб К.О. від 17.11.2020 № 63165214 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу в сумі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду, - не підлягають задоволенню повністю.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Керуючись ст. ст. 139, 194, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: вул. Разумовська, 37, м. Одеса, 65091) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Апеляційні скарги на рішення суду можуть бути подані в поряду, передбаченому ч. 6 ст. 287 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя М.Г. Цховребова

.