справа№944/1940/20
15 січня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Гулкевич І.З., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови №27пл/29/1013-6/6010-19 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.12.2019.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що постанова №27пл/29/1013-6/6010-19 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.12.2019 винесена із грубим порушенням законодавства та процедури проведення планової перевірки. Позивач наголошує, що записи в акті та протоколі за №110/19-пл від 02.12.2019 про те, що ФО-П ОСОБА_1 відмовився підписувати зазначені документи не відповідають дійсності, оскільки останній не був присутнім під час перевірки та складанні вказаних документів, у зв'язку із неповідомленням його про проведення планової перевірки. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні, з підстав правомірності оскаржуваної постанови, що винесена у зв'язку із виявленням в ході планового заходу порушень законодавства.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останній не погодився із доводами відзиву.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, встановив наступне.
З матеріалів справи встановлено, що між ФО-П ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір №12/2019 від 02.03.2019 на розробку проектної документації «Проект незавершеного будівництва торгового комплексу з надбудовою та прибудовою у АДРЕСА_1 ». ОСОБА_2 прийняв проектну документацію в стадії робочого проекту на об'єкт будівництва «Будівництво торгового комплексу незавершеної будівлі : АДРЕСА_2 ».
У період з 19.11.2019 по 03.12.2019 відповідно до направлення для проведення планового заходу від 19.11.2019 № 110/19-пл Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області була проведена планова перевірка щодо дотримання суб'єктом містобудування ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час проектування об'єкту будівництва «Будівництво торгового комплексу незавершеної будівлі по АДРЕСА_1 ».
За наслідками перевірки складено акт №110/19-пл від 02.12.2019, у висновках якого відображено встановлені в ході перевірки порушення. Зокрема, встановлено:
1) Проектна документація в стадії РП на об'єкт будівництва Будівництво торгового комплексу незавершеної будівлі по АДРЕСА_1 » розроблена та передана замовнику ФО-П ОСОБА_1 (ГАП відповідно до наказу від 18.06.2019 №7, сертифікат АР №000807) з порушенням вимог чинного містобудівного законодавства, а саме: без складових вихідних даних на проектування : технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкту будівництва - на електропостачання; об'єкт будівництва запроектований з порушенням ДБН не дотримані протипожежні відстані до сусідніх існуючих будівель, відсутні протипожежні стіни, є наявність в суміжних стінах віконних та дверних блоків; запроектований об'єкт будівництва в проекті розміщений поза межами земельної ділянки, яка знаходиться у власності замовника будівництва згідно з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4607611262018 кадастровий номер 4625810100:04:003:0603 ширина земельної ділянки (Г-В) 9,55м (А-Б) 10,26м, а ширина проектованої будівлі по плану влаштування монолітної подушки фундаментів арк. 4.5 ст РП) 10,45м, тобто будівля запроектована за межами земельної ділянки замовника.
Відповідно є порушенням п.4: п.4.1: п.4.2 «Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів» затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45; ч.47, ч.5 ст. 26, п.2 ч.1 ч.2 ст.29, ч.1 ст. 30, абз.1 ч.1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.1, абз 2,3,4 ч.1 ст. 26 Закону України «Про архітектурну діяльність», п.3.6, п. 4.3 п.4.4 ч.4 п.8 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», додаток 3.1 таблиці 1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п.15.2.2 п.15.2.3 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», ст. 39,125 Земельного кодексу України.
На підставі виявлених порушень, 02.12.2019 посадовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також винесено приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №110/19-пл.
Крім того, за наслідками розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №27пл/29/1013-6/6010-19 від 24.12.2019, згідно якої ФО-П ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 189 180,00 грн.
Позивач, не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, звернувся для захисту своїх прав із даним позовом до суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями пункту 8 частини 1 статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VІ) управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється, зокрема, шляхом здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів, на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у пункті 7 частини першої цієї статті.
Державний архітектурно-будівельний контроль це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.41 Закону).
Позивач, як проектувальник, є суб'єктом містобудування.
Повноваження Держархбудінспекції щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначені Законом №3038-VI, Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294 (далі - Положення №294), Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 123.05.2011 року №553 (далі - Порядок №553).
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.
Пунктом 5 Порядку №553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Згідно з частиною третьою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема:
- складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;
- у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт.
Однією з гарантій дотримання чинного законодавства під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю є дотримання прав суб'єктів містобудування, закріплених у п.13 Порядку.
Відповідно до п. 9, п. 12, п. 13 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва та посадові особи інспекції під час його здійснення зобов'язані, зокрема, ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством.
При цьому, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема, бути присутнім під час його здійснення, за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, подавати свої пояснення, зауваження або заперечення до акту перевірки.
У п. 16 Порядку №553 встановлено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
Згідно п. 18 Порядку №553 , керівникові кожного суб'єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акта.
Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.
У п. 17 Порядку №553 визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). Із зазначеної норми вбачається, що протокол та припис складаються на підставі фактичних обставин, встановлених у відповідному акті. Акт, протокол та припис також є підставами для винесення постанови про накладення штрафу на відповідного суб'єкта містобудування.
Процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», визначає Порядок накладання штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244 (далі - Порядок № 244).
Згідно пункту 9 Порядку № 244, про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю, які згідно з функціональними обов'язками здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль (далі уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю), складають протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 244, уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю складає протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності у двох примірниках, один з яких надається під підпис суб'єкту містобудування, що притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, не пізніше трьох робочих днів з дня складення акта перевірки такого суб'єкта містобудування.
З аналізу зазначених вище норм законодавства суд дійшов висновку, що державний архітектурно-будівельний контроль повинен здійснюватися в присутності суб'єкта містобудування, який повинен ознайомитись з його результатами, зокрема, актом перевірки, приписом, протоколом, має право на надання пояснень, документів, які спростовують порушення, заперечень, тощо.
Натомість, в матеріалах справи відсутні докази, що акт та протокол про порушення у сфері містобудівного законодавства були складені у присутності суб'єкта містобудування.
Відповідач під час розгляду справи зазначив, що дані документи були направлені позивачу засобами поштового зв'язку, на підтвердження чого надано опис вкладень та фіскальний чек.
Представник позивача в позовній заяві зазначає, що записи в акті та протоколі за №110/19-пл від 02.12.2019 про те, що ФО-П ОСОБА_1 відмовився підписувати зазначені документи не відповідають дійсності, оскільки останній під час перевірки присутнім не був, у зв'язку з неповідомленням про проведення планової перевірки.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 244, справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі-справа) розглядається посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи.
Згідно пункту 17 Порядку № 244, справа може розглядатися за участю суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб.
Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб'єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.
Відповідно до п. 20 Порядку № 244, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час підготовки справи до розгляду з'ясовує, серед іншого, чи сповіщено суб'єкта містобудування, щодо якого складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, про час і місце розгляду справи; чи підлягають задоволенню клопотання (за наявності) суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або інших осіб, що беруть участь у справі.
Згідно протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019 року вказано, що справа буде розглядатися 11.12.2019 року о 12 год. 00 хв.
Відповідач зазначав про те, що оскільки вищевказаний протокол (а також інші документи складені за наслідками проведеної перевірки) було направлено позивачу засобами поштового зв'язку, то останній вважається належним чином повідомлений про розгляд справи про порушення у сфері містобудівної діяльності.
Разом з тим, на підтвердження вказаних обставин відповідачем було надано лише копію опису вкладень та фіскальний чек АТ Укрпошта. Зворотного повідомлення про вручення позивачу рекомендованого поштового відправлення матеріали справи не містять та відповідачем не надано, що свідчить про те, що станом на час розгляду справи, у відповідача були відсутні відомості про повідомлення містобудування, який притягається до відповідальності, про час і місце розгляду справи.
Суд зазначає, що лише сам факт направлення адміністративним органом документів на адресу приватної особи не може бути ототожнений з фактом обізнаності цієї особи з майбутнім розглядом питання про накладення санкцій безвідносно до обставин фізичного одержання особою документів та обставин правової поведінки цієї особи.
Відтак, суд вважає, що згадане у тексті п. 17 Порядку № 244 дієслово «повідомляються» слід тлумачити як подію вручення особі кореспонденції або відмови особи від одержання кореспонденції, що має бути підтверджено належними доказами у суді.
Тому, суд дійшов висновку, що відповідач не надав належних та достовірних доказів доведення до відома заявника відомостей про час і місце розгляду питання про накладення штрафу, оскільки відповідні документи засвідчують лише обставини направлення кореспонденції заявнику, але не доводять обставин одержання заявником цієї кореспонденції.
Також суд зазначає, що неотримання суб'єктом містобудування повідомлення про проведення планового заходу, акту перевірки та протоколу перешкоджало позивачу у реалізації його права на ознайомлення з матеріалами перевірки, подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.
При цьому, однією з гарантій дотримання чинного законодавства під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю є дотримання прав суб'єктів містобудування, закріплених у п. 13 Порядку № 553. Зокрема, у підпунктами 3-5 вказаного пункту Порядку встановлено, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки. Окрім того, у п. 21 Порядку також зазначено, що якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.
Акт, складений за відсутності позивача, не може бути підставою для складання протоколу, припису та постанови про накладення штрафу на позивача, що порушило права позивача, а саме право бути присутнім під час проведення перевірки, подавати заперечення на акт перевірки та надавати пояснення з приводу нібито встановлених порушень.
Аналогічну позицію Верховний Суд висловив у постановах від 07.02.2019 у справі №201/3017/17(2-а/201/281/2017) , від 27.02.2019 у справі № 210/3059/17 (2-а 210/148/17).
Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України, встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВРта вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків («Лелас проти Хорватії», п. 74).
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті спірного рішення дотримано не було.
При вирішенні спірних правовідносин суд зазначає, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
В межах спірних правовідносин суд дійшов до висновку про те, що встановлені в ході розгляду справи процедурні порушення суттєво впливають на правильність прийнятих відповідачем рішень, оскільки ці порушення призвело позбавлення права суб'єкта містобудування на ознайомлення з матеріалами перевірки, подання в письмовій формі своїх пояснень, зауважень або заперечень до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки та права знати про дату, час і місце розгляду справи про порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги встановлене судовим розглядом недотримання відповідачем встановленої процедури проведення перевірки та розгляду справи про накладення штрафу, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови.
Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови про накладення штрафу.
Виходячи з визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є протиправною, а тому підлягає скасуванню у судовому порядку.
Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити повністю.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позову, за правилами, визначеними ст. 139 КАС України, судові витрати позивача у вигляді судового збору компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 243-245, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту архітектурно - будівельної інспекції України у Львівській області №27пл/29/1013-6/6010-19 від 24.12.2019 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно - будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Л.Українки, 26) в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1891 (одна тисяча вісімсот дев'яносто одна) гривня 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Гулкевич І.З.