про залишення апеляційної скарги без руху
Справа № 274/5101/20
15 січня 2021 року
м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Моніч Б.С., перевіривши матеріали апеляційної скарги Київської митниці Держмитслужби на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
відповідно до рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09 листопада 2020 року позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.
У встановлений судом строк на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржником надано докази сплати судового збору в необхідному розмірі.
Однак апеляційна скарга не може бути прийнята до провадження та підлягає залишенню без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та ненаведення обґрунтованих підстав для його поновлення.
Положеннями ст. 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.4 ст. 286 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За приписами ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято 09.11.2020 року у письмовому провадженні та отримано відповідачем 25.11.2020 року, що підтверджується штампом вхідної кориспонденції. При цьому з апеляційною скаргою відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції лише 15.12.2020 року, тобто з пропуском десятиденного строку визначеного КАС України.
Відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення.
В обґрунтування підстав пропуску строку звернення до суду апелянт зазначає про те, що рішення суду першої інстанції надійшло 25.11.2020 року, але фактично доручено уповноваженій особі 09.11.2020 року, що унеможливило підготувати та подати в строк апеляційну скаргу. На думку апелянта, ним допущено незначне порушення термінів подання апеляційної скарги пов'язане з затримкою доручення виконання вповноваженій особі на представництво інтересів відповідача.
Згідно із ч. 3 ст. 121 КАС України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд звертає увагу на те, що підставою для поновлення пропущеного процесуального строку може бути лише наявність поважних причин пропуску такого строку.
Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказа
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Водночас, суд зауважує, що посилання апелянта на те, що рішення отримане відповідачем 25.11.2020 року, при цьому доручено уповноваженій особі 09.12.2020 року, не може свідчити про поважність пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою і жодним чином не впливає на процесуальний обов'язок дотримання закону щодо строків апеляційного оскарження судового рішення.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Таким чином, неспроможність скаржника належним чином організувати свою діяльність для дотримання встановлених КАС України строків, не може бути поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.
Суд зазначає, що апелянт у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не наводить жодних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які б могли бути розцінені судом як поважні, тобто такі, які об'єктивно зумовили зволікання апелянта із поданням належним чином оформленої апеляційної скарги.
За змістом ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Оскільки вказані апелянтом підстави не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши термін для усунення недоліку.
Зазначені недоліки апеляційної скарги мають бути усунені шляхом направлення до Сьомого апеляційного адміністративного суду клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з зазначенням поважних причин пропуску строків на апеляційне оскарження та документів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, ч.3 ст.298 КАС України, суд
1. Визнати неповажними вказані причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09 листопада 2020 року, наведені Київською митницею Державної митної служби України у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження даного рішення.
2. Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без руху.
3. Запропонувати апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку із зазначенням поважних причин для його поновлення.
4. Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
5. Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу, рекомендованим листом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Моніч Б.С.