Справа № 620/3830/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Бородавкіна С.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
15 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року відмовлено у встановленні судового контролю за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі №620/3830/19.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення судового контролю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року в справі №620/3830/19, яке набрало законної сили 25.02.2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково (а.с.62-68).
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2017 року, призначеної пенсії за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відновити з 01.01.2017 року виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у повному розмірі, без обмеження максимального розміру пенсії, та виплатити різницю в пенсії за минулий час з урахуванням сум, виплачених з 01.10.2017 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року по справі №620/1476/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2020 року, встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області відновлено ОСОБА_1 виплату пенсії. При цьому, пенсія за період з 01.01.2017 по 24.02.2020 у розмірі 434 270,68 грн. нарахована, але не виплачена (а.с.105-110).
Як вбачається із матеріалів заяви, нараховані кошти не виплачені ОСОБА_1 , у зв'язку з їх відсутністю.
24.09.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, та просила встановити судовий контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року по справі №620/3830/19.
Заява позивачки мотивована тим, що, незважаючи на прийняте судом рішення, на даний час воно залишається не виконаним. ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило про неможливість його виконання у повному обсязі у зв'язку з відсутністю коштів. Разом з тим, ОСОБА_1 зазначає, що відсутність грошових коштів або відсутність фінансування органів державної влади не може бути підставою для обмеження прав особи на виплату заборгованості з пенсії.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року по справі №620/3830/19, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не наведено аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічний висновок викладено у ч. 2-3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Статтею 382 КАС України передбачено можливість встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Так, частиною першою вказаної статті установлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 статті 382 КАС України).
Так, з набранням чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
При цьому, слід зважати на те, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком.
Отже, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові у справі №235/7638/16-а від 31.07.2018 року.
Частина восьма статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з наданих позивачкою доказів, в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) знаходиться виконавчий лист №620/3830/19, виданий 12.03.2020 року Чернігівським окружним адміністративним судом.
У межах відкритого виконавчого провадження №61660269 державним виконавцем вживаються заходи щодо забезпечення виконання ГУ ПФУ в Чернігівській області вказаного вище рішення суду в повному обсязі.
Так, постановою від 13.04.2020 року на боржника накладено штраф в сумі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду з тих підстав, що нарахована стягувачу заборгованість по пенсії за період з 01.01.2017 по 24.02.2020 залишається не виплаченою.
Правомірність накладення штрафу підтримана судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції за наслідками дослідження наданих сторонами доказів та пояснень, в межах розгляду справи №620/1476/20.
Тобто, у даному випадку здійснювався судовий контроль у порядку ч. 8 статті 382 КАС України, встановленому статтею 287 Кодексу, а тому відсутні підстави для встановлення судом додаткового судового контролю за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року по справі №620/3830/19.
Щодо посилань апелянта на закриття 29.10.2020 року державним виконавцем виконавчого провадження № 61660269, суд апеляційної інстанції не бере їх до уваги, оскільки зазначені обставини можуть бути підставою звернення ОСОБА_1 з позов до суду за захистом особистих прав та законних інтересів, та не може бути підставою для задоволення заяви про встановлення судового контролю в межах розгляду даної справи.
Крім того, під час дослідження матеріалів справи, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що 21.08.2020 року ГУ ПФУ в Чернігівській області звернулося до Пенсійного фонду України з запитом про вирішення питання щодо виділення додаткових коштів на виплату перерахованих пенсій на виконання рішень судів, які включені до реєстру (а.с.124).
Листом від 31.08.2020 року № 2800-030101-9/27734 Пенсійний фонд України повідомив позивача, що після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі № 640/5248/19 обсяг бюджетних призначень Пенсійному фонду України на 2020 рік на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду не переглядався, а тому погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів здійснюється в межах відповідних бюджетних призначень (а.с.125).
Окрім того, у зазначеному листі, Пенсійний фонд України зазначив, що відповідно до п. 20, 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного Кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судове рішення було виконане ГУ ПФУ в Чернігівській області у межах покладених на нього повноважень з прийняттям необхідних мір для його виконання у повному обсязі.
Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає колегії суддів апеляційної інстанції підстави для висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, про встановлення судового контролю за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року по справі № 620/3830/19, необхідно відмовити.
Так, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу суду.
Таким чином, судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 254, 294, 321, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Л.О. Костюк
Повний текст виготовлено 15.01.2021 року