Справа № 640/3325/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.
14 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині не призначення позивачу пенсії за віком з врахуванням пільгового стажу за Списком №1 з 22 серпня 2019 року;
- зобов'язати призначити пенсію за віком;
- зобов'язати здійснити негайне виконання судового рішення в частині виплати позивачу пенсії за віком з врахуванням пільгового стажу за Списком №1 у межах суми платежу за один місяць;
- встановити судовий контроль за виконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що звернувшись до відповідача з необхідними документам для призначенням пенсії позивачу було протиправно відмовлено у такому призначені, оскільки до спеціального стажу не враховано періоди роботи, що мають враховуватись. На думку позивача, він має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказує, що на час звернення до відповідача з відповідною заявою про призначення пенсії за віком, позивачу виповнилося повних 50 років, загальний стаж роботи згідно записів трудової книжки складає більше ніж 25 років, а пільговий стаж за Списком №1 складає більше 10 років, тому наявні всі передбачені чинним законодавством підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1
Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що у позивача не має достатнього спеціального стажу роботи. Зокрема зазначає, що до пільгового стажу зараховуються виключно періоди роботи на відповідних посадах або за професіями, передбаченими відповідними Списками, а тому позивачу до пільгового стажу не було зараховано період служби в армії та період роботи в КП «Київпастранс» Автобусний парк №2, оскільки немає підтверджуючих документів, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах та відповідають постанові Кабінет Міністрів України № 920 «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсі за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу позивач матиме право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по досягненню 56 років.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 серпня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з відповідним пакетом документів.
27 листопада 2019 року листом за № 287830/03 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 із заниженням пенсійного віку, оскільки відсутній необхідний стаж та повідомлено, що згідно поданих документів позивач має загальний стаж роботи 29 років, 8 місяців, 28 днів, з них стажу роботи за Списком № 2 - 11 років, 2 місяці,13 днів та за Списком №1 - 10 місяців, 21 день, а право на пенсію із зменшенням пенсійного віку позивач буде мати лише у 56 років, тобто 22 серпня 2025 року.
Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з того, що позивачем надано належні документи на підтвердження наявності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача відповідні періоди роботи та наявність підстав для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах згідно з Списком № 1.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2019 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 статті 114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З матеріалів справи вбачається, що згідно копії трудової книжки позивача, встановлено, що з 10 серпня 1988 року по 21 листопада 1988 року (наказ № 1977 від 23 листопада 1988 року) позивач повний робочий день працював у Ново-Слов'янській автобазі на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1, а саме прибиральником гарячого метала 3 розряду, де фактично виковував роботи по «удалению поверхностных пороков металла: обрубщикам, вырубщикам, наждачникам, а также и огнерезчикам на зачистке гарячего метала».
З 15 січня 1991 року (наказ № 47 від 10 січня 1991 року) по 06 травень 1997 року працював повний день в сортопрокатному цеху № 3 на посаді «посадчик метала».
З 08 квітня 2013 року по 16 травня 2013 року та з 03 червня 2013 року по 14 жовтня 2014 року працював повний робочий день в ДП «Орджонікідзевугілля» гірником підземником.
З 15 жовтня 2014 року по 29 травня 2015 року працював повний робочий день у Національному університеті Біоресурсів і природокористування України електрозварювальником.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 01 серпня 1992 року № 442 встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Відповідно до положень пункту 3 зазначеної Постанови проведення атестації робочих місць доручено керівникам підприємств та організацій незалежно від форм власності й господарювання.
Абзацом 2 пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. При цьому, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що не проведення підприємством, на якому працювала особа, атестації робочих місць не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Отже, атестація робочих місць повністю залежить від волевиявлення роботодавця, проводиться його зусиллями, а процес і результати проведення такої атестації також оформлюються ресурсами роботодавця. Тобто, працівник до вказаного процесу жодного відношення не має. Відповідно, позивач особисто не має можливості надати докази проведення на його підприємстві атестації робочих місць. Однак, відповідач, як особа, що також зобов'язана підтверджувати трудовий стаж пенсіонера, зокрема, у випадках, коли документи про трудовий стаж не збереглися, не вчинила жодних дій для встановлення обставин, що, на її думку, мають визначальне значення для вирішення спору.
Натомість, на момент звернення до відповідача позивач мав необхідний пільговий стаж на роботі з шкідливими умовами праці та досяг відповідного віку, що свідчить про набуття ним права на призначення пенсії на пільгових умовах.
Велика палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Разом з тим, віднесення періодів роботи до пільгового стажу здійснюється незалежно від дати внесення посади або професії до Списків, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1992 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1992 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
З наявних в матеріалах справи довідок Єнакієвського металургійного заводу від 12 червня 2019 року за № 26100М595 проглядається атестація робочих місць за Списком № 1, які зараховуються до пільгового стажу, а саме наказ № 416 від 20 липня 1995 року, наказ № 569 від 28 серпня 2000 року, наказ № 789 від 04 липня 2002 року, наказ № 382 від 04 липня 2007 року, наказ № 1552 від 04 липня 2012 року.
Крім того, на підтвердження доводів позовної заяви, позивачем була подана довідка з Єнакіївського металургійного заводу від 18 квітня 2019 року вих. № 725 з нарахуванням заробітної плати позивачу, починаючи з 1995 року по 2000 рік.
При цьому, період роботи позивача на посаді прибиральника гарячого металу 3 розряду, посадчик метала, гірника підземника електрозварювальника підтверджується записами в його трудовій книжці.
Крім того, матеріалами справи підтверджується проведення атестації робочих місць підприємств, в якому працював позивач.
Таким чином, дані документи у сукупності з раніше поданими до відповідача свідчать про наявність у позивача достатніх підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 із заниженням пенсійного віку, відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також, згідно з пунктом 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року, при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах, служба у військах і органах ВЧК,ОГПУ, НКВС, НКДБ, МДБ, Комітету державної безпеки СРСР, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, служба в органах міліції прирівнюється за вибором особи, яка звертається за пенсією, до роботи, яка передувала чи безпосередньо слідувала за нею. При цьому, зазначені періоди враховуються в розмірі, який не перевищує наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах чи пільгових розмірах.
В трудовій книжці позивача зазначено, що 25 листопада 1988 року його було звільнено з роботи у зв'язку з призовом в ряди Радянської армії та в подальшому направлено на строкову військову службу у військову частину, після закінчення якої, з 15 січня 1991 року, прийнято на посаду посадчика метала до Сортопрокатного цеху № 3.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження строкової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно - технічному навчальному закладі, працював за професією або займав посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача права на зарахування вказаного періоду проходження військової служби (2 роки, 1 місяць, 5 днів) до спеціального стажу, необхідного для призначення пільгової пенсії, а тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві безпідставно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком з врахуванням пільгового стажу за Списком №1 з 22 серпня 2019 року.
Отже, враховуючи, що позивач має повний стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, трудова книжка містить всі необхідні відомості для призначення пільгової пенсії за Списком № 1, посада на якій працював позивач включена до переліку професій з шкідливими умовами праці, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв неправомірно, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року - без змін
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 14.01.2021.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова