Справа № 640/9057/19
14 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Кондрат Л.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року, суддя Кузьменко А.І., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний млин» до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний млин» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 травня 2019 року №0008294208, №0008274208 та від 11 травня 2019 року №05922615140103, №05932615140103.
Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11 травня 2019 pоку № 05922615140103 та № 005932615140103, прийняті Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
В апеляційній скарзі податковий орган просить провести заміну відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві. Як на підставу для проведення заміни на правонаступника зазначає наступне.
Відповідно до постанови КМ України від 19.06.2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши деякі територіальні олргани ДФС України шляхом їх приєднання до відповідних органів ДПС. За змістом даної постанови новостворені оргнани ДПС визначено правонатупником органів ДФС.
На виконання вимог постанови №537 утворено Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.
Згідно з розпорядженням КМ України від 21.08.2019 року №682-р КМ України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення ДПС покладених на неї постановою КМ України №227 «Про затвердження положень про ДПС України та Державну митну службу Укрїни» функцій та повноваджень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.
Таким чином, оскільки фактично функції з реалізації державної політики виконує Державна податкова служба України, колегія суддів вважає за необхідне здійснити заміну належного відповідача, а саме Державної фіскальної служби у м. Києві на її правонаступника Головне управління Державної податкової служби у м. Києві
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний млин" щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, за результатом якої складений акт від 08 квітня 2019 року №216/26-15-14-01-03/37175801 (далі - акт перевірки).
За наслідками перевірки встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 4, пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV, пункту 5 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, пункту 2.4. статті 2 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24 травня 1995 року №88, пункту 6 та пунктів 7, 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 144 079 грн.;
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 4, пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV, пункту 5 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, пункту 2.4. статті 2 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24 травня 1995 року №88, пункту 6 та пунктів 7, 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств в періоді що перевірявся на загальну суму 1 104 714 грн.;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, пункту 5 Розділу III "Розрахунки за звітний період" Наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 320 297 грн.;
- статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2 "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма №1 ДФ) за IV квартал 2017 року, I, II, III квартал 2018 року;
- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, з урахуванням пункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 164.5 статті 164, пункту 171.2 "а" статті 171 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету, на загальну сум 22 202,85 гривень;
- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 168.4.4. пункту 168.4 статті168 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету, на загальну суму 1 517,21 гривень.
Вказані висновки перевірки ґрунтуються на наступному:
- збільшення суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору здійснено у зв'язку з нібито заниженням (не утриманням) податку на доходи фізичних осіб із суми доходу (додаткового блага- суми знижки), створеного при продажу позивачем автомобіля HYNDAI ELANTRA (рік випуску 2011) фізичній особі ОСОБА_1 за ціною нижчою середньої ринкової вартості автомобіля;
- виявлення розбіжностей в бухгалтерському обліку та наданими до перевірки первинними документами по взаємовідносинам між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП";
- відсутність у позивача законодавчих підстав для коригування податкових зобов'язань з огляду на відсутність складських квитанцій та складських свідоцтв щодо оприбуткування поверненого зерна за видатковою накладною № 13 від 01 березня 2017 року.
За результатами перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0008294208 від 10 травня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 27 753,56 грн. (за основним платежем - 22 202,85 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією - 5 550,71 грн.);
- № 0008274208 від 10 травня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 1896,51 грн. (за основним платежем - 1 517,21 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією - 379,30 грн.);
- № 05922615140103 від 11 травня 2019 pоку, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 180 098,75 грн., (за основним платежем -144 079,00 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією - 36 019,75 грн.);
- № 005932615140103 від 11 травня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 400 371,25 грн. (за основним платежем - 320 297 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією - 80 074,25 грн.).
Не погодившись з винесеними податковим органом повідомленнями-рішеннями товариство звернулось до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV цього Кодексу.
Пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Відповідно до підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 зазначеного Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу), зокрема у вигляді суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.
Пунктом 164.5 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлено згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт, Сп - ставка податку для таких доходів на момент їх нарахування.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу).
Згідно з підпунктом 14.1.71 цього пункту, у разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про оцінку майна" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін.
Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, переоцінки основних фондів для цілей бухобліку; оподаткування майна згідно із законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою.
Статтею 9 Закону України "Про оцінку майна" встановлено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Згідно із законами України "Про судову експертизу", "Про оцінку майна", Національним стандартом № 1 та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна затверджено Методику товарознавчої експертизи, яка застосовується, зокрема, з метою визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів, їх складників у разі відчуження. При цьому визначено, що ринкова вартість колісних транспортних засобів (його складників) - це вартість, за яку можливе відчуження колісних транспортних засобів (його складників) на ринку подібних колісних транспортних засобів (їх складників) на дату оцінки за договором, укладеним між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна зі сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.
Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент - для оподатковуваних доходів із джерела їх походження в Україні.
Відповідно до підпункту 170.1.4 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1 - 170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір (далі - збір).
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу (підпункти 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Відповідно до підпункту 1.4 цього пункту нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою (1,5 %), визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 Податкового кодексу (підпункт 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України).
Платники збору зобов'язані забезпечити виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 Податкового кодексу України (підпункт 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України).
Як убачається з акту перевірки позивачем до перевірки надано договір купівлі-продажу транспортного засобу від 12 липня 2016 року №01, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Столичний млин" реалізовано фізичній особі ОСОБА_1 автомобіль, ціна транспортного засобу за домовленістю складає 80 000 грн.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії листа Мінекономрозвитку від 11 квітня 2019 року №18875/9 розрахована згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 середньоринкова вартість реалізованого позивачем авто становить 225 098,07 грн (з ПДВ).
З системного аналізу викладених вище норм Податкового кодексу України вбачається, що сума знижки включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку виключно у випадку, якщо дана знижка носить індивідуальний (персональний) характер. Якщо знижка поширюється на будь - якого платника податку та не є індивідуальною, то сума такої знижки не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Оскільки в даному випадку визначено особу, якій реалізовано автомобіль за ціною нижче середньоринкової вартості, така знижка надана одній особі і не є звичайною знижкою, що надається всім покупцям, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач порушив підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, з урахуванням пункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 164.5 статті 164, пункту 171.2 "а" статті 171 Податкового кодексу України та підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 168.4.4. пункту 168.4 статті168 Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення від 10 травня 2019 року №0008294208, №0008274208 є законними і обгрунтованими і підстав для їх скасування не має.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що у поданій апеляційній скарзі відповідач не навів своїх доводів і міркувань стосовно того, в чому полягає незаконність судового рішення в цій частині, з урахуванням того, що судом було встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства України та встановлено, що прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення №0008294208, №0008274208 є законними.
Як встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний млин" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" (Покупець, попередня назва ТОВ "КОМПАНІЯ У.Б.К.") укладено договір поставки від 19 січня 2017 року №30.
Пунктами 3.5. Договору від 19 січня 2017 року №30 передбачено, що поставка частинами (партіями) дозволяється.
Поставка здійснюється на умовах FCA в редакції Інкотермс 2010, товар завантажено на вагони - зерновози на території зернового складу Філія "Хлібна база №88 - Державне підприємство "Полтавський КХП", який знаходиться за адресою: Полтавська обл., Чутівський район, смт Артемівка, вулиця Першотравнева 9 а.
Поставка на умовах FCA в редакції Інкотермс 2010 означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.
Як вказано в акті перевірки згідно регістрів аналітичного і синтетичного обліку, станом на 01 березня 2017 року дебіторська чи кредиторська заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" по договору від 19 січня 2017 року №30 відсутня.
Відповідно до наданих до перевірки документів (накладна №517 від 01 березня 2017 року) позивачем реалізовано пшениці 2 класу Товариству з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" в кіл. 142900 кг., а згідно залізничної накладної вказаний обсяг становить - 347 450 кг.
Відповідач в акті перевірки вказує, що документів щодо відображення доходу від реалізації Товариству з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" пшениці 2 класу в кількості 204 550 кг. (347 450-142900) не надано.
Позивачем надано до справи копію транспортної накладної, на яку посилається відповідач в акті перевірки, зі змісту якої вбачається, що пшениця відправляється Товариством з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" згідно експортного контракту від 06 лютого 2017 року для вивозу водним транспортом, відправник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕП "ВЕРТИКАЛЬ", одержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка-Тера" в квоту SAVOYTRADING L.P.
Проте, як вірно встановив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" перевозило пшеницю згідно вказаної вище транспортної накладної, що придбана виключно у позивача.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи відповідача про наявність у позивача доходу від реалізації 204 550 кг пшениці 2 класу в сумі 800 434,24 грн та не визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 160 087,65 грн є безпідставними та не підтверджуються зібраними у справі доказами.
З акту перевірки вбачається та позивачем не заперечується, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний млин" проведено коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно розрахунку коригування від 01 березня 2017 року №240 в розмірі 159 226,75 грн у зв'язку з поверненням товару.
В акті перевірки вказано, що позивачем не надано документів, що підтверджують повернення саме поставленого товару.
Так, форма накладної на повернення товару визначена наказом Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" №193 від 21 червня 1996 року.
В матеріалах справи наявна копія накладної на повернення від 01 березня 2017 року №13, яка оформлена відповідно до вказаного вище наказу.
Відповідно до пункту 4.2. Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної літаки № 198 від 27 червня 2003 pоку, на вимогу поклажодавця зерновий склад виписує йому на одну партію прийнятого зерна подвійне складське свідоцтво або просте складське свідоцтво на зерно.
Позивач вказує, що повернена партія зерна в день її повернення 01 березня 2017 року підлягала відвантаженню за іншим договором, а тому позивач, не вимагав оформлення складських документів на повернений обсяг зерна, оскільки воно не передавалось зерновому складу на зберігання.
Таким чином, є безпідставними доводи відповідача про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 4, пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV, пункту 5 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, пункту 2.4. статті 2 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24 травня 1995 року №88, пункту 6 та пунктів 7, 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, пункту 5 Розділу III "Розрахунки за звітний період" Наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", що є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень від 11 травня 2019 pоку № 05922615140103 та № 005932615140103.
Відповідачем не було наведено обґрунтованим доводів законності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 11 травня 2019 pоку № 05922615140103 та № 005932615140103 та не спростовано доводи позивача в цій частині та поданих до суду письмових доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.