Справа № 640/2240/19
14 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Кондрат Л.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2020 року, суддя Шейко Т.І., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будремсервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будремсервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення від 01 листопада 2018 року №769721207.
Як підставу для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач зазначив, що відповідач вийшов за межі наданих повноважень, оскільки предметом камеральної перевірки не може бути наявність розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2020 року, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
В апеляційній скарзі податковий орган просить провести заміну відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві. Як на підставу для проведення заміни відповідача на його правонаступника зазначає наступне.
Відповідно до постанови КМ України від 19.06.2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши деякі територіальні органи ДФС України шляхом їх приєднання до відповідних органів ДПС. За змістом даної постанови новостворені оргнани ДПС визначено правонатупником органів ДФС.
На виконання вимог постанови №537 утворено Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.
Згідно з розпорядженням КМ України від 21.08.2019 року №682-р КМ України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення ДПС покладених на неї постановою КМ України №227 «Про затвердження положень про ДПС України та Державну митну службу Укрїни» функцій та повноваджень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.
Таким чином, оскільки фактично функції з реалізації державної політики виконує Державна податкова служба України, колегія суддів вважає за необхідне здійснити заміну належного відповідача, а саме Державної фіскальної служби у м. Києві на її правонаступника Головне управління Державної податкової служби у м. Києві
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 200.10 статті 200, статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс".
За результатами вищезазначеної перевірки складено акт від 18 жовтня 2018 року №16693/26-15-12-07-20/30150987.
При проведенні перевірки використано: податкову декларацію з податку на додану вартість (звітна) за серпень 2018 року (реєстраційний номер 87405 від 20 вересня 2018 року); акт перевірки від 14 серпня 2018 року № 11543/26-15-12-07-20; Єдиний реєстр податкових накладних (ІС "Архів електронної звітності"); ІС "Податковий Блок".
В Акті перевірки інспектором вказано, що Товариством за серпень 2018 року задекларовано податкові зобов'язання в сумі 0,0 грн, при цьому, за даними Єдиного реєстру податкових накладних у серпні 2018 року підприємством зареєстровано виписані податкові накладні на суму ПДВ 158452,34 грн. У зв'язку із цим відповідач прийшов до висновку про порушення Товариством вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2018 року на суму 158452 грн.
На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2018 року № 769721207 (далі - рішення), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 158 452 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 79 226 грн.
Зазначене рішення оскаржено позивачем в порядку адміністративної процедури до Держаної фіскальної служби України. Однак рішенням від 30 січня 2019 року скаргу - залишено без задоволення, а податкове повідомлення- рішення - без змін.
Вважаючи рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановленими цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Порядок складання податкової накладної, порядок її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних регламентований статтею 201 Податкового кодексу України.
Згідно до абзацу двадцять третього пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що виявлення в Єдиному реєстрі податкових накладних під час проведення камеральної перевірки податкової накладної, сума податку на додану вартість за якою не задекларована у поданій податковій звітній декларації з цього податку є наявність розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних, що є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
Таким чином, при збільшенні Товариству з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" спірним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов'язання відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних Єдиного реєстру податкових накладних не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс".
Достовірність, повнота нарахування та сплати зокрема податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.
Отже, прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення є протиправним так як прийняте внаслідок недоведеності складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі №604/6286/17 та від 11 грудня 2018 року у справі №806/1525/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.