ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.01.2021Справа № 910/10490/20
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 102 842,64 грн.
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (далі - позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 102 842,64 грн. вартості нестачі вугілля.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/10490/20, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
21.09.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в котрому у задоволенні позовних вимог просить відмовити, а у разі задоволення позову використати контррозрахунок відповідача.
При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» відповідно до Технічних умов завантажило вугілля кам'яне:у вагони №53508727 в кількості 69800 кг, №52184892 в кількості 69900 кг та №61079158 в кількості 69500 кг по накладній №53918843 від 28.02.2020р., у вагони №56365174 в кількості 68900 кг, №53748372 в кількості 70600 кг, №56925647 в кількості 68600 кг, №56868771 в кількості 68500 кг, №53531224 в кількості 68500 кг та №56046980 в кількості 69500 кг по накладній №53918827 від 28.02.2020р., у вагон №56572506 в кількості 68600 кг по накладній №53918850 від 28.02.2020р., у вагони №53450664 в кількості 68700 кг та №54782305 в кількості 68500 кг по накладній №53913109 від 28.02.2020р., у вагон №60725983 в кількості 69800 кг по накладній №48012900 від 07.03.2020р., у вагон №63487052 в кількості 70000 кг по накладній №48012140 від 07.03.2020р., у вагон №56572530 в кількості 67800 кг по накладній №53954442 від 02.03.2020р., у вагон №66818154 в кількості 68800 кг по накладній №539549В від 02.03.2020р., - у вагони №53519922 в кількості 68900 кг, №62314869 в кількості 69600 кг та №58919168 в кількості 69600 кг по накладній №48017495 від 07.03.2020р., та передало вказаний вантаж для перевезення Залізниці. Згідно з накладними №53918843, №53918827, №53918850, №53913109, №46114005, №48012900, №48012140, №53954442, №53954913 та №48017495 навантаження на рівні бортів, поверхня вантажу маркована повздовжніми борознами.
Згідно з пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Згідно з накладними №53918843, №53918827, №53918850, №53913109, №46114005, №48012900, №48012140, №53954442, №53954913 та №48017495 залізниця прийняла у ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на станції Добропілля Донецької залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобов'язалась доставити його на станцію Енергодар Придніпровської залізниці - одержувачі ТЕС АТ «ДТЕК Дніпроенерго».
На станції Енергодар Придніпровської залізниці були складені комерційні акти №476906/230, №476906/231, №476906/232, №476906/239, №476906/238, №476906/237, №476906/235, №476906/234, №476906/233, №476906/236, №476906/241, №476906/257, №476906/311, №476906/312, №476906/317, №476906/318, №476906/321, №476906/322 та №476906/323.
Згідно з комерційним актом №476906/230 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №53508727 виявилось нетто - 67250 кг, що менше вантажного документу на 2550 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
Згідно з комерційним актом №476906/231 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №52184892 виявилось нетто - 68150 кг, що менше вантажного документу на 1750 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
Згідно з комерційним актом №476906/232 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №61079158 виявилось нетто - 67300 кг, що менше вантажного документу на 2200 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
Згідно з комерційним актом №476906/239 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №56365174 виявилось нетто - 65900кг, що менше вантажного документу на 3000 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
Згідно з комерційним актом №476906/238 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №53748372 виявилось нетто - 66750 кг, що менше вантажного документу на 3850 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
Згідно з комерційним актом №476906/237 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №56925647 виявилось нетто - 65600 кг, що менше вантажного документу на 3000 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
Згідно з комерційним актом №476906/235 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №56868771 виявилось нетто - 62950 кг, що менше вантажного документу на 5550 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
Згідно з комерційним актом №476906/234 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №53531224 виявилось нетто - 66700 кг, що менше вантажного документу на 1800 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
Згідно з комерційним актом №476906/233 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №56046980 виявилось нетто - 67050 кг, що менше вантажного документу на 2450 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
Згідно з комерційним актом №476906/236 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №56572506 виявилось нетто - 64850 кг, що менше вантажного документу на 3750 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
Згідно з комерційним актом №476906/241 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №53450664 виявилось нетто - 61200 кг, що менше вантажного документу на 7500 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
Згідно з комерційним актом №476906/257 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №54782305 виявилось нетто - 65950 кг, що менше вантажного документу на 9050 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
Згідно з комерційним актом №476906/311 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №60725983 виявилось нетто - 68350 кг, що менше вантажного документу на 1450 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
Згідно з комерційним актом №476906/312 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №63487052 виявилось нетто - 67350 кг, що менше вантажного документу на 2650 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
Згідно з комерційним актом №476906/317 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №56572530 виявилось нетто - 66250 кг, що менше вантажного документу на 1550 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
Згідно з комерційним актом №476906/318 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №66818154 виявилось нетто - 64300 кг, що менше вантажного документу на 4500 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
Згідно з комерційним актом №476906/321 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №53519922 виявилось нетто - 67000 кг, що менше вантажного документу на 1900 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
Згідно з комерційним актом №476906/322 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №62314869 виявилось нетто - 66400 кг, що менше вантажного документу на 3200 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
Згідно з комерційним актом №476906/323 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №58919168 виявилось нетто - 65700 кг, що менше вантажного документу на 3900 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
З пояснень позивача вбачається, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість недостачі вантажу в сумі 102 842 грн. 64 коп., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу у вагонах №№ 53508727, 52184892, 61079158, 56365174, 53748372, 56925647, 56868771, 53531224, 56046980, 56572506, 53450664, 54782305, 60725983, 63487052, 56572530, 66818154, 53519922, 62314869, 58919168 згідно із залізничною накладними №53918843, №53918827, №53918850, №53913109, №46114005, №48012900, №48012140, №53954442, №53954913 та №48017495.
За таких обставин Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 102 842 грн. 64 коп. вартості недостачі вантажу, у зв'язку з його незбереженням під час перевезення.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Матеріалами справи підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) від Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення - "Добропілля Дон" до станції призначення - "Енергодар Придн".
За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (надалі - Статут залізниць України), передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Згідно зі статтею 133 Статуту залізниць України передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції). Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою. Відповідно до переуступного напису, зробленого на накладних №53918843, №53918827, №53918850, №53913109, №46114005, №48012900, №48012140, №53954442, №53954913 та №48017495 за підписами директора та головного бухгалтера ТЕС АТ «ДТЕК Дніпроенерго», право на пред'явлення позову передано ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ». Довіреності на представників ТЕС АТ «ДТЕК Дніпроенерго» з правом підпису передавальних написів на залізничних накладних містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна стороні (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до статті 6 Статуту та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року) накладна - основний перевізний документ, встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна (залізнична) є обов'язковою двосторонньою письмовою Формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Згідно п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Згідно п. 2 Правил складання актів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року) комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).
За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, враховуючи обставини, встановлені у комерційних актах №476906/230, №476906/231, №476906/232, №476906/239, №476906/238, №476906/237, №476906/235, №476906/234, №476906/233, №476906/236, №476906/241 від 03.03.2020, №476906/257 від 05.03.2020, №476906/311, №476906/312, №476906/317 від 10.03.2020, №476906/318, №476906/321, №476906/322 та №476906/323 від 11.03.2020 відповідачем не було спростовано надані позивачем докази та не доведено суду, що втрата вантажу сталася не з вини перевізника.
Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Пунктом "а" статті 114 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрачу чи недостачу вантажу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано оригінали довідок №11/626 від 24.04.2020 та №11/611 від 24.04.2020, що прийнятий судом у якості належних та допустимих доказів.
У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 зазначено, що згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України, 314 Господарського кодексу України і ст. ст. 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).
Суд відзначає, що при здійсненні розрахунку нестачі вантажу, позивачем враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п. "г" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
З врахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно п. 27 Правил видачі вантажів для вантажів у вологому стані складає 2%, для мінерального палива - 1%, нестача вантажу:
у вагоні №53508727 становить (2550-698) 1852 кг або 1,852т, у вагоні №52184892 становить (1750-699) 1051 кг або 1,051т, у вагоні №61079158 становить (2200-695) 1505 кг або 1,505т, у вагоні №56365174 становить (3000-689) 2311 кг або 2,311т, у вагоні №53748372 становить (3850-706) 3144 кг або 3,144т, у вагоні №56925647 становить (3000-686) 2314 кг або 2,314т, у вагоні №56868771 становить (5550-685) 4865 кг або 4,865т, у вагоні №53531224 становить (1800-685) 1115 кгабо 1,115т, у вагоні №56046980 становить (2450-695) 1755 кг або 1,755т, у вагоні №56572506 становить (3750-686) 3064 кг або 3,064т, у вагоні №53450664 становить (7500-687) 6813 кг або 6,813т, у вагоні №54782305 становить (9050-685) 8365 кг або 8,365т, у вагоні №60725983 становить (1450-698) 752 кг або 0,752т, у вагоні №63487052 становить (2650-700) 1950 кг або 1,950т, у вагоні №56572530 становить (1550-678) 872 кг або 0,872т, у вагоні №66818154 становить (4500-688) 3812 кг або 3,812т, у вагоні №53519922 становить (1900-689) 1211 кг або 1,211т, у вагоні №62314869 становить (3200-696) 2504 кг або 2,504т, у вагоні №58919168 становить (3900-696) 3204 кг або 3,204т.
При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у Постанові Вищого господарського суду України від 03 квітня 2008 № 17/301, з якої вбачається, що юридичний аналіз наведеного правового положення свідчить про те, що у встановлений відсотковий показник входить не тільки природна втрата, а й граничне розходження у визначенні маси нетто (похибка вагів), а отже недостача маси вантажу, за які відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням такого граничного розходження.
Згідно ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
При цьому судом відхиляються посилання відповідача на те, що позивачем при розрахунку збитків від втрати вантажу не було враховано, що вантаж у вагонах №№ 53508727, 52184892, 61079158, 56365174, 53748372, 56925647, 56868771, 53531224, 56046980, 56572506, 53450664, 54782305, 60725983, 63487052, 56572530, 66818154, 53519922, 62314869, 58919168 мав вологість до 8,0%, тобто був зданий до перевезення у вологому стані, таким чином при видачі вантажів маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2% від маси нетто, зазначеної у перевізних документах.
Зазначені вище твердження відповідача не прийняті судом з огляду на те, що такий висновок відповідача є невірним, та таким, що не відповідає технічним умовам ДСТУ 7146:2010. Відповідно до Таблиці № 1 «Якісні, технологічні та фізико-механічні показники вугілля» технічних умовах ДСТУ 7146:2010 «Вугілля кам'яне та антрацит для побутових потреб», вказано, що загальна волога на робочий стан палива ДГ 13-100 повинна бути не більше ніж - 14%. Проте з матеріалів справи вбачається, що у вказаній специфікації цей показник ще нижчий - до 8%, а також вказано що вантаж прийнятий у твердому стані. Тобто, суд приходить до висновку, що вугілля кам'яне здане до перевезення в нормальному сухому стані при природній вологості до 8%, що відповідає технічним умовам ДСТУ 7146:2010. Тому, для визначення норм природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто потрібно застосовувати - 1% маси, зазначеної в перевізних документах, відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644.
Таким чином, в якості обґрунтованого розрахунку розміру позовних вимог суд приймає розрахунок позивача.
Суд, перевіривши розрахунок вартості втраченого вантажу окремо у кожному вагоні №№ №№ 53508727, 52184892, 61079158, 56365174, 53748372, 56925647, 56868771, 53531224, 56046980, 56572506, 53450664, 54782305, 60725983, 63487052, 56572530, 66818154, 53519922, 62314869, 58919168 згідно із залізничними накладними № №53918843, №53918827, №53918850, №53913109, №48012900, №48012140, №53954442, №53954913 та №48017495 та досилковою залізничною накладною №46114005 від 03.03.2020 року за кожним Комерційним актом №476906/230, №476906/231, №476906/232, №476906/239, №476906/238, №476906/237, №476906/235, №476906/234, №476906/233, №476906/236, №476906/241 від 03.03.2020, №476906/257 від 05.03.2020, №476906/311, №476906/312, №476906/317 від 10.03.2020, №476906/318, №476906/321, №476906/322 та №476906/323 від 11.03.2020 встановив, що розрахунок Позивача є арифметично вірним, тому загальна сума втраченого вантажу в вагонах становить 102 842,64 грн.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах, завданої шкоди - нестачі товару на суму 102 842,64 грн. та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому Відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагонах сталась не з вини Відповідача відповідно до ст. 127 Статуту.
Заперечення відповідача проти позовних вимог суд розглянув та відхилив як такі, що не спростовують заявлені вимоги, зважаючи на обставини, викладені вище.
Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Таким чином, оскільки при перевезенні вантажу у вагонах залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу у вказаних вагонах, прийнятих до перевезення, у зв'язку з чим виявилась нестача вантажу на суму 102 842,64 грн. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 102 842,64 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місцезнаходження: 03680 м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (місцезнаходження: 85003, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 00176472) 102 842 грн. 64 коп. збитків у зв'язку з втратою вантажу та судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.О. Лиськов