ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.01.2021Справа № 910/16275/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕНЕРАЛ ЕНЕРДЖІ ГРУП»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГОЛОВСПЕЦМОНТАЖ»
про стягнення 220 000, 00 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕНЕРАЛ ЕНЕРДЖІ ГРУП» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГОЛОВСПЕЦМОНТАЖ» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 220 000, 00 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.527, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.193, 229 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором підряду №15/04-2 від 15.04.2020, в частині своєчасного та повного виконання робіт.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
05.11.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
09.11.2020 від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копій документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/16275/20, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
03.12.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, з посиланням на їх безпідставність. Зокрема, зазначає, що роботи виконані в повному обсязі та підстав для повернення коштів немає на підтвердження чого надає копію акту здачі-приймання виконаних робіт від 30.10.2020 підписаного зі своєї сторони.
26.11.2020 від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали суду про долучення до матеріалів справи виписки збанку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 14.04.2020 по 10.12.2020 також зазначив, що станом на 09.12.2020 ціна позову не змінилася та відповідачем борг не погашено.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15.04.2020 між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено договір підряду №15/04-2 (надалі - договір), відповідно до умов п.1.1. якого, підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до п.2.1. предметом цього договору є: виконання робіт відповідно до програми робіт з капітального ремонту силового трансформатора Т-1 на ПС «Семеновод 35/10 кВ, з подальшою передачею результатів роботи замовнику».
Згідно з п.3.5. договору замовник листом повідомляє підряднику планову дату початку виконання робіт. Підрядник зобов'язується виконати роботу протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту здійснення замовником передоплати відповідно до п.6.3. цього договору.
Відповідно до п.3.6. договору підрядник зобов'язується виконати роботу на території ПС «Семеновод 35/10 кВ». Підрядник зобов'язується передати замовнику разом з результатами роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання результатів роботи.
Не пізніше, ніж за день до початку виконання підрядник зобов'язується надати на узгодження замовнику проект виробництва робіт (іменований надалі - ПВР), затверджений керівником підприємства підрядника. ВЗР повинен містити розділ про дотримання вимог законодавства України щодо охорони навколишнього природного середовища (п.3.8. договору).
Замовник приймає виконану підрядником роботу по акту прийому-передачі, підписаними повноважними представниками сторін. Акт прийому-передачі виконаних робіт підписується замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту фактичної здачі виконаних робіт і надання акту підрядником. У разі обґрунтованого не підписання акту прийому-передачі замовником, їм складається належний документ з переліком необхідних доробок і терміну їх виконання. У разі відсутності заперечень по виконаним роботам, замовник зобов'язаний підписати акт прийому-передачі робіт та один примірник передати підряднику (4.2. договору).
Відповідно до п.6.1. договору ціна виконуваної роботи становить 478 253, 54 грн, в тому числі ПДВ 20% - 79 708, 92 грн і включає в себе відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Замовник оплачує виконувану роботи протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання прийому-передачі виконаних робіт на підставі рахунку підрядника (п.6.3. договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020. А в частині виконання гарантійних зобов'язань підрядника, передбачених цим договором - до закінчення терміну дії гарантії; в частині виконання взаєморозрахунків передбачених цим договором - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.8.1. договору).
30.06.2020 позивачем на виконання умов договору перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 220 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №327 від 30.06.2020.
27.07.2020 позивач, у зв'язку з тим, що роботи не були розпочаті своєчасно, звернувся до відповідача з листом за №42, у якому просив повернути сплачені грошові кошти за договором №15/04-2 та повідомив про розірвання зазначеного договору. Направлення листа підтверджується описом вкладення, накладною та фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта».
Як зазначає позивач, відповідач не надав відповіді на зазначений лист, до виконання робіт не приcтупив та жодного документу на узгодження не надав.
Оскільки відповідач на вимогу позивача сплачені грошові кошти в сумі 220 000, 00 грн не повернув, позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, права та обов'язки сторін у даній справи виникли на підставі договору підряду №15/04-2 від 15.04.2020.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
У відповідності до пункту 3.5. договору підрядник зобов'язується виконати роботу протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту здійснення замовником передоплати відповідно до п.6.3. цього договору.
Судом встановлено, що позивач 30.06.2020 перерахував на користь відповідача грошові кошти в розмірі 220 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 327 від 30.06.2020.
Стаття 846 Цивільного кодексу України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, враховуючи, що позивачем було перераховано грошові кошти 30.06.2020 відповідач мав виконати роботи до 09.08.2020.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки виконання зобов'язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст. 599 ЦК), то виконання боржником, у даному випадку відповідачем як підрядником за договором (зобов'язаною стороною за договором в частині виконання робіт), повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.
З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов'язку за договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов'язку, несе відповідач як боржник у цьому зобов'язанні.
У відповідності до договору сторонами погоджено, що замовник приймає виконану підрядником роботу по акту прийому-передачі, підписаними повноважними представниками сторін. Також підрядник зобов'язується передати замовнику разом з результатами роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання результатів роботи та не пізніше, ніж за день до початку виконання підрядник зобов'язується надати на узгодження замовнику проект виробництва робіт (іменований надалі - ПВР), затверджений керівником підприємства підрядника (п.п. 3.6., 3.8., 4.2. договору). Проте вказані документи відповідачем не надсилалися.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
У відповідності до ч.3 ст. 13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належних і допустимих доказів виконання підрядником (відповідачем) робіт за договором підряду №15/04-2 від 15.04.2020 та в передбачений строк матеріали справи не містять.
При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача викладені в відзиві, що роботи за договором підряду були виконані в повному обсязі на підтвердження чого надає акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.10.2020, оскільки:
по-перше, вказаний акт не підписаний зі сторони позивача та доказів його направлення останньому відповідачем не надано;
по-друге, вказаний акт складено відповідачем після звернення позивача з позовом (20.10.2020) та після відмови позивача від договору (27.07.2020);
по-третє, вартість робіт у акті визначена в розмірі 220 000, 00 грн, тобто сумою, яка перерахувалася позивачем, хоча договором та додатком №1 до нього (договірна ціна) вартість робіт сторонами погоджено в розмірі 478 253, 54 грн;
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували виконання відповідачем робіт з капітального ремонту силового трансформатора Т-1 на ПС «Семеновод 35/10 кВ, у тому числі інформації щодо експлуатації або іншого використання результатів роботи, проекту виробництва робіт, затверджений керівником відповідача, матеріали справи не містять та відповідачем у порядку визначеному ГПК України суду не надано.
У звязку з тим, що відповідач не приступив до виконання робіт, що ставило під сумнів їх своєчасне виконання в строк, визначений умовами договору, 27.07.2020 замовник направив підряднику лист вих. №42, у якому повідомив про односторонню відмову від договору підряду та вимагав повернути отримані за ним грошові кошти в сумі 220 000, 00 грн. Вказаний лист відповідач залишив без відповіді та задоволення.
При цьому, суд зазначає, що норми законодавства передбачають право замовника на відмову від договору підряду на підставі частини 2 статті 849 ЦК України у разі порушення умов договору підряду та не встановлюють обов'язку позивача вручати заяву про відмову від договору безпосередньо підряднику чи перевіряти факт такого отримання.
Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним або зміненим.
Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Згідно із ч.2 ст.598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Суд враховує правову позицію, викладену об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 16.03.2020 у справі №910/2051/19, в якій зазначено, що статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).
Суд зазначає, що відмовитись від договору підряду і вимагати відшкодувати збитки відповідно до положень частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України є правом замовника в силу закону, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.
Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України тягне припинення зобов'язань його сторін.
Враховуючи вище викладене, оскільки як встановлено судом вище відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором підряду у частині виконання робіт та у строки передбачені договором, суд дійшов висновку, що на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, у позивача виникло право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зазначена норма кореспондує положенням статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Тобто, положеннями частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України законодавцем визначено більш широке поняття збитків при їх відшкодуванні за наслідками порушення умов договору підряду, де відшкодуванню підлягають і витрати зроблені замовником на виконання договірних зобов'язань.
Як встановлено судом вище, договірні зобов'язання між сторонами за договором підряду №15/04-2 від 15.04.2020 припинились на підставі листа позивача за №42 від 27.07.2020.
Водночас нормами глави 83 Цивільного кодексу України урегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.
Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною другою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала.
З огляду на те, що договірні зобов'язання між сторонами припинились, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що з відповідача на користь позивача має бути стягнута сума у розмірі 220 000, 00 грн, сплачена позивачем за договором підряду №15/04-2 від 15.04.2020.
Відповідач доводів позивача не спростував, надані позивачем докази є більш вірогідними.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку прозадоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 220 000, 00 грн грошових коштів.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГОЛОВСПЕЦМОНТАЖ» (04136, місто Київ, вулиця Виговського Івана, будинок 13, офіс 1008, ідентифікаційний код 42324862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕНЕРАЛ ЕНЕРДЖІ ГРУП» (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8, корпус 50, поверх 2, ідентифікаційний код 41158698) 220 000 (двісті двадцять тисяч) грн 00 коп. грошових коштів та 3 300 (три тисячі триста) грн 00 коп. судового збору.
Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 15.01.2021.
Суддя Я.А.Карабань